Афганістан: далекий і чужий, у нашій пам’яті живий

Поклон вам, герои Афгана,

Земной вам, родные, поклон!

Пусть все заживут ваши раны,

Пусть стихнет болезненный стон.

Ваш подвиг никто не забудет,

Средь праздничных дней и молвы.

Любимые славные люди,

Да будете счастливы вы!

Афганістан… 25 років у нашій свідомості прописано це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.

У міському ліцеї працівниками бібліотеки – філії № 2 було проведено вечір – пам’ять «Ті чорні ночі, чорні дні мені ввижаються вві сні, краплини крові на снігу – про них я пам'ять збережу…» для учнів 9 – х класів. 

Афганських гір - гірке відлуння

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі ранив і скалічив.

   

   Афганістан…. Для цілого покоління  українців це не просто назва мусульманської країни, це -  синонім горя, біди та нещастя.

     Далекий грудень 1979 року…. Далека та чужа країна Афганістан…. Безглузда війна. Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. 

Відлуння афганської війни

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна. Війна. Війна.

П. Поліщук

           Двадцять три роки минуло з тих пір, коли колишній Радянських Союз вийшов із несправедливої та невиправданої афганської війни. Та скільки б не минуло років, не зітруться із пам’яті імена воїнів-героїв. За кожним – свій життєвий подвиг, своя доля.

     Афганістан… Він став  синонімом людського горя з присмаком смерті: палюче сонце зранку, спекотний вітер і пісок, що не дає дихати… Це пекло назавжди закарбувалося у свідомості тих, хто його пережив.