…Мови нема без народу і народу без мови нема

«Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб»

Іван Огієнко

Вже традиційно, 21 лютого, всі народи світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Це незвичайне свято і святкують його по-особливому. В цей день люди нагадують одне одному про те, як важливо берегти рідну мову, адже мова – це найбільший скарб народу. Цього дня її вшановують у кожному освітньому закладі,  бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України.

Не стала винятком і бібліотека – філія №2. На вечір мовної ерудиції «Слово рідне – ти мені від Бога, ти мого народу оберіг» до книгозбірні завітали учні 9 – Б класу міського ліцею. Ведуча заходу, бібліотекар читального залу Інна Лоюк, розповіла присутнім історію виникнення свята. Воно відносно молоде — тільки у 2000 році  увійшло до календарів усього світу, а в Україні почало писати свою історію з 2002 року і відзначається щорічно 21 лютого.

Вони назавжди лишаться в строю

Небесна Сотня білих журавлів,

Душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться із вами.

Д. Писарчук

  Події останніх місяців 2013 і початку 2014 років перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі українського народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.

Стрітення Господнє величаймо!

«Була ця зустріч геть не випадкова,

Вона, як завжди, запланована була.

У після Валентинів день святковий,

На зустріч до Зими прийшла Весна…»

                                    Р. Бойчук

На свято Стрітення, 15 лютого, у бібліотеці філії №4 пройшли фольклорні посиденьки «Стрітення відзначаємо, весну-красну зустрічаємо». Гостями бібліотеки у цей день були дорослі читачі нашої книгозбірні та учні НВК №12 , які розіграли сценку- зустріч Зими з Весною. Бібліотекарі познайомили присутніх з історією виникнення та традиціями святкування Стрітення в Україні. 

У  цей  день у церквах святять воду та  свічки. Посвячену воду найкраще набирати в новий посуд, який ще не використовувався, бо ця вода, за народним повір’ям, має надзвичайну магічну силу, вона є цілющою. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл. Розважальна програма свята включала: відповіді на запитання вікторини, відгадування загадок, читання віршів, згадування прикмет. Доповнила свято яскрава  книжкова виставка «На зустріч до Зими прийшла Весна», яка  зацікавила читачів різного віку. Здається, що зима хоче продовжити свій термін, але дарма. «Як не лютуй, а на весну брів не хмур!», - кажуть у народі. Тож доведеться тобі, зимонько, поступитися  весні. Допоки народні звичаї і традиції будуть жити та їх будуть підтримувати  – доти наш народ незламний!

І пам’ять ожива вогнем пекучих ран

15 лютого відзначається 30-а річниця виведення радянських військ з Афганістану, 30 років відтоді, як останній БТР розвідувального батальйону 201-ї дивізії з командувачем 40-ї окремої армії генералом Борисом Громовим перетнув афгансько-узбецький кордон. Майже десять років тривала ця війна, яку дотепер називають неоголошеною. Через її справжнісіньке пекло пройшли і українські юнаки. Одні кажуть про 150 тисяч, інші називають - двісті. І за кожним із них – чийсь син, брат, наречений. Лише з України 3288 синів поклали голови свої. 72 вважаються зниклими безвісти, або тими, хто потрапив в полон. А ще  понад 8000 українців поранено, 4687 повернулися до рідних домівок інвалідами.

   В цей день, 15 лютого збираються  ветерани-афганці Коростенщини біля пам’ятного знака у парку «Древлянському», аби ще раз підтвердити свою шану побратимам. І скільки б часу не минуло від тих подій, Афган живе у спогадах, обелісках, серцях матерів…

 Напередодні в читальній залі центральної міської бібліотеки відбувся вечір-спомин «Афганістан – то біль і смуток,чиєсь обірване життя». Ведучі заходу Алла Сергієнко та Галина Храпійчук ознайомили присутніх  з маштабами складних і неоднозначних подій в Афганістані. 

    Скільки безглуздих смертей, скільки горя ... У цій війні загинуло 133 воїни із Житомирської області, 13 із низ - з  Коростенщини:

Білявський Михайло Станіславович

Березюк Володимир Васильович,

Ємельянов Віктор Іванович

Жіганов Сергій Михайлович

Каленський Микола Миколайович,

Лотоцький Михайло Орестович

Наумчук Костянтин Володимирович

Павленко Сергій Андрійович

Селезньов Віталій Євгенович

Степанчук Олексій Миколайович

Ущаповський Василь Федорович

Чумак Леонід Олександрович

Юрченко Анатолій Адамович

 Присутні  вшанували пам’ять наших земляків і всіх тих, хто поліг в Афганських ущелинах, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання, переглянули фрагменти  документального відео  про цю неоголошену війну. На заході звучали вірші та пісні про Афган,  які  нікого не залишили байдужим.

  Затаївши подих, старшокласники ЗОШ №1 слухали розповіді безпосередніх учасників тих подій Віктора Ліщенка, Олександра Власюка та Петра Корзуна про важкі випробування, що випали на їх долю, взаємовиручку, армійську дружбу, яка підтримується і досі. Петро Корзун провів паралелі із сьогоднішніми подіями на Сході України і побажав всім миру та процвітання України.

   Історію не перепишеш. Але жорстокий світ треба зробити добрішим, аби схаменулися люди і не лилася кров. Пам’ять – як застереження. Пам’ять – як шана мужнім, стійким воїнам.