Одвічний ШЕЛЕСТ книги сторінок
І потяг до премудрості і слова,
Він мов води джерельної ковток
До себе кличе знову й знову...

Олена Ольгина



Показ дописів із міткою Т. Микитчук. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Т. Микитчук. Показати всі дописи

четвер, 24 квітня 2014 р.

Місто, яке ми любимо!?


Якщо ми з вами коростенці
І любим місто над усім,
То порадіймо щирим серцем
Його оновленій красі.
                     Г. Цепкова
  
  Кожне місто має свої, притаманні лише йому, особливості, красу та своєрідність. Наше рідне місто – Коростень.  В ньому так неповторно поєднується протилежності: величність і простота, гумор і серйозність, давнина і вічна молодість, а також краса і потворність в нашому до нього відношенні.

пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

Багрянець осені у водоспаді звуків

Осінь завжди приходить так плавно, непомітно, ніби запливає у наше життя. Туманними ранками її прохолодний подих на щоці, майже прозора невагома присутність у всіх деталях стомленого літніми забавами парку. Це так легко, бути оповитими нею.

В’язне у тумані стиглий сад.

                                             І дарма, що серце весну просить,

                                          Вже кружля в провулках на свій лад

                               У шаленім танці дивна осінь.

                               В небі тане літо: зви не зви,

                                     Поміж хмарок ще ясніє просинь.

                                           Тонку, срібну нить прошу: «Не рви!»

                                        Я з тобою, сестро. Здрастуй, осінь!
                                                                                 Т. Микитчук