Славетні імена в історії міста Коростень

   

Цьогоріч наше рідне, древнє, горде місто Коростень – Іскоростень відзначає 1320-ту річницю з часу заснування та 1080-річчя від першої літописної згадки про древлянське місто. Це ще один привід згадати, за що ми цінуємо, любимо та пишаємося своєю батьківщиною.

Гучний ювілей дитинства

«Діти – це нитки, якими ми тримаємо майбутнє.

Тож подбаймо, щоб воно було світлим!»

Нельсон Мандела

Чи наважимося ми дискутувати із цією думкою? Звісно, що ні! Адже діти – не лише радість, надія та сенс життя їхніх батьків, вони - майбутнє держави і всього світу! І саме Міжнародний день захисту дітей, який відзначається 1 червня, покликаний укотре привернути увагу до питання захисту прав дітей, створення безпечних умов для їхнього життя, якісної освіти, повноцінного дозвілля і відпочинку.

Поезіє, ти сило чарівна!

 

Високо сонце підійшло,

 Зими неначе й не було.

 Розтанув сніг, побіг струмок,

 Пташина весело - скік, скок.

 Дзвінкі полилися пісні.

 Співаєм оди ми весні.

 Все оживає, все цвіте,

 З весною й мир в країну йде.

 Весна - чудова пору року! Природа  прокидається, наповнюється енергією, життям. Весь світ з приходом весни наповнюється фарбами, звуками, запахами і натхненням!

    Прислухаймось до свого серця: чого воно прагне? А серце прагне слова, а душа - творчості, горіння! Як втамувати цю спрагу? Де шукати відповідь? У поезії - музиці душі, живій, непідробній емоції, що зачіпає найпотаємніші струни… А пограти на цих струнах ми запросили в бібліотеку-філію №4 на творчу зустріч  «Поезіє, ти сило чарівна!» Марію Іванівну Берляк - завжди усміхнену, добру і з гарним настроєм жінку - поетесу, яка зачаровує своїм талантом.

    Життя - це книга, у якій наша доля створює сторінки різних відтінків. А ось яких сторінок буде більше - залежить від людини, її покликання та обставин, в яких вона перебуває. Крізь призму поетичного слова бібліотекарі створили калейдоскоп життєвих історій мисткині. На захід завітали учні Коростенського міського ліцею №12 під керівництвом Тетяни Гурської. 

Поет, який перелив Україну в голос

                                                                                                                                    Моя тужлива Україно,

Таку тебе я полюбив.

І за одну твою сльозину

Навіки голову згубив.

                  Тодось Осьмачка

     Тодось (Теодосій) Степанович Осьмачка - талановитий український письменник, якому випало жити й творити в нелегкі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати нелегке життя в еміграції (адже 20 із 67 років він прожив на чужині). За кордоном були написані поетичні та прозові твори, завдяки яким Тодось Степанович здобув славу видатного майстра західноєвропейської української діаспори і всієї України.

Вишиванка – долі оберіг

 

Щороку в третій четвер травня українці відзначають унікальне свято – День вишиванки. Це не офіційне, але глибоко символічне свято, яке стало справжнім актом культурної єдності, самоідентифікації та національної гордості. У цей день на вулицях міст і сіл можна побачити людей у вишитих сорочках – школярів і студентів, працівників офісів і медиків, військових і волонтерів. Усі вони одягають вишиванку не заради моди, а з бажанням виявити любов до своєї країни, своєї історії, свого коріння.

Коли тане лід: Послання від льодовика

 

У горах, де вітер розмовляє лише з тишею, ще живе той, кого називають Крижаним Гігантом. Він старший за людську пам’ять, мовчазний свідок змін і потрясінь. Але сьогодні він звертається до нас. Не громами, не холодом — а таненням. Його сльози — наші повені. Його біль — наша спрага. Його зникнення — наше майбутнє.

