Поезіє, ти сило чарівна!

 

Високо сонце підійшло,

 Зими неначе й не було.

 Розтанув сніг, побіг струмок,

 Пташина весело - скік, скок.

 Дзвінкі полилися пісні.

 Співаєм оди ми весні.

 Все оживає, все цвіте,

 З весною й мир в країну йде.

 Весна - чудова пору року! Природа  прокидається, наповнюється енергією, життям. Весь світ з приходом весни наповнюється фарбами, звуками, запахами і натхненням!

    Прислухаймось до свого серця: чого воно прагне? А серце прагне слова, а душа - творчості, горіння! Як втамувати цю спрагу? Де шукати відповідь? У поезії - музиці душі, живій, непідробній емоції, що зачіпає найпотаємніші струни… А пограти на цих струнах ми запросили в бібліотеку-філію №4 на творчу зустріч  «Поезіє, ти сило чарівна!» Марію Іванівну Берляк - завжди усміхнену, добру і з гарним настроєм жінку - поетесу, яка зачаровує своїм талантом.

    Життя - це книга, у якій наша доля створює сторінки різних відтінків. А ось яких сторінок буде більше - залежить від людини, її покликання та обставин, в яких вона перебуває. Крізь призму поетичного слова бібліотекарі створили калейдоскоп життєвих історій мисткині. На захід завітали учні Коростенського міського ліцею №12 під керівництвом Тетяни Гурської. 

    У кожного із нас є те сакральне місце, де ми сповістили про свій прихід усьому світу. Для Марії  Іванівни  - це село Завадівка Теплицького району Вінницької області, яке вона  описала у вірші «Моє село».

Завадівка, моє село!

Ніде так добре не було.

Там народилась і зросла,

Щасливою я там була.

Над річкою хата біла,

Борщ бабуся в ній варила,

У ніздрях запах лоскотав

До столу на обід ззивав.

Тато з мамою у полі,

Де ростуть гінкі тополі.

Лиш на вечір йшли додому,

Тамуючи в м’язах втому…

    На зустрічі звучали вірші на тему життя, природи, кохання, долі України -  всього того, що має глибоке значення для кожного з нас. І ми вкотре згадали про те, як важливо зберігати та плекати нашу націю й культуру.

    Учні декламували вірші Марії Берляк: Степанеко Марія «Моє село», «Донечці»; Прокопенко Маргарита «Старша сестра», «Від війни до миру»; Білошицька Марина «Похід в гори»; Голуш Надія «Ти у серці», «Наша сила»; Горпинич Каріна «Пісні моєї душі». Їхня майстерність та щирість виконання підкреслили не лише красу поетичних слів, але й здатність відчувати та передавати глибокий сенс та актуальність творів. Ми достеменно знаємо, що Марії Іванівні цікаво жити й цікаво робити все, що вона робить. Такі, як вона, не знають, що таке розчарування життям і втоми від нього. Вони несуть заряд важливої не тільки для себе енергії. Вони діляться нею з іншими. І це - принципово важливо.

    Любити життя, знаходити в собі сили для духовного оновлення - це життєве кредо пані Марії.  Життєствердний оптимізм звучить у вірші «Позитив і оптимізм».

Оптимізм моє свічадо,

З ним ми рухаємось радо,

Все вперед і вверх швиденько,

Настрій завжди в нас гарненький.

Всі сусіди мене знають,

Усмішками розквітають.

Завжди добрими новини,

З уст моїх сусідам линуть.

Завіряю всіх поспішно,

Буде все у нас успішно…

    Присутні насолодилися поезію пані Марії, поспілкуватися та взяти автограф. Приємним доповненням до фонду нашої бібліотеки стали збірки, подаровані від авторки: «На струнах серця», «Холодна без тебе зима», «Мій біль, моя любов», «Від миру до війни», «Від війни до миру». Пані Марія  молода душею і серцем, своїми творами надихає молодь на роздуми і злети. Віра та надія у краще майбутнє. Читаючи її вірші, ми надихаємось та йдемо жити повне та яскраве життя. Марія Іванівна подякувала всім гостям, хто завітав на зустріч, і зізналася, що її найбільше окриляє те, що нею пишається молодь. Вона  прагне подарувати кожному сонце в душу. І ця місія відчувається як у її творах, так і у спілкуванні з нашою талановитою землячкою. Бажаємо їй наснаги та натхнення, подальших творчих звершень, міцного здоров'я, миру, нових шанувальників її світлої творчості.