Іскоростень у граніті часу

Стоїть на скелях давнє місто,
Колиска прадідів й батьків.
Воно і величчю і змістом.
Сягає глибини віків...
          (Галина Цепкова)

Коростень - місто, у якому крізь віки звучить подих історії й живе незламний дух поколінь. Одне з найдавніших міст України, воно несе у собі силу древньої землі, пам’ять предків і особливу красу, що торкається серця кожного, хто хоча б раз побував тут.

У 2026 році наше рідне місто буде відзначати 1321-у річницю з часу заснування. До Дня міста фахівці Центральної бібліотеки запросили учнів міського ліцею №4 у літописну подорож «Свідки нашої історії: пам’ятники і пам’ятні міста Коростеня», щоб по-новому відчути велич і неповторність історії древлянської столиці та її княжого минулого. Це ще один привід згадати, за що ми цінуємо, любимо та пишаємося рідним містом.

Коростень - місто древлянської слави та незламного духу

   Коростень - це місто, де кожен камінь береже пам’ять століть. Літописи згадують його ще у 945 році - як могутній центр землі древлян, хоча потужне та могутнє місто існувало задовго до першої писемної згадки про нього. Після археологічних розкопок 2003-2004 років відправною точкою заснування Іскоростеня вважається 705 рік. Воно бачило княжі часи і полум’я битв, переживало руйнування й відродження, зміну епох і поколінь. Але крізь усі випробування Коростень вистояв - гордий, сильний і вірний собі.

Тут історія живе не лише у стародавніх переказах чи пожовклих сторінках літописів. Вона бринить у камені древніх святинь, шепоче у затишних вулицях, відлунює у шумі сосен над Ужем і розливається тихою мелодією поліської природи. У самому повітрі Коростеня - дух давнини, мудрість предків і тепло рідної землі.

Парк, де оживає історія

Справжньою окрасою міста є міський парк «Древлянський» - унікальний куточок природи та історії, розташований у самому центрі Коростеня. Парк зачаровує гранітними скелями, могутніми валунами, зеленими схилами та мальовничими краєвидами річки Уж.

Назви місцевих геологічних пам’яток говорять самі за себе: «Перунові плечі», «Баранячі лоби», «Велетенські котли», «Ольжині купальні». Кожна скеля, кожен камінь тут оповиті легендами та переказами.

Князь Мал - символ незламності Коростеня

Одне з найвідоміших місць - Красна гірка, де знаходилося Замчище, давнє поселення древлян. Саме тут, за припущеннями археологів, була резиденція древлянського князя Мала. На високій кручі над річкою Уж височіє пам’ятник князю Малу - одна з головних візитівок міста. Його було встановлено у 2005 році з нагоди 1300-річчя Коростеня.

Автори монумента - скульптор Ігор Зарічний та архітектор Сергій Тумаш. Князь Мал постає перед нами у вигляді могутнього воїна в давньоруських обладунках, який спирається на меч і ніби охороняє рідне місто з висоти століть. Його образ став символом сили, мужності та нескореності древлянського краю. Пам’ятник видно майже з усіх куточків парку, а сам князь ніби й сьогодні пильнує спокій древнього Іскоростеня.

Стежками княгині Ольги

Історія Коростеня нерозривно пов’язана з ім’ям княгині Ольги. Після прийняття християнської віри Ольга ніби по-новому відкрила для себе древлянську землю. Літописи й народні перекази розповідають, що, покаявшись у жорстокій розправі над Іскоростенем у 945 році, вона неодноразово поверталася до древнього міста.

Тут, серед гранітних скель і тихого шуму поліської річки Уж, княгиня знаходила душевний спокій. Недалеко від місця її перебування та молитов, за переказами, Ольга обрала затишний куточок для відпочинку й купелі. Згодом це місце народ назвав «Купальнею княгині Ольги». На згадку про це у 1985 році на одному з каменів було встановлено меморіальний знак, який увіковічнив це історичне місце.

А зовсім поруч, серед вод річки Уж, на великому гранітному валуні велично постає скульптура Рівноапостольної княгині Ольги. У розкішному княжому вбранні, з ніжною річковою лілією у руці - символом чистоти, мудрості й жіночої вроди - вона ніби вдивляється у далечінь століть. Автором пам’ятника став скульптор Ігор Зарічний. Постать княгині заввишки майже три метри гармонійно поєдналася з природною красою скелястих берегів Ужа.

Княжі постаті крізь віки

Коростенці вшановують пам’ять і древлянської княжни Малуші.  Донька князя Мала, вона стала дружиною київського князя Святослава і подарувала світові сина -  Володимира Великого, майбутнього хрестителя Київської Русі, ім’я якого навіки увійшло в історію України.

11 вересня 2010 року на головній алеї парку «Древлянський» було відкрито скульптурну композицію княжни Малуші з малолітнім сином Володимиром. Автором цього проникливого образу став скульптор Ігор Зарічний.