    За ініціативою ООН 2025-й рік проголошено Міжнародним роком збереження льодовиків. Він має на меті привернути увагу до стрімкого зникнення одного з найвразливіших природних ресурсів планети. Льодовики - ці крижані велетні, які тисячоліттями підтримували кліматичну рівновагу, - сьогодні буквально тануть у нас на очах, щогодини втрачаючи тисячі тонн льоду. Їхнє зникнення - не лише екологічна катастрофа, а й дзеркало змін, спричинених самою людиною.

    До Всесвітнього дня захисту клімату, який щороку відзначається 15 травня, бібліотекарі бібліотеки-філії №2 Публічної бібліотеки Коростенської МТГ провели захопливу зустріч із циклу «Виховуємо відповідальність». Її учасниками стали допитливі та небайдужі учні 7-В класу Коростенського міського ліцею №6.

Формат заходу - екологічний екстрим «Дослідження вікового заледеніння: Льодовиковий період VS глобальне потепління» вразив не лише фактами, а й емоційною глибиною.

Планета гарячіє - льодовики зникають

На учнів чекала захоплива подорож крізь час - від епохи мамонтів і льодовиків, які вкривали Європу, до сучасних супутникових знімків танення льодовиків у Гренландії, Гімалаях і Патагонії.

Разом із бібліотекарями діти розмірковували:

• Чому змінюється клімат?
• Чи може одна людина вплинути на глобальні процеси?
• І найголовніше: яке майбутнє чекає на нас, якщо ми не змінимо сьогодення?

    Під час заходу було представлено тематичний книжковий перегляд «Клімат у книжках: що робити, аби не згоріти чи не замерзнути», присвячений екологічним викликам, наслідкам глобального потепління та важливості дбайливого ставлення до природи. Кожна книга - мов голос самої планети, що благає про допомогу.

    Ліцеїсти із зацікавленням переглядали видання, обирали книги для домашнього читання, дискутували. Книжки допомогли побачити екологічні проблеми не лише з наукової точки зору, а й через емоції, долі персонажів і художні образи.

Голос льодовика - голос майбутнього

Кульмінацією стала інтерактивна частина заходу - творчий мікс «Послання від льодовика». Діти перетворилися на крижаних велетів і створювали листівки-гасла від імені льодовика, що благає про порятунок. Це був надзвичайно зворушливий момент, коли дитячі серця промовляли голосом природи.

Одна з листівок стала емоційною кульмінацією зустрічі:

«Я тану — і це не казка. Я був вічним - а став хвилинним. Допоможи мені залишитися. І врятуй себе».

Ці прості, але глибокі слова виявилися сильнішими за сотні лекцій, бо діти не просто слухали — вони відчули, що це стосується їхнього власного майбутнього.

Ми — покоління відповідальних

    Захід став важливим кроком у формуванні екологічної свідомості підростаючого покоління. Ліцеїсти не лише отримали нові знання, а й усвідомили зв’язок між своїми повсякденними діями та станом планети. Атмосферу заходу доповнили відеофрагменти, інтерактивні завдання, міні-дискусії та хвилини емоційної тиші, коли кожен по-новому сприймав почуте.

Клімат змінюється. Настав час змінюватися і нам.
І якщо ми не хочемо, щоб льодовики залишилися лише на сторінках підручників, — потрібно діяти вже.

Бо збереження льодовиків — це не лише про лід. Це — про життя. Про теперішнє. І про нас.

 

Квиток у Країну Сердець: Дитяче свято для мами

 

    Є в році день, коли навіть повітря дихає ніжністю. День, коли серце згадує найрідніше слово на землі - мама. Воно звучить, як колискова, як перший подих, як дотик весняного сонця до щоки. День матері - це не просто дата в календарі. Це тихий, але потужний спалах любові. Це пауза в суєтному ритмі буднів, щоб озирнутися, усміхнутись і прошепотіти: «Я люблю тебе, мамо».

