Магія дитячої книги, що дарує нам радість і віру в добро…

 

    А чи знаєте ви, що дитяча книга теж має свій святковий день?! Ні-ні, йдеться не про Всесвітній день книги! І не про Всесвітній день читання вголос! Йтиметься про International Children’s Bооk Day (або ж, українською, Міжнародний день дитячої книги!). І відзначають його 2 квітня - у день, коли народився один із найулюбленіших казкарів світу Ганс Крістіан Андерсен. Це свято для всіх дітей та їхніх батьків, які усвідомлюють надзвичайну важливість книги у своєму житті. Саме книга відкриває незвідані раніше світи, знайомить із казковими і фантастичними істотами, допомагає пізнавати історію та мудрість свого народу, а ще – крок за кроком, «сторінка за сторінкою» – формуватися як особистість.

Цей день – направду свято із «ароматом» чарів, дитинства і казки…

    Та яким же є початок цієї історії?.. Перенесімося на мить у далекий 1967 рік. Саме тоді громадська діячка й водночас авторка дитячих творів Єлла Лепман зафундувала Міжнародну раду з дитячої книги, яка виступала з ініціативою запровадження Дня дитячої книги. Пані Лемпан самовіддано намагалася переконати як своє оточення, так і тогочасний уряд, що саме книга для дітей здатна змінювати світ: адже надихає, адже дарує віру у добро та справедливість, адже сповнює наснаги в боротьбі за справедливість і щире прагнення робити світ кращим! Відтак ідею громадської діячки підхопили і в інших країнах, а свято набуло міжнародного значення.

    Якою ж є історія дитячої книги на наших теренах? Майже п’ять століть тому, у 1574 році, завдяки українському книговидавцеві Івану Федорову у львівській книгарні побачив світ перший підручник. Перші абетка, зразки та вправи читання – усе це мало на меті допомогти дітям наблизитися до потаємного і, водночас, незбагненно глибокого світу мудрості і знань! Авжеж, що епоха диктувала свої правила: суспільство частіше потребувало навчальних і релігійних книг. Та все ж із плином часу непохитна, здавалося б, істина зазнавала змін – і вже у XVIII столітті поширення набувають книги для читання та література для дітей…

Все, що душа довірила словам

Поєзія – це поклик серця,

Поезія – порив душі.

Поезія – це бій славетний,

і ніжність заповітних мрій.

Поєзія – це наче птиця,

що з клітки вирвалась у небесну блакить

І не дано вже їй спиниться!

Вона летить, летить, летить…!

    Уся історія людства показує, що поетичне слово завжди йшло поруч із людиною. З давніх - давен людина використовувала дар Божий - мову - для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття – любові. Поети – це люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, за все, що їх оточує, у поетичній формі. Тож всі емоції, які поет передає душею, і є наша багатогранна поезія.

    До Всесвітнього дня поезії, який щороку відзначається 21 березня, у бібліотеці-філії с. Бехи було проведено поетичний колаж «Все, що душа довірила словам». Декламувались вірші  відомих українських поетів Ліни Костенко, Лесі Українки, Олександра Олеся, Сергія Ущапівського. На відео представлено вірш Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать», який читає Наталя Степаненко, завідуюча клубом с. Бехи, вірш Олександра Олеся «З журбою радість обнялась» та власний вірш «Знайду слова у відповідь твоїм» читає Марина Пашинська, бібліотекар бібліотеки-філії с. Бехи

.

    Шанувальники поетичного слова були, є і будуть у всі віки і часи. Пориньмо в чарівний світ поезії - світ, де, розправляючи душу, як крильця метелика, ми прагнемо запам’ятати сьогоднішні та згадати пережиті миттєвості, що тривожили і п’янили нас ще вчора, на яких тримається Альфа і Омега нашого власного Всесвіту…