Чужого горя не буває

 

«Що робити? Виїзджати! Ні! Бути вдома…» - і таких питань після 24 лютого 2022 р. виникало в українців безліч. Перш за все безпека – власна, рідних, близьких людей.

Хтось пробирається за кордон, інші приймають рішення залишатися вдома – в Україні, але їдуть у відносно безпечніші місця - до родичів, друзів, знайомих і незнайомих, бо спільна біда об’єднує. Їх зустріли, обійняли, обігріли, а душа рветься додому.

Статус ВПО… внутрішньо переміщені особи. Як їм живеться? Про що мріють? Чим допомогти?

Бібліотекар пункту видачі бібліотеки – філії №7 (с. Кожухівка) провела тематичну годину «Чужого горя не буває». Про свої переживання, бажання повернутися додому, про те, як живеться у нашому місті, розповіла Олександра Кузьмицька, якій разом з мамою та донечкою довелося покинути свій рідний дім у м. Харків та  шукати притулку у нашому місті. Олександра за професією фінансист, зараз перебуває у відпустці по догляду за дворічною дитиною, але є бажання працювати, тому опанувала професію у б’юті-сфері та працює в орендованому  кабінеті у м. Коростень. Мама допомагає у вихованні доньки. Зустріч пройшла душевно, зі сльозами на очах.

Сьогодні бібліотеки, крім основних функцій, взяли на себе роль майданчиків психологічної підтримки, за допомогою книг намагаються ппокращити внутрішній стан нових мешканців громади, активно використовуючи різні методи бібліо- та книготерапії.

Нехай ця війна, яка випала на долю маленької дівчинки з м. Харкова, запам’ятається їй та всім дітям України як подорож в поїзді, автомобілі або іншим видом транспорту. І нехай всі сім’ї швидше воз’єднаються!

Разом до Перемоги!

Мати – Берегиня роду і життя

   Щороку у другу неділю травня в Україні відзначається День Матері. Це одне з найсвітліших і найрадісніших свят у році. Це одне із самих зворушливих свят – кожен із нас з дитинства і до останніх своїх днів несе у своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї найріднішої, люблячої, найдобрішої мами.

  В Україні День матері почали святкувати з 1999 р., а перше святкування запропонувала американка з Філадельфії Анна Джервіс у 1910 р. Це свято уособлює в собі три найдорожчі образи: Матері Божої, Матері – України і рідної неньки.

  До дня Матері бібліотекар бібліотеки – філії №7 підготувала  годину - присвяту «Таке святе і рідне слово - Мати».

Матері як символу усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого присвячено чимало творів, оспівано у піснях.

Любов до рідної неньки переросла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українського козацтва та незгасиму палку любов до матері – Батьківщини.

Всесвітній день Доброти!

 

Щорічно 13 листопада, починаючи з 1998 року, у світі відзначається Всесвітній день Доброти. Бібліотекар бібліотеки – філії № 6 ЦБС м. Коростеня підготувала віртуальну годину «Світ врятує доброта!». У День спонтанного прояву доброти ми усвідомлюємо  істинні цінності    нашого життя і  те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її проявляє. 

  Добро наповнює життя людини сенсом,  який супроводжує її протягом усього життя.

Бібліотечні ініціативи в період карантину

«Книжки збирають перлини

людської думки

і передають їх нащадкам»

                                  Айбек

   Книга - це головний ключ до знань. Вона навчає нас, дає освіту, тому в народі кажуть: «Людина без книги, як риба без води», «Книгу читати - усе знати».

   У час розвинутих інформаційних технологій кожен може зробити свій вибір: читати онлайн чи взяти в руки паперову книгу. Ми вже усвідомили, що ніяке онлайн-навчання не замінить живе спілкування із вчителем, викладачем. Так і онлайн-читання не замінить звичайної паперової книги.              На жаль, під час карантину читачі бібліотек не мають вільного доступу до книг. Особливо цю потребу відчувають діти. Тож в період шкільних канікул юні читачі подорожували «Країною книжок та розваг», яку для них створила бібліотекар філіалу № 7 Надія Дмитренко на майданчику біля бібліотеки. Діти побували на «Острові казок», «Острові Всезнайок», в «Країні Загадок». Із задоволенням познайомились з новими книгами та їх авторами, взяли участь у театрі казок, цікаво і корисно провели дозвілля.

  Напередодні державного свята - Дня Незалежності - бібліотекар провела історичний калейдоскоп «День народження моєї країни» та за ініціативи читачів юнацького віку  відбувся флешмоб «Ми любимо тебе, Україно!».

Покровителька дівич - долі

Звичаї й традиції

Кожен поважає.

Бо без них, напевно,

Й народу немає.

Кожен хоче знати

Кожне покоління,

Як жилось раніше?

Де його коріння?

Оксана Процюк

  Висока духовна культура – неоціненний скарб українського народу. Із покоління до покоління передаються його свята, звичаї та традиції, які є частиною душі кожного українця.

  14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільш шанованих свят – Покрова Пресвятої Богородиці. В народі його називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво та клопотання перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події, від яких походить коріння національного українського свята. До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільськогосподарські роботи. Зібрано урожай. Це найблагодатніша  пора  для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть початок весільні осінні тижні. Покрова вкриває землю листям або снігом, а дівчат шлюбним вінком. Тож і сьогодні в українських селах дотримуються давньої традиції грати весілля після Покрови.  Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати у церкві на свято Покрови і помолитися, примовляючи: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати - Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду». Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. Сніговий покрив порівнюють із весільним покривом, тобто білою фатою. Весільна фата і зараз широко представлена у весільному обряді.