У другій половині XIX століття вона була справжньою знаменитістю. Про неї писали найвідоміші письменники, про неї пліткували і сперечалися, нею зачитувалися. Якби у ті часи існували соцмережі, то Марія Башкирцева напевне була б популярною блогеркою і мала б сотні тисяч підписників. Не впевнені, що її «фоловери» кинулися б слідом за юною полтавчанкою вчити латину і давньогрецьку, щоб почитати Горація, Плутарха і Гомера. Чи присвячували б десятки годин заняттям з класичного співу, щоб якомога успішніше демонструвати слухачам свої «три октави без двох нот».
Або ж невтомно вивчати інші іноземні
мови, щоб у 16 років, крім французької російської та української, вільно
володіти ще й італійською, німецькою та англійською. Чи наполегливо вправлятися
у грі на фортепіано, щоб блискуче грати такий непростий твір, як перший концерт
Мендельсона. А щоб не було замало, то ще математика, фізика і хімія…
Втім, у «Щоденнику» Марії Башкирцевої знайдемо й більш популярні з точки зору сьогодення теми: як закохати у себе багатого аристократа, або які фасони і тканини краще вибрати для «аутфіту» на маскарад у «Гранд-Опера».