Поліські джерела поетичного слова

 

     Серед поліських лісів і широких хліборобських просторів розкинулося село Шатрище - мальовничий куточок Житомирщини, де особливо люблять гніздитися лелеки. Саме тут, 12 листопада 1936 року, у родині хлібороба народився Микола Федорович Сингаївський - майбутній український поет, перекладач, журналіст, публіцист.

     Краса рідного краю, щедрість поліської землі, народна пісня, материнська любов і працьовитість простих людей стали тими джерелами, з яких згодом народжувалося його поетичне слово.

     Дитинство Миколи Сингаївського припало на непрості часи - він ще зовсім малим пережив воєнне лихоліття та важкі повоєнні роки. Початкову освіту здобував у рідному Шатрищі, а згодом продовжив навчання в Коростенській школі №3. Саме в юні роки почав пробувати себе в поезії, відкриваючи для себе силу й красу слова. Перші його літературні спроби побачили світ на сторінках міськрайонної газети «Радянське Полісся» (пізніше «Древлянський край») та обласної газети «Житомирщина».

     Редакція коростенської газети була дорогою до школи, тож Микола часто завертав туди, щоб показати свої перші вірші. Із кишені чи шкільної торби він діставав списані аркуші й з хвилюванням ділився своїми поетичними спробами. Важливу роль у становленні юного поета відіграв і старший брат Петро Сингаївський, який згодом також став дитячим письменником. Навчаючись у Києві, він привозив додому книжки, відкриваючи для молодшого брата новий і захопливий світ літератури.

     Пам’ятною для юного Миколи стала зустріч із поетом Максимом Рильським, який приїздив на зустріч до Житомира. Учню восьмого класу Миколі Сингаївському було надано можливість зі сцени від імені підростаючого покоління Поліського краю привітати віршами видатного письменника-земляка. Пізніше добірка поезій юного Миколи з напутнім словом Максима Рильського з’явилася у всеукраїнській газеті «Літературна Україна».

     Після закінчення філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка Микола Сингаївський присвятив себе літературній та журналістській праці. Працював у редакціях відомих українських видань - «Літературна Україна», «Ранок», «Молодь України» та ін.

     Творчі інтереси письменника були багатогранними: він писав поезію, прозу, публіцистичні твори, працював у різних літературних жанрах. Його вірші увійшли до шкільних читанок, підручників і хрестоматій, ставши близькими не одному поколінню юних читачів.

     За своє життя Микола Сингаївський видав 75 поетичних і прозових книжок, значна частина яких адресована дітям. Саме за творчість для дітей та юнацтва письменник був удостоєний Літературної премії України ім. Лесі Українки. Його літературний доробок також відзначено преміями імені Миколи Трублаїні, Олександра Бойченка та Василя Юхимовича.

     Особливе місце у творчості Миколи Сингаївського посідає пісенна лірика. Чимало композиторів створювали музику на його вірші, але саме «Чорнобривці» здобули особливу любов слухачів і стали справжньою народною піснею. У ній поет оспівав не лише свою матір Уляну, а й усіх матерів, чия любов, доброта й невтомна праця зігрівають родинний дім.

     У 1957 році Микола Сингаївський у складі делегації студентів-активістів відвідав Францію. Перебуваючи в Парижі, він побачив клумбу з чорнобривцями. Ці прості, знайомі з дитинства квіти одразу нагадали йому рідне Шатрище, матір Уляну, яка завжди вирощувала їх біля хати. Спогади про материнську любов і рідну домівку надихнули поета на створення вірша «Чорнобривці». Згодом композитор Володимир Верменич написав до нього музику і так народилася пісня, яка з часом стала однією з найулюбленіших в Україні.

     Пісні на слова Миколи Сингаївського з любов’ю і зараз співає народ. Митець – Заслужений діяч мистецтв України, а у 2009 році отримав відзнаку «За заслуги перед Коростенщиною». Впродовж багатьох років Микола Федорович був незмінним головою журі Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», яке щорічно проходить у Коростені, а також головою комісії з літературної премії ім. В. Юхимовича. Земний шлях поета – земляка завершився 22 лютого 2013 р. після тривалої хвороби…

     Життя і творчий шлях Миколи Сингаївського знайшли своє відображення в його книжках, а поетичні рядки стали щирою розповіддю про найдорожче - рідний край, материнську любов, людські почуття та життєві цінності.

     У фондах Коростенської центральної бібліотеки зберігаються поетичні видання письменника різних років, представлені на літературно-книжковій добірці «В поезії – моя душевна громадянська сповідь». Особливу цінність для бібліотеки мають книжка поезій «Синові в дорогу» (1982 р.), подарована автором із власним підписом та збірка віршів і поем «Листи до жайворонків» (1996 р.), яку Микола Сингаївський передав бібліотеці під час святкування свого 70-річного ювілею. Є у фонді й інші видання, надруковані пізніше: «Іскоростенська райдуга», «Заповідане вічністю», «Доля у спадок» - вони відкривають читачам різні сторінки творчої спадщини поета.

     Поезія Миколи Сингаївського - це світ спогадів, щирих почуттів і любові до рідної землі. Запрошуємо читачів познайомитися з поетичним світом нашого земляка та відчути красу слова, у якому живе душа Полісся.

Енергія – рушійна сила життя, бережімо її!

    Щороку 11 листопада відзначається Міжнародний день енергозбереження. Його головна мета — привернути увагу суспільства до важливості раціонального використання енергетичних ресурсів, економії електроенергії та розвитку альтернативних джерел енергії.

