А дзвін чорнобильський все лине… (продовження)

 

    Важливість збереження пам’яті – цей меседж вклали бібліотекарі бібліотеки – філії №4 в екологічну годину пам’яті «Чорнобиль не має минулого часу». Ведучі розповіли учням 7-А класу КМЛ №12 про мирне життя міста Чорнобиль до трагічних подій - про його затишну атмосферу, щоденну працю жителів і звичний ритм життя. Особливу увагу було приділено історії будівництва Чорнобильської атомної електростанції, яка стала символом технічного прогресу свого часу. Діти дізналися про розвиток молодого та сучасного міста Прип’ять - його інфраструктуру, культурне життя та роль у забезпеченні роботи станції. Звучали поетичні рядки, які торкнулися сердець присутніх і нагадали про важливість збереження пам’яті. Під час заходу згадали героїзм ліквідаторів аварії та вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Їхній подвиг назавжди залишиться прикладом мужності та самопожертви.

    Бібліотекар бібліотеки -філії №5 презентувала для своїх читачів виставку-пам'ять «А дзвін чорнобильський все лине» з  розділами «Місто, де зупинився час», «Це урок, написаний болем», «Вони й шли у вогонь, щоб врятувати інших». Мета виставки -звернути особливу увагу на осмислення чорнобильської трагедії через книги, які не лише розповідають про події квітня 1986 року, а й змушують замислитися над ціною людських помилок, силою самопожертви та відповідальністю перед майбутніми поколіннями.

    Наслідки Чорнобильської трагедії й сьогодні впливають на здоров’я людей, довкілля та історичну пам’ять усього світу. «Чорнобиль не має минулого часу» - під такою назвою проведено годину-застереження в бібліотеці-філії №8. Присутні почули вражаючі факти та цифри про трагедію планетарного масштабу. На виставці-інсталяції «Чорнобиль,: біль і пам’ять людства» були представлені твори про Чорнобильську трагедію: В. Васильчук «Чорнобильські поневіряння Бучі», М. Камиш «Оформляндія або прогулянка в зону», В. Яворівський «Марія з полином у кінці століття», В. Матвієнко «Монолог у дорозі з Чорнобиля», І. Драч «Чорнобильська мадонна» та ін.

    Минуло 40 років від дня Чорнобильської катастрофи, але її уроки залишаються актуальними і нині. Ця трагедія стала символом ціни замовчування правди, небезпеки техногенних ризиків, відповідальності держави перед громадянами, сили людської солідарності та жертовності ліквідаторів.

    Чорнобиль - це не лише трагедія минулого. Це нагадування про необхідність берегти життя людей, довкілля та історичну пам’ять.

    Сьогодні Чорнобиль - це пересторога. Це відповідальність. Це тиха молитва за тих, хто віддав життя, і глибока вдячність тим, хто врятував світ. І поки ми зупиняємося, щоб згадати, поки відкриваємо книги й прислухаємося до їхніх голосів, поки в наших серцях озивається той далекий дзвін – пам’ять живе. Вона не згасає. Вона говорить. Вона веде нас крізь час - щоб ми не забули.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забуваємо… 

Відомі українці Коростенщини

 Кожна людина має на карті світу особливе місце - свою малу батьківщину.

Це земля, де ми народилися, де зробили перші кроки, де почули рідну мову, де живуть наші рідні та друзі. Для нас такою землею є Коростенщина - мальовничий край українського Полісся з багатою історією, красивою природою і талановитими людьми.

Древлянська земля пам’ятає події тисячолітньої давнини. Колись тут існувало давнє місто Іскоростень - столиця древлянської землі. Тут правив князь Мал. Саме з цим містом пов’язані події часів Київської Русі, коли після загибелі князя Ігоря Рюриковича до Іскоростеня прийшла княгиня Ольга. Але історію краю творили не лише князі. Її творили люди - письменники, художники, спортсмени, науковці, митці. Саме вони прославляють наш край далеко за межами України.

