Одвічний ШЕЛЕСТ книги сторінок
І потяг до премудрості і слова,
Він мов води джерельної ковток
До себе кличе знову й знову...

Олена Ольгина



середа, 25 лютого 2026 р.

Берегині українського духу

 


    Є багато свят у нашому календарі: державних і релігійних, патріотичних і героїчних, веселих і сумних. Саме свята своєю неповторністю розкривають велике культурне надбання українського народу, який береже віру в Бога, свято шанує свої традиції, плекає найдорогоцінніший скарб - мову, душу свою чисту розкриває у пісні, землю свою береже, історію пам’ятає, волю свою відстоює.

    День української жінки - свято, що віддає шану Україні - неньці, нашій матері святій та українській жінці - Берегині, мамі, захисниці, трудівниці, красуні, воїну, дочці, рятівниці, джерелу натхнення і творчості, світильнику любові, віри та надії.

    Саме це свято, яке символічно припадає у день народження Лесі Українки, стало чудовим приводом відкласти новини та поговорити про жінок - незламних, мудрих і натхненних. Літературно-музична імпреза «Історії жінок, що надихають», яку натхненно і щиро презентували своїм користувачам фахівці центральної бібліотеки, перетворилася на справжню подорож крізь час: згадували тих, хто став символом нашої незламності, таланту та глибини. У читальній залі відлунювали імена трьох неймовірних постатей:

Лесі Українки - символу волі та «словесної зброї». Ніжне і дзвінке ім’я геніальної української поетеси, драматургині, перекладачки та культурної діячки стало прикладом незламності духу. Вона модернізувала українську літературу, збагативши її драматичними поемами, витонченою лірикою, створивши шедеври, що здобули європейське визнання. Займалась перекладами світової класики – творів Гомера, Шекспіра, Байрона, Гейне, Гюго, знайомлячи українців зі світовою літературою. Її переклади класиків стали способом інтеграції української культури у світовий контекст. І на картинах, і на фото, з книжкою в руках, вишукано одягнена у вишиванку, її обличчя впізнаване в Україні;

Катерини Білокур - жінки, яка навчила світ бачити душу української квітки. Її фантастичні полотна доводять: для справжнього таланту не існує перешкод, лише нестримне бажання творити. «Це геніальна українська жінка. Якщо б у Франції була така, ми б змусили увесь світ говорити про неї», – так сказав свого часу відомий художник Пабло Пікассо про видатну українську художницю. Аби він тільки знав, у яких злиднях і горі писалися ті квіти! Аби знав, скільки десятків картин так і лишилися в уяві майстрині. Щоб отримати визнання, жінці довелося подолати чимало - тяжке селянське життя, голодомор, війну, ще один голод. Батьки не розуміли тяжіння доньки до пензля, селяни перешіптувалися за спиною, мовляв, ховається за мазюканням, щоби не працювати. Та художниця, невпинно, крок за кроком йшла до своєї мети;

Ліни Костенко - нашого живого сумління. Її актуальна поезія сьогодні допомагає нам знаходити правильні слова в найтемніші моменти. Авторка понад 15 поетичних збірок, найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе. Ліна Василівна показала світові всю красу та велич українського слова. На межі 1950–1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших представниць покоління «шістдесятників» - руху українських інтелектуалів, які виступали за свободу слова, прагнули духовного і культурного відродження України. Через свою принципову громадянську позицію потрапила під заборону: майже 16 років її твори не друкували - це ціна за вірність слову. Попри все, вона продовжувала працювати і в 1977 році завершила історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який згодом у 1987 році був відзначений Національною премією імені Тараса Шевченка.

    У 96 років Ліна Василівна все ще творить: завершує історичний роман про Гетьманщину, про українського письменника Феофана Прокоповича, про українців в Російській імперії. Вона відмовилася від звання «Герой України», відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!», але прийняла Орден Почесного легіону Франції у 2022-му та статус Почесного громадянина Києва у 2024-му.

    У кожній сучасній українці живе часточка їхньої сили: Лесина витримка, Катеринина любов до краси та Лінина безкомпромісна мудрість.

    Атмосферу свята неможливо уявити без живої музики. Коли слова перетворюються на мелодію, серце відчуває більше - справжнім багатоголоссям нашої сили став виступ Народного хорового колективу «Оберіг» міського Палацу культури ім. Т. Шевченка під керівництвом Анатолія Стужука. Українська пісня нагадала: ми сильні, коли ми разом. Кожна нота була присвячена сучасним українкам, які тримають небо над своїми родинами та країною.


Музичний гурт «SaMi» - викладачі Школи мистецтв ім. А. Білошицького Олександр Вербило та Михайло Вовчок додав заходу драйву та сучасних сенсів. Виконання знайомих композицій змусило усміхнутися, а подекуди й замислитися про те, як важливо сьогодні дарувати світло одне одному.



    Поєднання інтелектуальної бесіди та живої музики зробило цю зустріч у бібліотеці незабутньою. Це був вечір про те, що українська жінка - це і глибока поезія, і яскрава картина, і незламна пісня.

    Українська жінка несе світло навіть тоді, коли навколо темрява. Вона знає: після ночі - світанок, після війни - життя, після сліз - усмішка.

Українська жінка - незламна. Сильна. Стійка. Як сама Україна.

пʼятниця, 20 лютого 2026 р.

Світло, яке не гасне: імена, що тримають українське небо


 

«Свобода не падає з неба — її піднімають із землі ті, хто не боїться стати проти темряви».

Є книги, які читають очима.

А є книги, які читають серцем.

20 лютого ми відкриваємо саме таку — книгу, написану не чорнилом, а людською гідністю.

Це книга пам’яті про тих, кого назвали Небесною Сотнею.

