Писанкові барви

 

   Наближається найсвітліше весняне свято – Великдень. Напередодні православні християни випікають паски, фарбують яйця. Крашанки та писанки стали головним  символом свята - Воскресіння Христового. Напевно, кожна людина хоч раз у своєму житті намагалась зробити писанку власноруч. Хтось просто опускав яйця у фарбу чи наклеював наліпки, а комусь вистачало наснаги та терпіння виготовити справжній шедевр – розмалювати писачком.

   Бібліотекар бібліотеки - філії с. Хотинівка провела конкурс на кращу писанку серед учнів - старшокласників Хотинівської загальноосвітньої школи.

   Щоб прикрасити свої писанки, учасники конкурсу проявили фантазію та творчі здібності.  

   Веселкове  диво (так називають писанки) вразило членів журі своїм барвистим розмаїттям.

   Як у будь - якому конкурсі, були визначені переможці. Ними стали: Клименко Дарина – I призове місце та Гаврилюк Анастасія - її писанка здобула II  почесне місце.  Всі учасники конкурсу  отримали позитивні емоції та гарний настрій, а переможці - заохочувальні подарунки.

Барви рідного краю

 Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа — найчарівніша у світі. Значна частина флори нашого краю - це відомі усім нам дуб, бук, граб, ліщина, медуниця, конвалії.

Головна окраса нашого краю - поліські ліси. Серед них переважають дубово-соснові та дубові. Чимало є соснових і дубово - грабових. Зустрічаються також вільхові ліси та гаї.

У лісах краю є справді унікальні рослини. Найромантичніші з них – скельний дуб та одна з найбільш рідкісних і древніх квіток світу – азалія понтійська,

яку називають жовтим рододендроном. Ця квітка-кущ росте як підлісок у дубово-соснових лісах і майже ніде у світі більше не зустрічається.

У серці дзвонить вже десятки літ чорнобильський полинний зореліт…

Наближається одна із сумних дат в історії України – 35-а річниця чорнобильської трагедії. Найжахливішій катастрофі ХХ століття судилося стати нестихаючим набатом нашої совісті. Вшановуючи героїзм ліквідаторів, які брали участь у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, бібліотеки – філії публічної бібліотеки Коростенської МТГ підготували низку заходів в онлайн просторі.

   Багато художніх творів присвячені подіям та людям того часу, але ніщо так, як вірші, не передають справжній біль, емоції та силу подвигу, які пережили люди в тому «далекому-близькому» квітні 1986-го року.

Андрію Куркову – 60!

    

«Я не ставлю задачі: вічне чи не вічне –

    я пишу те, що мені подобається.

    Мене досі більше цікавить

    наше минуле й наше сьогодення».

                                                                        Андрій Курков

Андрій Юрійович Курков – відомий сучасний український письменник, журналіст, кіносценаріст. Він пише свої твори російською і українською мовами. Є автором понад 20 книг, серед яких як дорослі романи так і казки для дітей, автором  20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. Його твори перекладено 36 мовами світу, у тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, голландською, турецькою та ін.

А. Курков – єдиний письменник країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в ТОП – десятку європейських бестселерів. Найпопулярніший роман автора «Пікнік на льоду» було продано в Україні накладом понад 150 тисяч примірників, переведено на п’ять мов світу, він увійшов в десятку найцікавіших європейських бестселерів. Варто відзначити і інші твори Куркова, такі як «Остання любов президента», «Географія одиночного пострілу», «Шенгенська історія», «Нічний молочник», «Львівська гастроль», «Садівник з Очакова».

Андрій Курков вважає себе щасливим письменником, який пише, мандрує і зустрічається з читачами.  З нетерпінням чекаємо на нові книги автора і  бажаємо йому великої кількості шанувальників, творчого натхнення, незвичайних сюжетів.