У Коростенському міському ліцеї  №12 бібліотекарі бібліотеки - філії №4 провели краєзнавчий урок «Відомі українці мого краю» для учнів 9-А класу під керівництвом Тетяни Гурської. Захід був присвячений знайомству учнів з історією рідного краю та видатними людьми, які прославили нашу землю.

Гордістю нашого краю є відома біатлоністка Валентина Цербе-Несіна,  видатний фінансист Володимир Матвієнко, доктор наук  Анатолій Потопальський

Валентина Адамівна Цербе-Несіна - українська біатлоністка, бронзова призерка Олімпіади-94 в Ліллехамері (Норвегія). Кавалерка «Ордена княгині Ольги», Заслужений майстер спорту України, почесна громадянка міста Прилуки Чернігівської області. Перша медаль незалежної України. Прославила Україну на світовій спортивній арені.

Володимир Павлович Матвієнко - видатний фінансист, політик. У 1991 році призначений Головою Правління Національного банку України. Був ініціатором створення і впровадження української національної валюти - гривні. Професор Володимир Павлович Матвієнко широко відомий у наукових колах. Дійсний член декількох академій наук, автор книг «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное». Заслужений діяч мистецтв України, член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Автор поетичних збірок «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах» та пісенних збірників «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам'яті», а також збірника афористичних висловів «Дотепні слова».  2004-го Указом Президента удостоєний звання  Героя України.

Анатолій Іванович Потопальський  - відомий науковець нашого краю,  доктор  наук, завідувач лабораторії модифікації структури біологічно активних речовин. У 1956-57рр. працював завідуючим медпункту в с. Ушомир. Американський біографічний інститут включив біографію А. І. Потопальського до видання «500 лідерів впливу» та обрав його у 1996р. «Людиною року». Номінант на Нобелівську премію у 2004 р. За значний внесок у розвиток міста присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Серед відомих митців - Катерина Григорівна Лісова  - талановита українська художниця, журналіст. Її творчість відома своєю любов’ю до української природи, рідної землі та народних традицій. Вона написала багато дивовижних полотен, які презентувались на всеукраїнських виставках. З 2009 - го року регулярно влаштовує персональні виставки, вони відбувалися в стінах Верховної ради України. В галереї «Ексклюзив» на території Києво- Печерської Лаври демонструвались за кордоном. Художні виставки картин Катерини Лісової  проходили  у залах Коростенського краєзнавчого музею, в приміщенні громадської організації «Древлянська громада» та презентувала свої роботи для поціновувачів та відвідувачів Коростенської  Центральної бібліотеки.

Вагомий внесок у розвиток літератури і краєзнавства зробили: Марія Берляк, Лілія Бех, Віктор Васильчук, Тетяна Микитчук, Галина Цепкова.

Марія  Іванівна Берляк  - хореограф, юрист, любляча мама та бабуся, майстриня-вишивальниця, поетеса. Збірки віршів «Земле моя, Україно, я доня твоя наївна!», «Пісні моєї душі», «На струнах серця», «Холодна без тебе зима», «Мій біль і моя любов», «Від миру до війни», «Від війни до миру», «Поговоримо про любов» та «Грані світу в словах» є гарним поповненням літературної скарбниці древлянського краю.

Лілія Петрівна Бех (Лісовська)  - українська письменниця, член Національної спілки письменників України (2018). Працювала учителем початкових класів, заступником директора у школах м. Коростень, головним редактором міських газет «Іскоростень» та «Нова доба».  Поетеса видала друком збірки лірики «Жінка із осені» (2008), «До дна не спита чаша гіркоти» (2016). Авторка гімну м. Коростень.

