Відомі українці Коростенщини

 Кожна людина має на карті світу особливе місце - свою малу батьківщину.

Це земля, де ми народилися, де зробили перші кроки, де почули рідну мову, де живуть наші рідні та друзі. Для нас такою землею є Коростенщина - мальовничий край українського Полісся з багатою історією, красивою природою і талановитими людьми.

Древлянська земля пам’ятає події тисячолітньої давнини. Колись тут існувало давнє місто Іскоростень - столиця древлянської землі. Тут правив князь Мал. Саме з цим містом пов’язані події часів Київської Русі, коли після загибелі князя Ігоря Рюриковича до Іскоростеня прийшла княгиня Ольга. Але історію краю творили не лише князі. Її творили люди - письменники, художники, спортсмени, науковці, митці. Саме вони прославляють наш край далеко за межами України.

У Коростенському міському ліцеї  №12 бібліотекарі бібліотеки - філії №4 провели краєзнавчий урок «Відомі українці мого краю» для учнів 9-А класу під керівництвом Тетяни Гурської. Захід був присвячений знайомству учнів з історією рідного краю та видатними людьми, які прославили нашу землю.

Гордістю нашого краю є відома біатлоністка Валентина Цербе-Несіна,  видатний фінансист Володимир Матвієнко, доктор наук  Анатолій Потопальський

Валентина Адамівна Цербе-Несіна - українська біатлоністка, бронзова призерка Олімпіади-94 в Ліллехамері (Норвегія). Кавалерка «Ордена княгині Ольги», Заслужений майстер спорту України, почесна громадянка міста Прилуки Чернігівської області. Перша медаль незалежної України. Прославила Україну на світовій спортивній арені.

Володимир Павлович Матвієнко - видатний фінансист, політик. У 1991 році призначений Головою Правління Національного банку України. Був ініціатором створення і впровадження української національної валюти - гривні. Професор Володимир Павлович Матвієнко широко відомий у наукових колах. Дійсний член декількох академій наук, автор книг «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное». Заслужений діяч мистецтв України, член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Автор поетичних збірок «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах» та пісенних збірників «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам'яті», а також збірника афористичних висловів «Дотепні слова».  2004-го Указом Президента удостоєний звання  Героя України.

Анатолій Іванович Потопальський  - відомий науковець нашого краю,  доктор  наук, завідувач лабораторії модифікації структури біологічно активних речовин. У 1956-57рр. працював завідуючим медпункту в с. Ушомир. Американський біографічний інститут включив біографію А. І. Потопальського до видання «500 лідерів впливу» та обрав його у 1996р. «Людиною року». Номінант на Нобелівську премію у 2004 р. За значний внесок у розвиток міста присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Серед відомих митців - Катерина Григорівна Лісова  - талановита українська художниця, журналіст. Її творчість відома своєю любов’ю до української природи, рідної землі та народних традицій. Вона написала багато дивовижних полотен, які презентувались на всеукраїнських виставках. З 2009 - го року регулярно влаштовує персональні виставки, вони відбувалися в стінах Верховної ради України. В галереї «Ексклюзив» на території Києво- Печерської Лаври демонструвались за кордоном. Художні виставки картин Катерини Лісової  проходили  у залах Коростенського краєзнавчого музею, в приміщенні громадської організації «Древлянська громада» та презентувала свої роботи для поціновувачів та відвідувачів Коростенської  Центральної бібліотеки.

Вагомий внесок у розвиток літератури і краєзнавства зробили: Марія Берляк, Лілія Бех, Віктор Васильчук, Тетяна Микитчук, Галина Цепкова.

Марія  Іванівна Берляк  - хореограф, юрист, любляча мама та бабуся, майстриня-вишивальниця, поетеса. Збірки віршів «Земле моя, Україно, я доня твоя наївна!», «Пісні моєї душі», «На струнах серця», «Холодна без тебе зима», «Мій біль і моя любов», «Від миру до війни», «Від війни до миру», «Поговоримо про любов» та «Грані світу в словах» є гарним поповненням літературної скарбниці древлянського краю.

Лілія Петрівна Бех (Лісовська)  - українська письменниця, член Національної спілки письменників України (2018). Працювала учителем початкових класів, заступником директора у школах м. Коростень, головним редактором міських газет «Іскоростень» та «Нова доба».  Поетеса видала друком збірки лірики «Жінка із осені» (2008), «До дна не спита чаша гіркоти» (2016). Авторка гімну м. Коростень.

Віктор Борисович Васильчук  - український письменник та журналіст, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Працював у міськрайонній газеті «Радянське Полісся». У 1992 році вийшла перша книга «Несподівані зустрічі» (м. Житомир). 14 жовтня 1991 року заснував і почав редагувати газету для всіх «Апокаліпсис», а нині це - благодійна вільна газета «Вечірній Коростень», засновник Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Просто на Покрову», фундатор премії імені Василя Юхимовича. Пише оповідання, новели, повісті та романи про історичні події, російсько-українську війну, кохання та буденність. Книги Віктора Васильчука: «Пригоди Сновиди та його друзів», «Мандри темно-вишневої самосписки», «Казки від дяді Віті», «Пробач мені, цукерочко!», «Останній бій знайденця», «Мій друг пончик» та ін.