Люби свій край – про Землю дбай

 

Наша планета унікальна. Кожний клаптик – це унікальна природа, тварини і рослини. Мабуть, кожна людина в дитинстві мріє про далекі мандри - побачити мальовничі краєвиди, казкові палаци, екзотичних тварин та птахів.  І щоб це не лишилося лише мрією, ми повинні зберегти неперевершену красу нашої планети для майбутніх поколінь.

Мов заполоч беру слова, рядками вірша вишиваю

  Доля, не запитуючи нашої згоди, веде нас по життю, як їй бачиться. Інколи лагідно стелить дорогу, інколи сипле під ноги гостре каміння. Доля - то життя. А життя - це сходинки. Ось ти внизу, ось - вгорі... Доля Олексія Дмитровича Кирієнка, як і багатьох українців, не була простою. Він народився 4 лютого 1936 року в селі Валки на Київщині (нині Нові Петрівці). Дитинство його обпечене війною. В сім років хлопчик залишився без мами. В подальшому – середня школа №16 в Києві, три роки служби в армії. У 1963 році Олексій закінчив Миколаївський педагогічний інститут (за фахом учитель російської мови, літератури і співів). За направленням разом із дружиною Аллою Іванівною вирушили на Житомирщину, працювали в Ушомирській середній школі. Учні любили і поважали Олексія Дмитровича, який уважно і доброзичливо ставився до них. Навіть зараз на його сторінці у Фейсбуці можна прочитати: «Дякуємо, що Ви у нас були. Ви навчили нас співати, грати в шахи і взагалі бути порядними людьми!»

  Олексій Кирієнко – талановита людина. Він малює, грає на баяні, знає і любить класичну музику. Творчо реалізуватися ніколи не пізно, навіть тоді, коли 85 літ позаду і осінь щедро посріблила інеєм скроні. Та душа не старіє, вона, як і раніше, молода, завзята, сповнена натхнення і творчого духу, але тепер вже з іскорками мудрості і великого досвіду. Для Олексія Дмитровича важливою подією в житті стало видання у 2020 році його першої книжки віршів «Заполоч», епіграфом для якої стали такі рядки:

Українці кажуть:
«Не подумаєш – і кілка не затешеш».
А ще кажуть:
«Дурень думкою багатіє».
Таким чином я розбагатів і вже ладен поділитися з Вами.

 

Книжки з автографом

 Автографи — це не просто дарчі написи.

Це дорогоцвіти людської сердечності й доброти.

                 Михайло Ониськів

    Книга з автографом… це дар, пам'ять, історія. Кожна книга має свою долю, а автограф, напис на книзі робить її унікальною. Дарувати книгу з авторським написом завжди було хорошим тоном, вираженням поваги і вдячності тим людям, кому вона адресована. Відомо, наскільки цінуються з часом книги, які тримали в руках видатні особистості, власноруч роблячи написи. Гортаючи сторінки цих книг, відчуваєш хвилювання і позитивні емоції.

Веселий сміх навколо книг

 

Друзі, щирі вітання!!! На календарі 1 квітня, а отже -  свято гумору та веселощів! Що ж це  за свято таке, і звідки воно взялося?  Спробуємо відповісти.  Існує декілька припущень щодо його походження. Цей день пов’язують із перенесенням  Нового року з кінця березня на початок січня. Ще це свято відзначали в честь весняного рівнодення, святкування обов'язково супроводжувалося веселощами, жартами і першими розіграшами, а  давні індійці у квітні відзначали  день народження богині Сіти. Це далеко не всі версії святкування. Хочемо наголосити, що це свято називають у різних країнах по різному – «день сміху», «день дурня», «день обману».  Та беззаперечним  є те, що цей День дарує гарний настрій і позитив.

Працівники бібліотеки філії №3 для дітей підготували та  презентують гумористично – віртуальний каламбур «Жменя сміху всім на втіху».     

 Тож даруймо один-одному посмішки, добрий гумор та жарти і світ стане кращим, адже весела людина створює навколо себе веселий світ.