    Сьогодні електроенергія є невід’ємною частиною нашого життя. Вона освітлює оселі, забезпечує роботу побутової техніки, комп’ютерів та багатьох інших пристроїв. Та в умовах війни, коли енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень, питання ощадливого використання електроенергії набуло особливого значення. Кожен із нас може зробити свій внесок у спільну справу, дотримуючись простих правил енергозбереження. І формувати такі корисні звички важливо ще з дитинства.

    Саме з метою виховання дбайливого ставлення до енергетичних ресурсів та навколишнього середовища в рамках діяльності клубу «Юних любителів природи» бібліотекарі дитячої бібліотеки-філії №1 ім. Лесі Українки провели для учнів 5 класу КМЛ №3 ігрову лабораторію «Енергетичні супергерої: місія — Економія».

    Під час заходу школярі перетворилися на справжніх знавців енергозбереження. Із задоволенням брали участь у пізнавальних іграх: у грі «Енергетичний світлофор» вчилися розрізняти корисні та шкідливі звички у використанні електроенергії, а під час гри «Збери енергонабір» визначали предмети, які допомагають заощаджувати електронергію.

    Не обійшлося й без загадок та запитань пізнавальної вікторини «Енергія навколо нас». Перегляд тематичного відеоролика допоміг дітям краще зрозуміти важливість енергозбереження та дізнатися про способи ощадливого використання електроенергії у повсякденному житті.

    На завершення заходу учасники ознайомилися з тематичною викладкою літератури «Таємниці енергії та її збереження», де були представлені видання, що розповідають про енергетичні ресурси, їхнє значення в житті людини та способи раціонального використання.

    Пам’ятаймо: сьогодні енергоощадність — це не просто корисна звичка, а свідомий крок, що допомагає підтримувати енергетичну систему країни, дбати про довкілля та наше спільне майбутнє. Адже кожен кіловат має значення!

Булінг: як протистояти тиску однолітків

 

    Сучасне суспільство стикається з багатьма викликами, серед яких особливо гостро постає проблема булінгу - систематичного цькування, приниження та психологічного або фізичного насильства, що найчастіше проявляється у підлітковому середовищі. Саме в цей час особливо важливими стають прийняття однолітками, відчуття приналежності до колективу, підтримка та визнання. Тому образливі слова, насмішки, приниження, соціальна ізоляція, погрози, поширення чуток або кібербулінг можуть завдавати глибоких психологічних травм, руйнувати самооцінку, позбавляти відчуття безпеки та негативно впливати на подальший розвиток дитини.

    Особливу небезпеку становить те, що булінг не завжди помітний дорослим. Він може ховатися за жартами, мовчанням, демонстративним ігноруванням або повідомленнями в соціальних мережах. І дуже часто дитина, яка потерпає від цькування, залишається сам на сам зі своїми переживаннями, не наважуючись розповісти про проблему.

    Саме тому надзвичайно важливими є просвітницька робота, формування культури ненасильницького спілкування та виховання поваги до людської гідності. У бібліотеці-філії №4 пройшла година спілкування, під час якої учасники заходу (учні 6-8 класів) долучилися до відвертої розмови про взаємини, дружбу, повагу та особисті кордони. Під час зустрічі діти дізналися, що таке булінг, які його основні прояви та чим він відрізняється від звичайного конфлікту. Разом із бібліотекарем розглянули різні види цькування: фізичне, словесне, соціальне та кібербулінг. Особливу увагу приділили проблемі тиску з боку однолітків, коли заради схвалення компанії підлітки можуть погоджуватися на вчинки, які суперечать їхнім переконанням.

    Підлітки активно включилися в інтерактивну гру «Булінг: конфлікт чи тиск однолітків?», під час якої аналізували життєві ситуації та вчилися розпізнавати різні прояви агресії. Цікавим стало обговорення, як правильно реагувати на образи, приниження та провокації. Діти з'ясовували, чому важливо вміти відстоювати власну думку, не боятися сказати «ні» та не піддаватися негативному впливу

    Під час практичної вправи «Як сказати «ні» і не піддатися тиску?» тренувалися добирати впевнені відповіді на провокаційні висловлювання та ситуації, у яких їх змушують діяти всупереч власному бажанню. Окремо поговорили про роль свідків булінгу та про те, чому не можна залишатися байдужими, коли ображають іншу людину. Діти дійшли висновку, що підтримка постраждалого, відмова поширювати образливі повідомлення та своєчасне звернення до дорослих можуть допомогти зупинити цькування.

    Теплі відчуття викликала вправа «Слова підтримки»,  під час якої діти писали на паперових листочках слова підтримки, добрі побажання та теплі вислови, які хотіли б почути самі або подарувати іншим. Кожен мав можливість поділитися своїми думками, висловити побажання добра, дружби, взаєморозуміння та поваги - іноді одне добре слово, щира підтримка чи просте «Я поруч» можуть допомогти людині повірити в себе та відчути, що вона не самотня.

    Такі заходи допомагають підліткам краще розуміти себе та інших, формують культуру спілкування й навчають будувати стосунки на основі довіри та поваги.

    Пам'ятаймо: Ніхто не має права принижувати вас, а звернутися по допомогу - це не слабкість, а сміливий і відповідальний крок. Не мовчіть, не підтримуйте цькування, поважайте інших і не бійтеся бути собою!