Одвічний ШЕЛЕСТ книги сторінок
І потяг до премудрості і слова,
Він мов води джерельної ковток
До себе кличе знову й знову...

Олена Ольгина



субота, 12 листопада 2022 р.

Велика чарівниця зі Швеції

 

  Хто з нас не чув про шведську письменницю Астрід  Ліндгрен? Життя цієї чудової письменниці було присвячене створенню захоплюючих творів для дітей, знайомих нам з дитинства. Саме на її книгах виросло кілька поколінь і, треба визнати, вона належить до когорти кращих дитячих письменників усіх часів і народів.

  До 115-ї річниці від дня народження А. Ліндгрен бібліотекарі бібліотеки-філії № 3 для дітей запросили користувачів у віртуальні пригоди «Веселі шибеники Астрід Ліндгрен», щоб розширити межі уявлень про велику чарівницю зі Швеції.

  В основу багатьох творів Астрід лягли фольклорні історії та казки, які вона чула від рідних ще в дитинстві. Варто було їй лише навчитися грамоти, як  у неї проявилися письменницький дар і пристрасть до творчості. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі. Твори Астрід Ліндгрен сповнені фантазії і любові до дітей. Багато з них перекладено на 70 мов і видані більш ніж у 100 країнах. У Швеції вона стала легендою, оскільки розважала, надихала і втішала не одне покоління читачів, брала участь у політичному житті, змінювала закони і, що найважливіше, помітно вплинула на розвиток дитячої літератури.

вівторок, 8 листопада 2022 р.

Рідна мово моя, поетична, пісенна....

                  

 «Найбільше і найдорожче

добро в кожного народу — це

його мова, ота жива схованка 

людського духу, його багата

скарбниця, в яку народ

складає і своє давнє життя,

і свої сподіванки, розум,

досвід, почування».

П. Мирний

Рідна мова дорога всім нам. В кожнім серці українця звучать її мелодійність, саме вона підтримує нас протягом усього життя. Рідною мовою ми кажемо перші слова, висловлюємо свої думки. Саме завдяки мові ми вчимося повазі до самого себе, до своєї історії, культури, а найголовніше - до інших людей з усіма їхніми особливостями.

 Державна мова є таким самим символом держави, як прапор, герб і гімн. Відповідно до статті 65 Конституції України повага до державних символів є обов’язковою для всіх громадян. Отже, неповага до державної мови мусить мати такі самі наслідки, що й нехтування державними символами. Адже, як писав Олесь Гончар, «коли кажемо про незалежність України, то це найперше мова, мова! Без неї незалежність – пусті слова».

 Правда й те, що жодна з  інших мов не зазнавала такого шаленого утиску, як українська, і про це є незаперечні достовірні факти. Книжки спалювали, їх піддавали анафемі. Попри всілякі утиски, приниження тривалий час українська мова збереглася, вона розвивається, хоч боротьба ще триває… Особливо сьогодні, в дні війни з росією. Коли кажуть, що немає різниці, якою мовою спілкуватися, хочеться заперечувати, тому що різниця є! Наші захисники борються за Україну, за рідну мову, за право жити в вільній державі, де мова є українська!