Віктор Борисович Васильчук  - український письменник та журналіст, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Працював у міськрайонній газеті «Радянське Полісся». У 1992 році вийшла перша книга «Несподівані зустрічі» (м. Житомир). 14 жовтня 1991 року заснував і почав редагувати газету для всіх «Апокаліпсис», а нині це - благодійна вільна газета «Вечірній Коростень», засновник Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Просто на Покрову», фундатор премії імені Василя Юхимовича. Пише оповідання, новели, повісті та романи про історичні події, російсько-українську війну, кохання та буденність. Книги Віктора Васильчука: «Пригоди Сновиди та його друзів», «Мандри темно-вишневої самосписки», «Казки від дяді Віті», «Пробач мені, цукерочко!», «Останній бій знайденця», «Мій друг пончик» та ін.

Тетяна Борисівна Микитчук надихає молодь любити українське слово, цінувати рідну мову та берегти культурну спадщину свого народу. Її творчість - це голос рідного краю, який звучить щиро, проникливо і по-українськи тепло.  Її  книги: «Мала княжна Древлянська», «Дві іскри з попелу літ проминулих…», «Подих віків». Збірку «Крила стиглих горобин» поетеса присвятила світлій пам’яті батьків. В збірку «Час жити» увійшли вірші дитинства і зрілих літ, вірші - роздуми і вірші - благословення.

Галина Василівна Цепкова – поетеса, член Спілки письменників України, почесний громадянин міста Коростень. Її поетична творчість  - це глибокі роздуми про нашу добу, жанровому і тематичному розмаїтті лірики та радість оновленої України, і водночас її біль - Чорнобиль, який шириться Поліським краєм. Автор поетичних збірок «Надеюсь. Верую. Люблю», «Свет Доброты», «Четыре осени года», «Знак долі-Терези», «Когда уходит лед», «Диво-сад», «Мы не расстанемся» та ін.

    Під час заходу учні активно відповідали на запитання вікторини «Чи знаєш ти свій край?», демонструючи свої знання з історії та краєзнавства. На заході бібліотекарі представили викладку літератури «Відомі українці мого краю», де була зібрана література про відомих людей нашого краю.

Краєзнавчий урок допоміг учням відчути гордість за рідний край та усвідомити, що кожен із нас може зробити свій внесок у майбутнє України.

Кожен край має своїх героїв, митців і науковців. Найголовніше - пам’ятати, що історія нашої землі продовжується щодня. Її пишуть звичайні люди - своєю працею, знаннями та талантом, прославляючи наш край.

Як бути в безпеці в інтернеті?

 

    У Коростенському міському ліцеї №12 відбувся важливий захід для учнів 9-А класу — урок-застереження «Як бути в безпеці в інтернеті?». Подія була приурочена до Всесвітнього дня безпечного інтернету та організована бібліотекарями бібліотеки-філії №4 під керівництвом класного керівника Тетяни Петрівни Гурської.

 Центральною частиною уроку став перегляд освітнього відеокурсу #ШахрайГудбай, розробленого Національним банком України спільно з БО «Фундація Кредобанку». Курс складається з дев’яти лаконічних лекцій, де експерти доступною мовою роз’яснюють складні механізми кіберзлочинів.

Під час заходу школярі детально розібрали критично важливі питання, які сьогодні виходять за межі простого користування гаджетами:

• Фінансовий номер телефону: чому важливо прив’язати його до паспортних даних та захистити від перевипуску SIM-карти.
• Соціальна інженерія: як розпізнати маніпуляції під час телефонних дзвінків від «співробітників банку».
• Фішинг та онлайн-шопінг: як відрізнити справжній сайт від підробки та не стати жертвою шахрайства на платформах оголошень.
• Захист акаунтів: створення складних паролів (Passphrases) та обов’язкове налаштування двофакторної автентифікації (2FA) для всіх месенджерів та поштових скриньок.

    Окрім фінансових питань, бібліотекарі акцентували увагу на загальних правилах етичної та безпечної поведінки в мережі. Учням нагадали про поняття цифрового сліду — кожна публікація, коментар або поширене фото залишаються в інтернеті назавжди і можуть вплинути на майбутню репутацію чи кар’єру.