У композиції Малуша постає не просто княжною, а справжньою Берегинею древлянського роду - символом материнства, добра та духовного захисту. Її постать сповнена тепла і внутрішнього світла. Встановлення цієї скульптури стало не просто мистецькою подією, а живим продовженням давньої історії Іскоростеня - сучасного Коростеня. Наче сама пам’ять століть знову озвалася у камені й бронзі.

Історія зберегла пам’ять про Добриню - сина князя Мала, рідного брата княжни Малуші та дядька хрестителя Русі - князя Володимира.

Добриня не належав до династії Рюриковичів. І, можливо, саме тому історія намагалася стерти його справжнє ім’я. Але те, що замовчують літописи, береже народна пам’ять. Вона зробила його безсмертним - у билинах, легендах і переказах. Народ назвав його Нікитичем, приховавши походження, але зберігши сам образ.

Як згадує скульптор Ігор Зарічний, робота над пам’ятником тривала майже два роки. Особливим став і сам задум композиції: Добриня стоїть поруч із конем, а не сидить верхи, як це традиційно зображують у монументальному мистецтві. У цьому - глибокий символізм. Це не лише воїн, а людина, нерозривно пов’язана зі своїм вірним товаришем. Між конем і господарем - мовчазний діалог довіри. У 2012 році, під час святкування Дня міста Коростеня, у міському парку відбулося урочисте театралізоване відкриття пам’ятника Добрині Нікитичу.  Створення та встановлення пам’ятника профінансував уродженець Коростеня, меценат і підприємець Леонід Матусевич.

Так у парку «Древлянський» постав історико-скульптурний ансамбль «Древлянська Русь» - своєрідний кам’яний літопис древлянської доби, що зберігає пам’ять про витоки Коростеня та його величне минуле. І значна частина цього мистецького спадку народилася завдяки таланту скульптора Ігоря Зарічного.

Пам’ять, яка живе у серці міста

Сьогодні, прогулюючись алеями парку «Древлянський», вдивляючись у гранітні скелі над Ужем чи постаті князів і героїв, ми не просто згадуємо минуле - ми відчуваємо живий зв’язок поколінь. І хочеться, щоб кожен, хто народився тут, із гордістю промовляв: «Я - з Коростеня». А кожен, хто ступає на цю землю вперше, назавжди залишав у серці частинку любові до древнього поліського міста - його історії, щирих людей, неповторної атмосфери й тихої, величної краси.

Кольоровими кроками у світ книг

 

    Чи знаєте ви, що у світі існує дуже багато свят? Деякі з них ми відзначаємо всією країною, деякі – в школі або ж у теплому родинному колі. Та є й такі, що відомі далеко не всім, наприклад  - День взуття різного кольору! Утім свято це засноване не просто так - воно покликане нагадати, що кожен із нас – особливий, унікальний і неповторний. Ми відрізняємося кольором волосся, характерами й уподобаннями. Погодьмося, що було би кепсько, якби усі ми були однаковісінькими, еге ж? Те ж саме - із взуттям. Різний його колір уособлює бажання бути такими, як нам хочеться– справжніми! Тож не варто боятися вирізнитися! Знаючи про це, варто із повагою ставитися до людей, які в такий спосіб висловлюють свою індивідуальність (навіть, якщо нам і видається це незвичним!). Уявіть лишень собі сусіда за партою у різних черевичках! Певно, вони викликатимуть усмішку на ваших устах. Та потім, переконані, ви згадаєте про це свято, а отже, – про повагу до інших людей і бажання бути до них доброзичливими.  

    Юні користувачі бібліотеки-філії №1 ім. Лесі Українки із задоволенням долучилися до цієї яскравої події та взяли участь у модному вердикті «Яскравий розмах ноги з книгою»: хтось прийшов у різнокольорових кросівках, хтось - у веселих шкарпетках із малюнками, а дехто навіть створив справжні «взуттєві образи». Але найцікавіше чекало попереду - до кожного свого образу діти підбирали книгу! Так, барвисті шкарпетки привели когось до пригод Гаррі Поттера, а яскраві довгі панчохи одразу нагадали про веселу та незалежну Пеппі Довгапанчоху. Юні читачі також знаходили свої історії серед казок, пригодницьких книг та сучасних дитячих видань, а наші топові читачі  продемонстрували свої образи на бібліотечному подіумі - «Червона доріжка: Book & Look». Захід перетворився на справжній фестиваль моди, уяви та читання, де кожен зміг проявити себе, відчути радість спілкування та знайти «свою» книгу.

    Цікавинки про взуття різного кольору дізналися члени клубу «Всезнайко» - учні 4-А класу КМЛ №10, які завітали до бібліотеки – філії №3 на книжковий блік-фаг «Веселкові барви читання». До середини ХІХ ст. було звичною річчю носити однаковісінькі черевики - лівий і правий. Здивовані?! Даремно!! Доводилося розношувати, аби взуття набувало форми стопи. Згодні, що це зовсім не зручно? Приблизно, як і взуття акторів у Давній Греції. «Чому?» – запитаєте ви. Бо воно (котурни) було на величезній платформі – такій, щоби глядачі навіть з останнього ряду змогли побачити акторів на сцені. І, так, актори-чоловіки теж такі носили!