Тетяна Борисівна Микитчук надихає молодь любити українське слово, цінувати рідну мову та берегти культурну спадщину свого народу. Її творчість - це голос рідного краю, який звучить щиро, проникливо і по-українськи тепло.  Її  книги: «Мала княжна Древлянська», «Дві іскри з попелу літ проминулих…», «Подих віків». Збірку «Крила стиглих горобин» поетеса присвятила світлій пам’яті батьків. В збірку «Час жити» увійшли вірші дитинства і зрілих літ, вірші - роздуми і вірші - благословення.

Галина Василівна Цепкова – поетеса, член Спілки письменників України, почесний громадянин міста Коростень. Її поетична творчість  - це глибокі роздуми про нашу добу, жанровому і тематичному розмаїтті лірики та радість оновленої України, і водночас її біль - Чорнобиль, який шириться Поліським краєм. Автор поетичних збірок «Надеюсь. Верую. Люблю», «Свет Доброты», «Четыре осени года», «Знак долі-Терези», «Когда уходит лед», «Диво-сад», «Мы не расстанемся» та ін.

    Під час заходу учні активно відповідали на запитання вікторини «Чи знаєш ти свій край?», демонструючи свої знання з історії та краєзнавства. На заході бібліотекарі представили викладку літератури «Відомі українці мого краю», де була зібрана література про відомих людей нашого краю.

Краєзнавчий урок допоміг учням відчути гордість за рідний край та усвідомити, що кожен із нас може зробити свій внесок у майбутнє України.

Кожен край має своїх героїв, митців і науковців. Найголовніше - пам’ятати, що історія нашої землі продовжується щодня. Її пишуть звичайні люди - своєю працею, знаннями та талантом, прославляючи наш край.

Смартфон у кишені: маленький всесвіт великих можливостей

 «Майбутнє не десь попереду. Воно тихо світиться у твоїй кишені – достатньо лише доторкнутися до екрана»

 

Відкриваєш смартфон – і світ змінюється.

Невеликий екран стає вікном у безмежні можливості: день організований, знання завжди під рукою, фінанси під контролем, здоров’я – під наглядом, а дорога в нове місто – без стресу.

Саме таку ідею втілює День цифрового навчання, що відзначається щороку в останній четвер лютого. Це міжнародна подія нагадує: цифрові навички – не про складність, а про свободу робити життя простішим і цікавішим. Вони дозволяють навчатися, відкривати нове і почуватися впевнено у швидкому світі технологій.

    Відеоексплейнер «Застосунки у кишені, які спрощують життя», створений фахівцями бібліотеки-філії №2, показав, як смартфон стає справжнім помічником у щоденному житті.

Коли день під твоїм контролем

Кілька дотиків до екрана – і нагадування про зустріч, список справ і таймер для задач – усе на своєму місці. Смартфон допомагає домовитися з часом, зняти напруження та залишити простір для важливого: творчості, відпочинку, нових ідей.

Навчання, яке йде поруч із тобою

Словники, онлайн-курси, міні-ігри для тренування мозку – навчання стало гнучким і живим. Кожна хвилина у дорозі чи у черзі може стати маленьким кроком до нових знань. Цифрові інструменти роблять навчання природною частиною життя, а не обов’язком.

Фінанси без хвилювань

Оплати, контроль витрат, бюджетування – усе у кілька кліків. Смартфон перетворюється на особистого фінансового радника, який допомагає відчувати стабільність і впевненість.

Турбота про себе щодня

Крокоміри, трекери сну, нагадування про воду, медитації – все для того, щоб почути себе і дбати про тіло та емоції. Смартфон стає м’яким помічником, який мотивує і підтримує без зайвого тиску.

Свобода руху та подорожей

Навігаційні застосунки, карти та розклад транспорту допомагають впевнено пересуватися містом або відкривати нові куточки. З цифровими інструментами дорога стає зручною, передбачуваною та безтурботною.

Цифрові навички – сучасна суперсила

 Мобільні застосунки не ускладнюють життя – вони роблять його зручнішим, яскравішим і відкритішим для нових можливостей.

Коли цифрові навички стають частиною щоденного життя, світ ніби підлаштовується під людину, а не навпаки. Перегляньте відеоексплейнер, щоб побачити, як маленькі інструменти у вашій кишені роблять день простішим і цікавішим. А якщо щось здається складним або хочеться практичної поради – чекаємо на вас у бібліотеці.

Ми допоможемо освоїти цифрові можливості і зробити смартфон справжнім союзником у повсякденному житті. 

