Од Бога й голос той живий у правді віковій

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте, 
В остатню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть!

                             Т.Г.Шевченко

  Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Тарас Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Неначе соняшник, що повертає голову за сонцем, повертаємо ми свої голови за Тарасовим ім’ям.