Цікаві факти про Україну

 

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Звешся величаво – УКРАЇНОЮ,

Земле зачарована моя

    Україна - серце Європи, країна, де жайворонки співають над золотими ланами, а Дніпро несе свої води з сивої давнини. Тут народжувалися козацька воля, пісня і поезія, а земля зберігає сліди трипільської культури, старшої за єгипетські піраміди.

    Це батьківщина найбільшої у Європі країни за площею, де можна пройтись найдовшою пісенною алеєю в світі — українською народною піснею. Її не записати повністю — надто багата вона на душу, біль і любов.

    У Карпатах ще досі дзвенить трембіта, а в степах Таврії живе легенда про козацьку незламність. Тут, у глибинах Полтавщини, ховаються магічні слова Сковороди, а Київ стоїть, мов вічний страж історії, на семи пагорбах.

    Українська мова — одна з наймилозвучніших у світі. А найбільший літак у світі — «Мрія» — теж народився тут, на українському заводі.

    Україна - країна солов’їного співу, червоних маків, родючого чорнозему, смачного борщу, дуже працьовитих людей та гарних дівчат. А ще українська земля виховала мужніх та хоробрих синів і дочок, воїнів, справжніх захисників батьківщини, які сьогодні боронять нашу землю від ворога.         

    Україна – найбільша країна в Європі. Країна з багатою та різноманітною культурою, батьківщина всесвітньо відомих митців та літераторів. Часто кажуть, що Україна розташована між сходом та заходом. Дійсно, українська культура – це яскраве поєднання культур різних народів, які проживали і проживають на території України. Саме це робить її такою цікавою. Чим же славиться наша рідна ненька в Європі та світі?                                                 

    Бібліотекар бібліотеки-філії с. Грозине підготувала віртуальну шпаргалку «Цікаві факти про Україну» для учнів 8-го класу Грозинського ліцею. Щоб розповісти про цікавинки регіонів України. П’ятнадцять пар допитливих очей спочатку прослухали матеріал, потім діти активно доповнювали розповідь бібліотекаря. З учнями пройшлися по всіх регіонах України, адже кожна область відома чимось цікавим, згадали і наше славетне місто Коростень. Найбільше учасників заходу здивувало і зацікавило те, що Хрещатик у Києві - найкоротша головна вулиця серед усіх столиць світу, але в той же час одна з найширших і найгарніших. Її довжина всього 1225 м. А ще в місті Луцьку знаходиться найдовший в Європі житловий будинок, його сумарна довжина понад 2,5 км., будинок має 120 під’їздів. А в місті Одеса є кілька будинків, побудованих під кутом 45 градусів. Якщо подивитись на них збоку, то здається, що вони плоскі. Хіба це не цікаво? На Буковині, зокрема в Чернівцях, щодня о 12:00 на міську ратушу піднімається трубач в національному костюмі і сурмить пісню «Марічка», а також в цьому місті найвідоміша вулиця Ольги Кобилянської і подейкують, що її колись підмітали букетами троянд і мили милом, в брудному взутті перехожих не пускали.

    І ще можна розповідати безліч цікавих фактів до нескінченності. Час пролетів дуже швидко, а головне корисно. Багато хто з учнів зацікавився літературою, у якій можна почерпнути ще багато цікавої інформації про Україну.  Досліджуймо нашу Батьківщину разом!

Рукотворне диво місцевих майстринь

 

 

        Вигаптуй на небо райдугу – доріжку,

          Простели до сонця вишивку – маніжку,

          Щоб по тій доріжці з лебедями – снами

     Плавати по щастя білими човнами

                                            В. Симоненко

    Вже 11 років поспіль в листопаді відзначається Міжнародний день вишивальниць. Українська вишивка має свою давню історію. Протягом багатьох століть українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніку вишивки, способи забарвлення ниток в різні кольори. Ці знання передавались наступним поколінням. 

    Гарні традиції вишивання склалися у родинах Ірини Кошицької (майстрині народної творчості) та родині Мельниченків, де вишиває три покоління.