Берегині українського духу

 

    Є багато свят у нашому календарі: державних і релігійних, патріотичних і героїчних, веселих і сумних. Саме свята своєю неповторністю розкривають велике культурне надбання українського народу, який береже віру в Бога, свято шанує свої традиції, плекає найдорогоцінніший скарб - мову, душу свою чисту розкриває у пісні, землю свою береже, історію пам’ятає, волю свою відстоює.

    День української жінки - свято, що віддає шану Україні - неньці, нашій матері святій та українській жінці - Берегині, мамі, захисниці, трудівниці, красуні, воїну, дочці, рятівниці, джерелу натхнення і творчості, світильнику любові, віри та надії.

    Саме це свято, яке символічно припадає у день народження Лесі Українки, стало чудовим приводом відкласти новини та поговорити про жінок - незламних, мудрих і натхненних. Літературно-музична імпреза «Історії жінок, що надихають», яку натхненно і щиро презентували своїм користувачам фахівці центральної бібліотеки, перетворилася на справжню подорож крізь час: згадували тих, хто став символом нашої незламності, таланту та глибини. У читальній залі відлунювали імена трьох неймовірних постатей:

Лесі Українки - символу волі та «словесної зброї». Ніжне і дзвінке ім’я геніальної української поетеси, драматургині, перекладачки та культурної діячки стало прикладом незламності духу. Вона модернізувала українську літературу, збагативши її драматичними поемами, витонченою лірикою, створивши шедеври, що здобули європейське визнання. Займалась перекладами світової класики – творів Гомера, Шекспіра, Байрона, Гейне, Гюго, знайомлячи українців зі світовою літературою. Її переклади класиків стали способом інтеграції української культури у світовий контекст. І на картинах, і на фото, з книжкою в руках, вишукано одягнена у вишиванку, її обличчя впізнаване в Україні;

Катерини Білокур - жінки, яка навчила світ бачити душу української квітки. Її фантастичні полотна доводять: для справжнього таланту не існує перешкод, лише нестримне бажання творити. «Це геніальна українська жінка. Якщо б у Франції була така, ми б змусили увесь світ говорити про неї», – так сказав свого часу відомий художник Пабло Пікассо про видатну українську художницю. Аби він тільки знав, у яких злиднях і горі писалися ті квіти! Аби знав, скільки десятків картин так і лишилися в уяві майстрині. Щоб отримати визнання, жінці довелося подолати чимало - тяжке селянське життя, голодомор, війну, ще один голод. Батьки не розуміли тяжіння доньки до пензля, селяни перешіптувалися за спиною, мовляв, ховається за мазюканням, щоби не працювати. Та художниця, невпинно, крок за кроком йшла до своєї мети;

Ліни Костенко - нашого живого сумління. Її актуальна поезія сьогодні допомагає нам знаходити правильні слова в найтемніші моменти. Авторка понад 15 поетичних збірок, найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе. Ліна Василівна показала світові всю красу та велич українського слова. На межі 1950–1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших представниць покоління «шістдесятників» - руху українських інтелектуалів, які виступали за свободу слова, прагнули духовного і культурного відродження України. Через свою принципову громадянську позицію потрапила під заборону: майже 16 років її твори не друкували - це ціна за вірність слову. Попри все, вона продовжувала працювати і в 1977 році завершила історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який згодом у 1987 році був відзначений Національною премією імені Тараса Шевченка.

    У 96 років Ліна Василівна все ще творить: завершує історичний роман про Гетьманщину, про українського письменника Феофана Прокоповича, про українців в Російській імперії. Вона відмовилася від звання «Герой України», відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!», але прийняла Орден Почесного легіону Франції у 2022-му та статус Почесного громадянина Києва у 2024-му.

    У кожній сучасній українці живе часточка їхньої сили: Лесина витримка, Катеринина любов до краси та Лінина безкомпромісна мудрість.

    Атмосферу свята неможливо уявити без живої музики. Коли слова перетворюються на мелодію, серце відчуває більше - справжнім багатоголоссям нашої сили став виступ Народного хорового колективу «Оберіг» міського Палацу культури ім. Т. Шевченка під керівництвом Анатолія Стужука. Українська пісня нагадала: ми сильні, коли ми разом. Кожна нота була присвячена сучасним українкам, які тримають небо над своїми родинами та країною.

Музичний гурт «SaMi» - викладачі Школи мистецтв ім. А. Білошицького Олександр Вербило та Михайло Вовчок додав заходу драйву та сучасних сенсів. Виконання знайомих композицій змусило усміхнутися, а подекуди й замислитися про те, як важливо сьогодні дарувати світло одне одному.

    Поєднання інтелектуальної бесіди та живої музики зробило цю зустріч у бібліотеці незабутньою. Це був вечір про те, що українська жінка - це і глибока поезія, і яскрава картина, і незламна пісня.

    Українська жінка несе світло навіть тоді, коли навколо темрява. Вона знає: після ночі - світанок, після війни - життя, після сліз - усмішка.

Українська жінка - незламна. Сильна. Стійка. Як сама Україна.