Він був з тих, які народжуються раз на століття

    «Міцний, багатогранний, шляхетний, унікальний, сонцесяйний…Такі епітети вельми годяться для опису дорогоцінного каменю», - скажете ви. Однак існує дещо не менш цінне, більш надихаюче та неповторне – літературний геній Павла Архиповича Загребельного.

    В найскрутніші моменти життя Павло Загребельний не злякався, не зламався, не зрадив. Він наполегливо працював, створюючи літературні дива, доносив до людей слово істини, оспівував історію українського народу, мріяв, жартував, закликав залишатися гідними людьми за будь-яких обставин.

    Нам є чого повчитися у нього. Його літературна спадщина непідвладна часу, історичні романи задовольняють найвибагливіші смаки, а різноманітність жанрів вражає та свідчить про непересічний характер та розум цієї людини. Людини з великої літери, людини фундаментальних знань та європейських прагнень, майстра слова, який найбільшим скарбом у житті вважав кохання, дітей, улюблену роботу та, безумовно, книгу. І який, задовго до розпаду СРСР, зрозумів, що «незалежність – це найдорожче».

    До 100-річчя від дня народження П. А. Загребельного в бібліотеці – філії №2 відбувся вечір - портрет «Людина титанічної працездатності, надзвичайної ерудиції та європейської культури». Користувачі бібліотеки не тільки познайомилися з непростим життєвим шляхом класика української літератури, а й поринули в створені письменником дивовижні світи: Київської Русі, Османської імперії, України епохи Богдана Хмельницького. 

    Не можна осягнути неосяжне, як гадаєте? Хоча декому все ж таки вдається. Розглянемо детальніше різноманітні грані творчості видатного письменника.

    Земля. Вона є основою нашого буття, національним багатством, матір’ю-годувальницею. Як жити без неї, такої родючої, щедрої, рідної? Тема землі є провідною у творчості багатьох українських письменників, не оминув її і Павло Архипович. Він народився в козацькому селі на Полтавщині і з дитинства розумів, якою важкою працею дістається людям хліб і що без сміху тут ніяк! У романі «Левине серце» автор в оригінальній манері доводить, що українці на полях разом із пшеницею вирощують…сміх.

Книга – мудрість віків

 

    Друзі, ви пам’ятаєте улюблену книжку своєї бабусі? Знаємо, знаємо – складне запитання! А як щодо улюбленого автора  мами? Замислилися?! Авжеж! А яку книжку перед сном вам читали дорослі, коли ви були зовсім маленькими? Пам’ятаєте?! Молодці!

    Вже згодом, вивчивши літери і навчившись читати самостійно, брали до рук книжку і разом з її героями мандрували у світ неймовірних пригод. Це ж так дивовижно – дізнаватися про таємниці природи Африки, мандрувати  Гімалаями, спостерігати за кенгуру в Австралії і мати змогу «потрапити» до найстарішого театру України (зізнавайтеся, знали, що він знаходиться в Житомирі?:)). Недарма в народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає». І навіть, якщо немає змоги прямісінько зараз побачити Язик Троля (так-так, ми не помилилися! Скеля незвичайної форми в Норвегії має саме таку назву!) або власну волосину під мікроскопом, – не біда! Про все це (спойлер – і навіть більше!) «розкажуть» книги.

    Гадаєте, що більше нічим вразити? А ось вже й ні! Ви знали, що в світі є пам’ятники улюбленим героям? Давайте пофантазуємо й уявимо собі, що в нашому рідному місті стоятиме пам’ятник… Мавці. Замислилися… А чому б і ні?! У США, до прикладу, на п’єдесталі стоять два хлопчики. І це… Том Сойєр та Гекльберрі  Фінн. А в Франції можна побачити пам’ятник д’Артаньянові, героєві «Трьох мушкетерів», в Італії – Піноккіо, а в Данії, – ніжної Русалоньки, героїні казки Г.-Х. Андерсена. Вважаєте, що в Україні такого немає?! А ось і помиляєтеся! Якщо колись мандруватимете Україною і потрапите у  м. Кременчук Полтавської області, зазирніть «у гості» до Барона Мюнхгаузена. Так, саме того добродія, що сам себе витягнув із болота за вуса. Авжеж! Ми, українці, теж не пасемо задніх!

    А ще – герої  улюблених книг вчать нас не лякатися труднощів, а вперто їх долати, бути мудрими, добрими і справедливими.

    Так вважають і наші любі читачі, які завітали на гостину до бібліотеки-філії №3 з нагоди Дня буктьюбера «Книги – як друзі, книги, як ліки, їх я люблю безмежно й без ліку» (до Міжнародного дня книголюба та у рамках проєкту «Хобісфера»). Під час вікторини гості бібліотеки повторили правила поводження в бібліотеці та з книгою. Згадали, де створюються книги; хто ілюструє й оформлює книги; що швидко в книзі допомагає знайти оповідання; де починається життя книги; що  стає в нагоді читачеві швидко обрати книгу в бібліотеці. Читачі бібліотеки, отримавши частинку прислів`я, намагалися знайти його продовження.

    Присутні ознайомилися із цікавими фактами про користь читання книг. Зокрема про те, що читання захищає від в’язниці, робить людей розумнішими й успішнішими; звичка читати книги робить людей добрішими; під час читання очі дивляться в різні боки; читання – ворог ожиріння, а ще – знімає стрес.

    Читачі бібліотеки «зазирнули» в минуле, пригадали історію виникнення книги, а під час гри «Я – тобі, ти – мені!»  письмово відповідали на цікаві запитання, які вибирали самі. Зокрема, «Найбільше мені сподобався урок літератури, коли ми вивчали творчість письменника…», «10 балів я отримала за вірш напам`ять…», «Я хотів би зустрітися із героєм повісті…»  або «Я хочу таку домашню тварину, як герой повісті…» тощо.

    Під час завдання «Інтуїція» гості відгадували ім`я відправника та його       «адресу», тобто назву твору, коли герої сучасних дитячих книжок «надіслали» їм повідомлення.

    Насамкінець ми прощалися, але не з книгою. Вона завжди поруч з нами – наш друг і порадник.  Літні  канікули – унікальна можливість більше читати і пізнавати нове! Цікавих вам  зустрічей із героями нових книг!

Ескіз музичного життя

      «Хто хоч раз чув її спів, то задушевно-смутний, то запально-веселий, завжди овіяний чарами народної пісенної манери, хто бачив, як майже буквально літає вона в огненному танці, той ніколи цього не забуде» - так Максим Рильський сказав про… Марію Заньковецьку. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса і саме їй вдалось, у створюваних сценічних образах, стати символом української жінки.

Марія Заньковецька народилася 4 серпня 1854 року в мальовничому селі Заньки на Чернігівщині. Талант майбутньої актриси проявився ще з ранніх літ. Вже з десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні, по закінченні якого розгортається її аматорська діяльність. Професійну освіту артистка здобула у філії Петербурзької консерваторії у м. Гельсінгфорсі. Грала здебільшого у співочих ролях: водевілях і комедіях.

У 1876 році Заньковецька вперше вийшла на сцену ніжинського театру. Під керівництвом Марка Кропивницького - видатного театрального діяча.

У 1882 р. - історична подія у житті актриси, адже саме тоді у міському театрі Єлизаветграда відбувся її сценічний дебют, вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. Пізніше Марія Костянтинівна працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого.