Мольфарка української прози

    

«Християнка... Українка... Мама... Дружина... », – так характеризує себе Дара Корній. Справжнє ім'я — Мирослава Іванівна Замойська — українська письменниця, яка працює в жанрі фентезі. Народилася 20 вересня 1970 року у селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила у селі Княжі Сокальського району Львівської області. Вищу освіту здобула на журналістсько-редакторському відділенні Українського поліграфічного інституту у Львові.

    Дара Корній перетворила своє хобі на професію і говорить, що це "велике щастя, коли людина працює за своїм покликанням".

Свій літературний псевдонім письменниця утворила від імені дочки Дарина – Дара й дівочого прізвища матері – Корній.

"Якби не Волинь, мене не було б як письменниці... кожного з нас живить те середовище, в якому ми живемо з дитинства... Мої улюблені казки – ті, які розповідали бабуся та дідусь... З дитинства знала, що не всі мавки добрі. Є й злі. Є такі, що можуть звести з розуму. Але є мавки, які годні допомогти людині. Такі трохи містичні історії були для мене дуже природні та справжні. Довгий час навіть не могла повірити, що все це неправда. Бо коли дідусь їхав у ліс, обов'язково привозив для мене гостинці від лісовика. Удома завше ставили кашу для домовика, правда, її потім з'їдали коти, але я все одно в це вірила. Дідусь казав, що там, де живе домовик, обов'язково житиме кіт. Домовик і кіт – нерозлучні. Ці розповіді були частиною мого життя. Дуже тішуся з того, що мала таке дитинство. Тепер мені є про що розповісти читачам".

Своїми літературними вчителями письменниця вважає Стівена Кінга, Джона Толкіна, Лесю Українку, любить творчість Пауло Коельо, Габріеля Гарсія Маркеса, Франца Кафки й Володимира Лиса.

Перший роман письменниці у жанрі фентезі — "Гонихмарник" — було опубліковано у видавництві "Клуб Сімейного Дозвілля" у 2010 році. Книга принесла авторці третю премію літературного конкурсу "Коронація слова" 2010 року в номінації "роман", була нагороджена нагородою "Дебют року" від видання "Друг читача" та стала лауреатом премії асамблеї фантастики "ПОРТАЛ-2011" — "Відкриття собі" імені Володимира Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній здобула неофіційне звання "української Стефані Майєр".

    "Моя дочка зачитувалась вампірськими сагами Майєр і щоразу з натхненням переказувала мені їхні сюжети, — зізнається Дара Корній. — Мене злило те, що українські підлітки захоплюються чужою міфологією, не здогадуючись навіть, наскільки потужним є пласт рідної української міфології. "Гонихмарником" прагнула довести, що рідна міфологія нічим не гірша, а навіть краща за іноземну".

"Я не довго думала над тим, про кого писатиму. Раптом згадалося, як у дитинстві я на власні очі бачила, як чоловік розганяв хмари. Ходили різні чутки нашим селом про цього пана. Жінки та дівчата в нього закохувалися, чоловіки недолюблювали і всі разом побоювалися, вважаючи відьмаком. Але то були тільки чутки й домисли, поки я випадково не підгледіла, як він це робить: володіє небом. Можливо дитяча бурхлива уява з часом і домалювала якісь деталі, але спомини точно не стерлися з пам’яті. І подумалося мені: а що буде, коли поселити Гонихмарника в сучасному місті та зробити так, щоб не в нього безвідмовно закохувалися, а щоб він врешті закохався. І закохався не в звичайну сіру мишку, а бунтарку, вольову та інколи самовпевнену. Хто такий той Гонихмарник? Персонаж української міфології, перевтілений Дводушник, людська химера, що «владарює» над хмарами, дощами, градами, зливами. Колись кожне порядне українське село мало за честь мати такого співмешканця, його шанували та боялися. І тепер йому жити в сучасному Львові!"

«Це мій перший роман. І для мене він, як перший поцілунок чи перше кохання, незабутній. Коли пам’ятаєш всю історію створення, до дрібниць. І особливий внутрішній трепет під час написання, і калатання серця, і шал від хвилі захоплення, яка накриває, коли раптом вигадана тобою історія перестає бути вигаданою, принаймні в твоїй голові".

Другий твір письменниці – роман "Тому, що ти є" – став "Вибором видавця" у конкурсі "Коронація слова – 2011". Роман "Зворотній бік світла" — "Вибір видавців" 2012 року. Перу письменниці також належать книги "Зірка для тебе" (2013), "Зворотній бік темряви" (2013), "Зозулята зими" (у співавторстві з Талою Владміровою) (2014), "Щоденник мавки" (2014), "Крила кольору хмар" "(у співавторстві з Талою Владміровою) (2015), "Петрусь-хімородник" (2015), "Зворотній бік сутіні" (2016), "Зворотній бік світів" (2016).

    Дара Корній живе у Львові. Виховує старшу доньку Ірину та молодшого сина Максима, яких вважає найважливішим та головним досягненням у житті. Працює у Львівській національній академії мистецтв. Захоплюється дохристиянською міфологією, праукраїнськими віруваннями, етнографією, казками, народною музикою, книгами.

За свою десятирічну письменницьку кар’єру стала автором майже двох десятків книг. Із 2013 року, практично щорічно, вона видає по дві книги на рік.

​До 55-річчя від дня народження Дари Корній у бібліотеці-філії с. Михайлівка було представлено літературну вітрину «Мольфарка української прози». На виставці читачі бібліотеки познайомилися з біографією та літературним здобутком української сучасної міфологині, поринули у  світ прадавніх вірувань, міфів, легенд, казок, чарівних істот, побут, де все це  поєднується з сучасним життям. Своїм доробком письменниця прагне об’єднати різні покоління й навчити домовлятися.

Книги мольфарки стануть цікавою знахідкою для всіх, хто хоче глибше пізнати українську міфологію та містику. Запрошуємо всіх бажаючих до містичного читання!

Поради лікаря Нехворія

 

    Здоров’я – це найцініший скарб кожної людини і дуже важливо вміти його берегти. Проблема здоров’я давно привертала і продовжує привертати увагу людини. Щороку 7 квітня відзначається Всесвітній день здоров’я. Його засновано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у 1948 році з метою привернути увагу до найважливіших питань охорони здоров’я, що стоять перед людством. У сучасному світі, де стрес, нестача руху та погане харчування стали звичними речами, особливо важливо дбати про себе щодня. Цей день нагадує всім нам про важливість збереження, фізичного, психічного та соціального благополуччя. Всесвітній день здоров’я – це чудова нагода замислитись над власним способом життя, переглянути свої звички, подбати про себе та своє здоров’я. Щороку ВООЗ обирає нову тему, щоб звернути увагу світу на актуальні виклики у сфері здоров’я – від боротьби з пандеміями до психічного здоров’я, доступу до медичних послуг і здорового способу життя. Цьогорічна тема ВООЗ - «Моє здоров’я – моє право». 

    Кожна людина повинна мати доступ до якісної медичної допомоги, чистого повітря, води, здорового харчування та безпечного середовища. Для створення здорової нації ще змалечку потрібно загартовувати свій організм, привчати дітей до активного способу життя, правильного харчування та дотримання режиму дня. Велике значення мають фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі, а також дотримання правил особистої гігієни. Важливо також формувати у підростаючого покоління відповідальне ставлення до власного здоров’я, адже саме з малого починається велике – сильна, свідома та здорова нація. Здоров’я дитини – це не лише відсутність хвороб, а й гармонійний розвиток тіла, емоцій і розуму. Саме в дитинстві формуюються звички, які впливають на життя людини в майбутньому. Тому так важливо створити для дітей середовище, яке підтримує їхнє фізичне та психологічне благополуччя. 

    До Всесвітнього дня здоров’я бібліотекар бібліотеки-філії с. Михайлівка завітала до діток різновікової групи «Дзвіночок» Михайлівського закладу дошкільної освіти і провела пізнавальну годину «Поради лікаря Нехворія».

 На початку заходу бібліотекар нагадала дітворі, що таке здоров’я, запропонувала декілька основних порад, щоб завжди бути здоровими. Читали вірші, прислів’я, погралися в гру «Склади квітку здоров’я», провели фізкультхвилинку. В кінці заходу малеча була в захваті від тренувальної вправи для легенів надуванням мильних бульбашок. 

    Здоров’я дитини – це командна робота батьків, вихователів, медиків і самої дитини. Створюючи сприятливі умови, ми даруємо дітям найцініше – здорове і щасливе майбутнє.

Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита…

 

    Українська хустка – традиційна, різна, легка, тепла… А ще для кожного рідна. ЇЇ передавали у спадок за жіночою лінією й оберігали, адже це була сімейна реліквія.

    Мамина хустка, як оберіг, як пам'ять роду супроводжує і не дає забути історію, традиції свого роду-народу.

    7 грудня відзначається День української хустки. З нею також пов’язано чимало народних обрядів та ритуалів. Якщо у сім’ї хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали подолом спідниці або виворітною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.

    Продовжуючи народні традиції до дня української хустки у бібліотеці-філії с. Михайлівка було проведено дефіле "Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита...", де бібліотекарем та учасницями вокального колективу "Калиновий цвіт" було показано декілька різних способів зав'язування хустини

.

    Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку, в знак того, що чекатиме його

    Хустка була  символом  жіночності, вірності й кохання. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку – вовняні.

На книжкових сторінках рідного краю

  Буслиний клекіт на світанні,

Чарівне слово солов’я

 І луки в молоці туманів

То – Коростенщина моя.

Духм’яних трунок шишок хмелю,

Грибні настої у гаях,

І кучерявих верб куделі –

То - Коростенщина моя.

Льони  – немов озера повні,

Жита, як золоті моря,

Поліщуки, в труді невтомні,

То – Коростенщина моя.

