Я душу одягну у вишиванку

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата

Прадідів пророчий заповіт

  Україна – це чарівний і благодатний край. Із сивої давнини тут живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ. Саме тому, мабуть, ми і подарували світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.

  Щорічно у травні українці відзначають яскраве та самобутнє свято – Всесвітній День вишиванки, присвячене нашому національному одягу. Впровадили свято серед тижня, аби підкреслити, що вишиванка – складова повсякдення українців. Ця дата поєднує нас, прославляє нашу культуру, виховує любов до національних символів.

   Українська вишиванка з'явилася багато століть тому, а кількість різних візерунків та технік шиття порахувати неможливо. Жоден інший національний костюм не є таким актуальним для сучасності, як українська вишиванка.

   Ось і сьогодні, уже в ХХІ столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті рушники, доріжки, серветки, подушечки, наволочки, килими, скатертини, штори, якими часто прикрашають оселі. Тож кожна хата відрізняється своєю самобутністю, власним баченням краси й затишку.