    Бібліотекар бібліотеки-філії с. Грозине запросила на гостину до бібліотеки Ірину Кошицьку зі своїми неперевершеними роботами. Майстриня розповіла, як вона підбирає кольори, як народжуються творчі задуми, як потім це все викладається на полотні. У вишивках пані Ірини немає повторності, в її узорах щоразу з’являється щось своє, новеньке. Любить майстриня додати свою родзинку в новостворені шедеври.

    У родині Мельниченків, що проживають в с. Сингаї, жіночі руки брали голку з ниткою і в хвилини радості, і в години біди, передаючи свої переживання, свій настрій на полотні. У родині вишиває три покоління – від бабусі до онуків. Вишивають все: серветки, подушечки, картини, рушники, ікони, сорочки, сукні…

    Побувавши в їхній оселі, губишся від яскравих майстерних вишивок. Тут на рушниках оживають гарячі червоні маки, на картинах польові квіти, троянди, переплітаються незвичайні візерунки. Дух перехоплює від такої краси! Яка це кропітка праця, скільки треба посидючості, уміння, терпіння і бажання все це творити.

    Наші майстрині, як і всі українці, мріють про Перемогу, щоб продовжувати творити на повну силу без сирен, без тривог, без переживань і радувати своєю мальовничою красою на полотні односельців. 

Я душу одягну у вишиванку

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата

Прадідів пророчий заповіт

  Україна – це чарівний і благодатний край. Із сивої давнини тут живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ. Саме тому, мабуть, ми і подарували світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.

  Щорічно у травні українці відзначають яскраве та самобутнє свято – Всесвітній День вишиванки, присвячене нашому національному одягу. Впровадили свято серед тижня, аби підкреслити, що вишиванка – складова повсякдення українців. Ця дата поєднує нас, прославляє нашу культуру, виховує любов до національних символів.

   Українська вишиванка з'явилася багато століть тому, а кількість різних візерунків та технік шиття порахувати неможливо. Жоден інший національний костюм не є таким актуальним для сучасності, як українська вишиванка.

   Ось і сьогодні, уже в ХХІ столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті рушники, доріжки, серветки, подушечки, наволочки, килими, скатертини, штори, якими часто прикрашають оселі. Тож кожна хата відрізняється своєю самобутністю, власним баченням краси й затишку.

Недописана книга життя С. Кемського

На небо погляне вільна людина,
з новими думками, творча, нестримна.
Ми стіни проб’ємо з міцного граніту,
 щоб тільки любов панувала у світі!

С. Кемський 

Такими рядками з вірша нашого героя - земляка Сергія Кемського розпочалася зустріч в бібліотеці –філії с. Грозине з учнями середніх та старших класів місцевого ліцею. До нашої зустрічі приєдналися і працівники БК с. Грозине. Йому б ще жити і жити… будувати кар’єру, дбати про свою родину, кохати, створити сім’ю, але… смерть безжалісно забрала його назавжди, як і назавжди йому залишилось 32… Хвилиною мовчання всі вшанували пам’ять про Сергія та запалили пам’ятну свічу.

  Сергій Кемський – Герой Небесної Сотні, який поклав своє життя на вівтар свободи і гідності України. Бібліотекар розповіла біографію про Героя – де народився, проживав і якою він був людиною. Народився Сергій в м. Керчі Автономної Республіки Крим 15 листопада 1981 року. Там же закінчив середню школу №1. Після школи вступив до Львівського національного університету ім. І.Франка на філософський факультет, де у 2005 році отримав диплом магістра політології. Після закінчення навчання переїхав до Києва, а трохи згодом - в м. Коростень до своїх рідних, які теж переїхали сюди з Криму.

    Сергій дуже любив Україну, її культуру, постійно перечитував історію, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього. Він не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю і мав активну громадську позицію. Багато допомагав у створенні організацій у Коростені та на Майдані в Києві, збирав думки людей, якою вони бачать нашу державу, відображав їх у своїх статтях.