Г. Носенко      

   Рідний край! Він завжди у нашому серці. При згадці про нього солодко защемить в душі, частіше заб’ється серце, додається сил і наснаги у кожної людини. Протягом життя людина може побувати в багатьох куточках, захоплюватися різноманітними дивами природи чи історичними пам’ятками. Але рано чи пізно вона знову і знову подумки згадує свій батьківський поріг і хоче повернутися до нього. Так було і буде завжди.

    Немає дорожчого місця на Землі, ніж те, де людина з’явилася на світ, де вона вимовила своє перше слово – «Мама», де зробила свої перші кроки, де з’єдналася з природою, вийшовши з батьківської хати, прямуючи стежиною до поля, річки чи струмочка. Там живуть рідні і близькі люди, вони завжди чекають тебе, там чекає тебе рідна земля – батьківський край.

    Таким для нас є Коростенщина - край житнього хліба і джерельної води, неповторно мальовничої природи, край незліченних природних багатств, прадавня, житницька, оповита легендами, багата талантами земля. Льоноцвітна і чорнобривцева Коростенщина здавна була щедрим джерелом творчості, в якому народжувались, плекались і примножувались літературні і мистецькі, культурні й духовні традиції. Це край, що своїм історичним минулим сягає в сиву давнину, край, що зростив багатьох відомих людей, які прославились своїми творчими здобутками не тільки на теренах нашої України, а й далеко за її межами.

І проросла державність України, щоб не загинути уже в віках

 

Із часів князя Київського Володимира Великого до сьогодення героїчний український народ поколіннями творив історію держави, будуючи политу потом і кров’ю незалежну, правову і розвинену державу.

День Української Державності ми відзначаємо у час нових небувалих випробувань. Страшна реальність війни показала всьому світу незламний дух, героїзм, хоробрість, міцну віру українського народу та як годиться відвойовувати державність. Нам є чим пишатися, адже кожний великий і маленький українець наближають нас до Перемоги задля збереження цілісності України.

Відзначаючи День Державності, ми засвідчуємо також і повагу до Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших знаменних представників і представниць національної еліти і борців за державність та незалежність України. З нагоди відзначення Дня Української Державності у ПБ Коростенської МТГ проходив  конкурс на кращу озвучену книжкову виставку «І проросла державність України, щоб не загинути уже в віках». До участі в конкурсі долучилися  фахівці  центральної міської бібліотеки та  бібліотек-філій № 1для дітей ім. Лесі Українки, філії 2 та 3 для дітей, філії 4, 6 та 8, сіл Холосне, Грозине, Мала Зубівщина, Михайлівка.

Основними  критеріями оцінювання були : задум (ідея) виставки, оригінальність та виразність назви, професійний підхід до оформлення, елементи новизни (використання різноманітних шрифтів, робіт прикладної творчості, деталей, кольорового ілюстративного матеріалу і т. і). Після перегляду конкурсних робіт учасників, журі відзначило високий професійний рівень бібліотечних фахівців та надзвичайно серйозний підхід до підготовки у розкритті теми.

Переможцями конкурсу стали: І місце – бібліотека-філія №2; 

ІІ місце- центральна міська бібліотека; 

ІІІ місце розділили бібліотека-філія №6

 та бібліотека-філія села Михайлівка.

Велика подяка усім учасникам конкурсу за участь,  відмінну роботу, творчий погляд та популяризацію літератури  про витоки, історичні події та періоди становлення українського державотворення, символіку та атрибути державності, діяльність її видатних творців тощо. Усім бібліотечним працівникам бажаємо вдачі перемагати не тільки в конкурсах чи змаганнях, але і на культурному фронті саме сьогодні!

Державність не має теперішнього часу, вона весь час у розвитку, державність -це Ми! Будьмо сильні, маймо віру, живімо майбутнім, бережімо дітей і рідних, шануймо традиції, нашу історичну та культурну спадщину, допомагаймо ближнім й нашим воїнам, і все буде УКРАЇНА!

Казковий світ Васильчука

     Хто не любить казки? Це подорож у вигадані та неймовірно цікаві пригоди, де відбувається боротьба  між добром і злом.

    Одним із сучасних письменників - казкарів є Віктор Борисович Васильчук, який народився, виріс і працює у м. Коростень. У бібліотеці-філії с Михайлівка було проведено літературно-краєзнавчу замальовку "Казковий світ Віктора Васильчука". З розповіді бібліотекаря діти дізналися про життєвий та творчий шлях талановитого письменника, переглянули буктлейлери на твори  "Пригода на Червоній гірці" та "Мандри Темно-вишневої Самописки".

 Книжкова виставка "Казки від дяді Віті", на якій представлено багато цікавих книжок письменника,  запросила юних читайликів у світ дивовижних пригод, захоплюючих подорожей, написаних автором.

Книжки автора вчать любити батьків, мову нашу колискову, рідний край, берегти матінку-природу, гуманно ставитися до друзів наших найменших та  прийти їм на допомогу.