Окрему увагу приділили темі приватності в соціальних мережах. Фахівці порадили ліцеїстам:

1. Не поширювати геолокацію в реальному часі.
2. Обмежувати коло осіб, які можуть бачити особисту інформацію в профілі.
3. Критично ставитися до запитів у друзі від незнайомців, адже за фейковими акаунтами часто ховаються боти або зловмисники.

    У сучасних реаліях, коли більшість фінансових операцій та комунікацій перейшли у цифровий простір, підлітки стають однією з найбільш вразливих груп. Такі уроки не просто дають знання, а формують критичне мислення, яке допомагає розпізнати загрозу ще до того, як буде завдано шкоди. Захід пройшов у межах Всеукраїнської інформаційної кампанії з протидії платіжному шахрайству.

    Організатори впевнені: знання правил «кібергігієни» сьогодні є такою ж необхідністю, як і знання правил дорожнього руху. Це надійний щит, що дозволяє молоді вільно та безпечно користуватися перевагами цифрового світу.

Поезіє, ти сило чарівна!

 

Високо сонце підійшло,

 Зими неначе й не було.

 Розтанув сніг, побіг струмок,

 Пташина весело - скік, скок.

 Дзвінкі полилися пісні.

 Співаєм оди ми весні.

 Все оживає, все цвіте,

 З весною й мир в країну йде.

 Весна - чудова пору року! Природа  прокидається, наповнюється енергією, життям. Весь світ з приходом весни наповнюється фарбами, звуками, запахами і натхненням!

    Прислухаймось до свого серця: чого воно прагне? А серце прагне слова, а душа - творчості, горіння! Як втамувати цю спрагу? Де шукати відповідь? У поезії - музиці душі, живій, непідробній емоції, що зачіпає найпотаємніші струни… А пограти на цих струнах ми запросили в бібліотеку-філію №4 на творчу зустріч  «Поезіє, ти сило чарівна!» Марію Іванівну Берляк - завжди усміхнену, добру і з гарним настроєм жінку - поетесу, яка зачаровує своїм талантом.

    Життя - це книга, у якій наша доля створює сторінки різних відтінків. А ось яких сторінок буде більше - залежить від людини, її покликання та обставин, в яких вона перебуває. Крізь призму поетичного слова бібліотекарі створили калейдоскоп життєвих історій мисткині. На захід завітали учні Коростенського міського ліцею №12 під керівництвом Тетяни Гурської. 

Велич історії –Житомира

Уривок вірша Житомир

Це вістря племені древлян -
Житомир гордовитий.
Поліська сонячна земля
Легендами сповита.
 
Тут річки Гуйви течія
І Тетерева води
Милують зір, дають життя
І розкіш всій природі.
 
Князь давньоруський Житомир
Заклав тут перший камінь,
Щоб шанували жито й мир,
Щоб славним містом стали.

Тетяна Мошковська

Місто Житомир – обласний центр України, що розкинувся на мальовничих берегах ріки Тетерів. Існує версія, що назва топоніма Житомир походить від слів «мир» та «житичів». Згідно однієї з легенд, населений пункт був утворений у 884 р. як невелике укріплення (дерев'яний замок) на високих гранітних скелях притоки Тетерева – Кам'янки. Житомир належить до найдавніших міст України. З часів Середньовіччя і до сьогодні Житомир був, є адміністративним центром регіону.

До 1140-ї річниці з дня заснування Житомира бібліотекарями бібліотеки-філії №4 ПБ КМТГ було підготовлено історичну відеодовідку «Велич історії –Житомира».

Зазирнемо в історію міста… Археологами  поблизу міста було виявлено поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. В межах міста також розкопано могильники VII сторіччя та залишки староруського городища Х–XIII століть.