У цей день Україна вшановує Героїв Небесної Сотні — людей різного віку, професій і життєвих шляхів, яких об’єднало одне: небажання миритися з несправедливістю. Вони вийшли на Майдан не заради подвигу. Вони вийшли, щоб захистити гідність — свою і держави.

20 лютого у Коростенському міському ліцеї №6 для учнів 10 – Б класу фахівцем бібліотеки – філії №2 було проведено меморіальний сторітелінг «Книга світла: Імена, що тримають небо» у межах Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання. Захід став не просто уроком історії, а простором для роздумів і внутрішнього діалогу.



Події зими 2013–2014 рр. років назавжди змінили Україну. Те, що починалося як мирний протест за європейський вибір, переросло у всенародне відстоювання прав і свобод.

20 лютого 2014 року в центрі Києва пролунали постріли, що обірвали десятки життів. Загалом — 107 Героїв. Сто сім людських історій, у яких були мрії, плани, родини, любов до життя.

Їх назвали Небесною Сотнею - ця назва стала символом незламності українського духу.

Під час сторітелінгу ліцеїсти символічно перегортали сторінки «Книги світла». За кожним ім’ям — не лише дата народження і смерті, а цілий світ.

Наймолодшому Герою, Назарію Войтовичу, було лише 17 років.

Найстаршому, Іванові Наконечному, — 82.

Між цими числами — ціле покоління людей, які довели: гідність не має вікових меж.

Особливу тишу викликала розповідь про нашого земляка — Сергія Кемського.

Йому було лише 32. Політолог, журналіст, перекладач, громадський активіст. Людина глибокої думки і чіткої громадянської позиції. Він аналізував політичні процеси, писав статті, працював над розвитком громадянського суспільства.

Міг залишитися спостерігачем. Але обрав бути учасником.

20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві його життя обірвала куля снайпера.

Сьогодні одна з вулиць Коростеня носить його ім’я — як нагадування, що історія твориться не абстрактними постатями, а людьми, які жили поруч із нами.

Гасло вшанування Героїв Небесної Сотні — «Вдячні за свободу!».

Та вдячність — це не лише слова. Це внутрішня готовність берегти те, що виборене такою високою ціною.

Пам’ять — це не про минуле.

Пам’ять — це про вибір сьогодні.

«Свобода — це не подарунок. Це щоденна робота серця і совісті».

Бібліотекар говорила із присутніми про гідність, громадянську позицію, сміливість залишатися чесними навіть тоді, коли це непросто. Бо свобода потребує свідомих людей.

Книга світла не має останньої сторінки. Вона продовжується в наших рішеннях, у нашій небайдужості, у щоденній праці для країни. Імена Героїв Небесної Сотні — це не лише частина історії. Вони залишаються орієнтирами для кожного покоління.

Світло, яке запалили Герої, не згасне. Воно переходить у наші серця, нагадуючи, що свобода — це не просто слово, а щоденний вибір і відповідальність. Імена тих, хто тримав небо, залишаються для нас дороговказом у житті.

Саме від нас залежить, щоб їхній подвиг жив у кожному слові, дії і рішенні.

субота, 7 лютого 2026 р.

Як бути в безпеці в інтернеті?

 

    У Коростенському міському ліцеї №12 відбувся важливий захід для учнів 9-А класу — урок-застереження «Як бути в безпеці в інтернеті?». Подія була приурочена до Всесвітнього дня безпечного інтернету та організована бібліотекарями бібліотеки-філії №4 під керівництвом класного керівника Тетяни Петрівни Гурської.

 Центральною частиною уроку став перегляд освітнього відеокурсу #ШахрайГудбай, розробленого Національним банком України спільно з БО «Фундація Кредобанку». Курс складається з дев’яти лаконічних лекцій, де експерти доступною мовою роз’яснюють складні механізми кіберзлочинів.


Під час заходу школярі детально розібрали критично важливі питання, які сьогодні виходять за межі простого користування гаджетами:

  • Фінансовий номер телефону: чому важливо прив’язати його до паспортних даних та захистити від перевипуску SIM-карти.
  • Соціальна інженерія: як розпізнати маніпуляції під час телефонних дзвінків від «співробітників банку».
  • Фішинг та онлайн-шопінг: як відрізнити справжній сайт від підробки та не стати жертвою шахрайства на платформах оголошень.
  • Захист акаунтів: створення складних паролів (Passphrases) та обов’язкове налаштування двофакторної автентифікації (2FA) для всіх месенджерів та поштових скриньок.

    Окрім фінансових питань, бібліотекарі акцентували увагу на загальних правилах етичної та безпечної поведінки в мережі. Учням нагадали про поняття цифрового сліду — кожна публікація, коментар або поширене фото залишаються в інтернеті назавжди і можуть вплинути на майбутню репутацію чи кар’єру.

Окрему увагу приділили темі приватності в соціальних мережах. Фахівці порадили ліцеїстам:

  1. Не поширювати геолокацію в реальному часі.
  2. Обмежувати коло осіб, які можуть бачити особисту інформацію в профілі.
  3. Критично ставитися до запитів у друзі від незнайомців, адже за фейковими акаунтами часто ховаються боти або зловмисники.

    У сучасних реаліях, коли більшість фінансових операцій та комунікацій перейшли у цифровий простір, підлітки стають однією з найбільш вразливих груп. Такі уроки не просто дають знання, а формують критичне мислення, яке допомагає розпізнати загрозу ще до того, як буде завдано шкоди. Захід пройшов у межах Всеукраїнської інформаційної кампанії з протидії платіжному шахрайству.

    Організатори впевнені: знання правил «кібергігієни» сьогодні є такою ж необхідністю, як і знання правил дорожнього руху. Це надійний щит, що дозволяє молоді вільно та безпечно користуватися перевагами цифрового світу.