    Ну, і як же без рекордів?! Довжина найбільшого кросівка сягає… понад 5 метрів. Справжнісінький «будинок на шнурівках». А на додачу – взуття із майбутнього: кросівки, які самі зашнуровуються (точнісінько, як у фільмі «Назад у майбутнє»!). Як?! У них вбудований датчик: тільки-но ви ставите п'ятку–шнурівки затягуються самі. Мрія для тих, хто не любить такої мороки!

    Крім цього, читачі дізналися, що навіть взуття може розповідати історії, дружити і навіть… читати книжки! Як і про те, що носити різне взуття – це не помилка, а веселий спосіб підкреслити свою «інакшість». Кожен колір взуття – це крок у світ книг, а різнокольорове взуття читачів допомагало вирушити у подорож веселкою. Кожен колір - це нова зупинка, нові книги і нові пригоди. Червоний колір – колір сміливості і пригод. В ході гри «Знайди пару» перевіряли (і підтвердили!) свої кмітливість й уважність. А гра «Книжкова естафета взуття» веліла  вправно пронести затиснуту між колінами книгу, виставивши при цьому ногу вперед, – у найяскравішому взутті. Помаранчевий  – колір радості, сміху і гарного настрою. Під час розминки «Яке ти взуття?» присутні називали колір свого взуття і асоціацію. Наприклад:  я – синій кросівок, бо люблю бігати. А для настрою – зробили спільне фото взуття усіх учасників. Жовтий – колір сонця, світла і знань. Саме книги  допомагають нам ставати розумнішими. Під час вікторини «Взуття у казках» відвідувачі пригадали саме ті казки, у яких згадується взуття. Зелений – колір природи. Книголюби правильно з’єднували вислови про природу нашої України. Голубий  колір – саме тут почалися пригоди. Під час гри «Веселі шкарпетки» – учасники заходу із заплющеними очима шукали в кошику пару серед різних шкарпеток. Синій – колір дружби і доброти. Кожен «всезнайківець» написав на своєму «паперовому взутті» щире побажання товаришу – на згадку про цей «різнокольоровий» день у бібліотеці! Фіолетовий – колір чарів і таємниць. Тут живуть найзагадковіші історії. Присутні дізналися про взуттєві рекорди та дива.

    Ось така чудова випала нагода переконатися, що навіть звичайне взуття може бути чарівним! А бібліотека – тим місцем, де оживають історії, серце переповнює радість й іскриться щирий сміх!

Тож нехай і ваші кроки ведуть до нових знань та цікавих книг!

Детективні та шпигунські пристрасті

 

    Дитячий детектив - один з  найрізноманітніших жанрів в сучасній літературі. Він приваблює дітей таємницями, які потрібно розгадати. Персонажі цих книг  самостійно ведуть розслідування й викривають злочинців, часто перевершуючи в цьому поліцію та детективів.

    Разом з головними персонажами детективів для дітей Енолою Голмс,  супер- агентом Грицем Мамаєм, детективами Носиком, Квятковським, Нишпоркою,  Агатою Містері, Мейзі Хітчінз та з допитливими, спостережливими  школярами 2-А класу  міського ліцею №11 фахівці бібліотеки-філії №1 для дітей ім. Лесі Українки провели книгорозслідування «Детективні та шпигунські пристрасті». Хлопчики та дівчатка почули про те, що сучасний детектив - це не просто гора м’язів і надсекретна зброя в кишенях. Ні! Сучасний слідчий повинен володіти неабияким інтелектом, мати гарне логічне мислення, хорошу інтуїцію - ось справжня зброя сучасного  детектива. Спостережливість та увагу діти тренували під час гри «Запам’ятай і назви предмети». Юні детективи відрізняли правдиву інформацію від неправдивої, відповідаючи  на питання та показали спостережливість й увагу, порахувавши камінці в банці, не дістаючи їх звідти, просто намагаючись вгадати.

                                                      

    Видумана злодійка виготовила копію картини, щоб пограбувати музей і замінити справжню картину на її копію. Учасники розслідування визначали відмінності в картинах і запобігли пограбуванню. Детективу потрібно вміти добре запам’ятовувати обличчя людей - маленькі слідчі складали фоторобот вигаданих злочинців, чию зовнішність описувала бібліотекар.

    Особливу увагу бібліотекарі приділили знайомству з детективними книгами: відкрили для себе найпопулярніших літературних героїв-детективів та отримали цікаві рекомендації для подальшого читання.

    За уважність, кмітливість і вміння працювати в команді школярі були відзначені спільною нагородою - «Дипломом юного детектива».

    Книгорозслідування стало не лише захопливою розвагою, а й чудовою можливістю розвинути інтелектуальні здібності, логічне мислення та щиру любов до читання. Воно подарувало дітям яскраві емоції, нові знання та впевненість у власних силах, адже кожен зміг відчути себе справжнім детективом.