    Бібліотекарі бібліотеки-філії №2 Публічної бібліотеки Коростенської МТГ запросили учнів 4-А та 4-Б класів Коростенського міського ліцею №6 у чарівну читацько-творчу подорож — «Мамин День у Казковій Країні Сердець».

Це була не просто зустріч, а справжня мандрівка фантазією - дорогою, де кожна зупинка відкривала новий відтінок любові, турботи та вдячності. І кожна дитина тримала у руках квиток у країну, де живе материнське серце.

Від серця до серця: як усе починалося

    Ведуча запропонувала дітям сісти в уявний потяг, заплющити очі, покласти долоньку на серце... І рушити в незвичайну мандрівку. На них чекало п’ять казкових зупинок — кожна зі своїм теплом, сенсом і дарунком для найдорожчої людини.

Зупинка 1: Компліментне поле

    Щоб виростити квітку любові, потрібна була не вода, а ніжні слова! На швидкість і з усмішкою діти вигадували компліменти для своїх мам, писали їх на паперових пелюстках, а потім сповнені ніжності квіти піднімали до неба — ніби промінці вдячності.

Так розцвіло поле лагідності:

«Моя мама — як сонце!»

«Моя мама — найлагідніша!»

«Вона готує найсмачнішу кашу у світі!»

Зупинка 2: Пісенна галявина

Музична гра «Чи знаєш ти пісню про маму?» перетворила клас на мелодійну казку.

    Звучали знайомі мотиви, уривки пісень, які знає кожне серце. Ліцеїсти з радістю пригадували слова, а дехто й вигадував власні куплети. Найдушевнішим моментом стало спільне виконання пісні Кузьми Скрябіна «Мам». Співали разом, щиро, з ледь вловимим трепетом у голосі.

Зупинка 3: Поетичне серце для мами

Настрій змінився - став ніжнішим.

    Діти читали вірші Наталі Забіли, Андрія Костецького та інші поетичні твори — відверті, трепетні, справжні. Кожне слово — мов пелюстка троянди на мамині долоні, кожен рядок — подих дитячого серця. Це була хвилина поезії, що торкалася душі.

Зупинка 4: Голос чарівної книги

    У тиші й світлі сторінок настала книжкова хвилинка «Мамині історії з книжок і серця». Ведуча розповідала, як образ мами звучить у творах українських письменників — ніжно, гордо, незабутньо. Діти слухали уривки, впізнавали знайомі сюжети, згадували улюблені казки, які читали з мамами.

Книга стала невидимим місточком між вигаданим світом і справжнім — між сторінками й обіймами.

Зупинка 5: Подарунок з любов’ю

Фінальна зупинка — майстерка «Серце для мами».

Діти створювали листівки-сердечка з власними побажаннями, клеїли, малювали, прикрашали з натхненням, яке народжується лише з любові.

Кожне сердечко — як вогник душі. А клас у ті хвилини перетворився на справжню творчу майстерню ніжності.

Завершення: любов — це наша суперсила

Наприкінці подорожі учасники дійства отримали «Сертифікати любові» — ніби ордени ніжності, що засвідчують: ці діти вміють любити. Щиро, безумовно, щоденно.

Бо любов до мами — це найбільша суперсила, з якою людина входить у світ.

    У час, коли все довкола біжить і змінюється, особливо важливо навчити дітей зупинятися. Відчувати. Помічати серце — мамине. І берегти його не тільки в травні, а щодня.

    Цей захід став нагадуванням того, що любов треба плекати. А найкраще починати - з дитинства. Бібліотекарі вкотре довели —бібліотека може бути простором тепла, натхнення та любові. Мамин День у Казковій Країні Сердець став прикладом того, як через гру, поезію, творчість і читання можна передати головне: любов до матері — найсвятіше, що є в людині.

І нехай ця країна живе в кожному з нас. Не тільки раз на рік, а щодня.