Рукотворне диво місцевих майстринь

 

 

        Вигаптуй на небо райдугу – доріжку,

          Простели до сонця вишивку – маніжку,

          Щоб по тій доріжці з лебедями – снами

     Плавати по щастя білими човнами

                                            В. Симоненко

    Вже 11 років поспіль в листопаді відзначається Міжнародний день вишивальниць. Українська вишивка має свою давню історію. Протягом багатьох століть українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніку вишивки, способи забарвлення ниток в різні кольори. Ці знання передавались наступним поколінням. 

    Гарні традиції вишивання склалися у родинах Ірини Кошицької (майстрині народної творчості) та родині Мельниченків, де вишиває три покоління.

    Бібліотекар бібліотеки-філії с. Грозине запросила на гостину до бібліотеки Ірину Кошицьку зі своїми неперевершеними роботами. Майстриня розповіла, як вона підбирає кольори, як народжуються творчі задуми, як потім це все викладається на полотні. У вишивках пані Ірини немає повторності, в її узорах щоразу з’являється щось своє, новеньке. Любить майстриня додати свою родзинку в новостворені шедеври.

    У родині Мельниченків, що проживають в с. Сингаї, жіночі руки брали голку з ниткою і в хвилини радості, і в години біди, передаючи свої переживання, свій настрій на полотні. У родині вишиває три покоління – від бабусі до онуків. Вишивають все: серветки, подушечки, картини, рушники, ікони, сорочки, сукні…

    Побувавши в їхній оселі, губишся від яскравих майстерних вишивок. Тут на рушниках оживають гарячі червоні маки, на картинах польові квіти, троянди, переплітаються незвичайні візерунки. Дух перехоплює від такої краси! Яка це кропітка праця, скільки треба посидючості, уміння, терпіння і бажання все це творити.

    Наші майстрині, як і всі українці, мріють про Перемогу, щоб продовжувати творити на повну силу без сирен, без тривог, без переживань і радувати своєю мальовничою красою на полотні односельців. 

У дзеркалі поезії - багатогранна душа (презентація збірки Марії Берляк)

 

    Кажуть, колись один із письменників вибудував своєрідну шкалу людських радощів. В цьому переліку були багатство, любов, слава, влада… проте жодна з них не могла наситити повністю людське життя. І тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світом вища радість, котра може завоювати людину повністю – це радість творчості.

    Кожен  митець - то цілий світ. Малюючи словом, Марія Берляк, завжди усміхнена, добра і з гарним настроєм жінка – поетеса, сприймає його багатогранність і неповторну красу та наближає себе до пізнання безкінечного розмаїття життя.

    Кожен із нас має те сакральне місце, де ми сповістили про свій прихід усьому світу. Дівчинка Марія оприявнила себе 28 серпня 1951 р. у селі Завадівка Теплицького району Вінницької області, яке омивають береги чудової річки Південний Буг. Закінчила  Київський Державний Університет  ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю правознавство. Працювала в органах прокуратури. Разом з чоловіком виховали двох дітей,  а зараз свою любов та тепло віддає онукам - їх у бабусі троє.

Толерантність у сучасному світі

 Ми рівні, ми різні…Так просто і водночас так складно…

    Багаторічний цивілізаційний досвід пропонує толерантність як мистецтво гармонізації для побудови безпечних, міцних суспільних відносин, де кожен захищений від упередженості та дискримінації. Адже толерантність  - це повага до індивідуальності іншої людини, до її права бути такою, якою вона є.

    16 листопада 1995 року за рішенням ЮНЕСКО в зв’язку з ухваленням Принципів терпимості було запроваджено Міжнародний день толерантності. За визначенням ООН ціннісною сутністю толерантності є повага, сприйняття і розуміння різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людини на основі універсальних прав і свобод.

    Принципи толерантності, такі, як рівність прав, право на вільний розвиток особистості, заборона дискримінації за ознаками раси, статі, соціального та етнічного походження, майнового стану, а також повага до честі й гідності кожного громадянина задекларовані і в Конституції України.

Творчість – це стан душі (творчий та життєвий шлях В. Головецького)

 

    Василь Головецький – український поет, заслужений журналіст України.  Він - автор 16 збірок поезій, прози та перекладів, лауреат багатьох літературно-мистецьких премій. Цьогоріч Василь Головецький має славний ювілей - 70 років!

    Члени клубу «Відродження», учні 8-б класу міського ліцею №9, увіншували ювіляра на засіданні, що проходило у формі літературно-краєзнавчої стежини «Зшиваю душу віршами».

    Почався відлік його життєвої ниви гарної осінньої днини 28 жовтня 1954 року в селі Головецько Старосамбірського району Львівської області.