За місцевою легендою, яку записав історик ХІХ століття священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра – Житомира, що нібито відмовився служити Олегу, сховався у лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки і Тетерева. Згодом над глибоким урвищем над Кам’янкою збудували дерев'яний замок.

Українська нація нескорених ХХІ ст.

 

Горять книжки, і душі, і земля: 
війна регоче, розриває світ.... 
Народжене в підвалі немовля 
ще запитає Господа про звіт; 
про Батьківщини зраджені дзеркала — 
і ту любов, яка щитом не стала...

                               Н. Поклад

    2022-й рік в Україні має чіткий поділ – до та після 24 лютого...

    На жаль, нам знову доводиться боротись за свої права ціною власного життя. На долю українців у цивілізованому ХХІ столітті знову випали випробування, які щодня забирають життя найкращих: цвіту нації, молодих юнаків та дівчат, зрілих чоловіків та жінок, людей похилого віку, дітей.

Флешбук на роман С. Талан «Спокута»

     «Жіноча доля, хто її розкаже? Жіноча доля, хто її збагне?»… Пам'ятаєте слова пісні, яку співала Раїса Кириченко. Як знайти ту дорогу, яка вестиме до омріяного щастя?.. Ніхто не підкаже і не дасть компас, щоб зорієнтуватися на місцевості… Кожен шукає свій шлях, долає труднощі, набиває синці, щоб, врешті –решт, відчути себе щасливою жінкою, дружиною, мамою…

    Багато українських письменників зверталися у своїй творчості до зображення жіночої долі. Часто над цією темою розмірковує і сучасна українська письменниця Світлана Талан. Вона пише романи в жанрі «реальних історій», які їй підказує життя. Головна героїня її книжок - жінка-українка, вольова, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою любов: до чоловіка, до дітей, до батьківщини. Бібліотекарі бібліотеки – філії №4 створили флешбук на роман «Спокута», який пропонуємо до перегляду.

Ми переможемо, тому що сильна нація

 Війна... Скільки болю, гіркоти, самотності і смертей у цьому страшному слові!

     Війна росії проти України - жорстока  всепожираюча сила, яка руйнує нашу країну, намагається знищити український народ, прагне викорінити культуру, мову та переписати історію. Але українці - народ незламний і вільний і ми обов’язково переможемо! Ця жорстока агресія проти України ніколи не буде викреслена та забута.

    До річниці повномасштабного вторгнення росії на територію України бібліотекарі бібліотеки-філії №4 підготували поетичний відекаст «Ми переможемо, тому що сильна нація». Через поезію читачі передали емоції, відчуття і стан кожного українця: Дар’я Бондарчук - власний вірш «Війна»,  Богдана Гресько - вірш Лесі Семенюк «Буча»,  Марія Джус - вірш  Галини Британ «Ти думав, що я вмиюся слізьми?»

    Життя переможе смерть, а світло переможе темряву!

День шульги

   У середньовічній Європі їх переслідувала інквізиція, а в радянському союзі перевчали писати правою. Сьогодні ж ліворукість звичайне явище. Хоча сучасний світ створений для людей, які все роблять правою рукою. Письмове і кухонне приладдя, двері і замки, комп’ютерні миші і багато іншого для праворуких.

   13 серпня 1992 року, вперше за ініціативою британського Клубу ліворуких почали відзначати День шульги.  Цього дня лівші всього світу прагнуть привернути увагу виробників товарів до необхідності враховувати і їхні зручності, влаштовують різноманітні заходи і змагання.

     До Дня шульги бібліотекарі філії №4 ПБ Коростенської МТГ підготували відео-досьє «Знамениті шульги».

    

Живу для тих, кого люблю

 16 липня святкує свій 85- й день народження Ада Роговцева – знаменита акторка театру та кіно, прекрасна, чудова жінка та людина з чіткою громадською позицією. 

 Працівники центральної бібліотеки підготували онлайн-портрет «Ікона українського театру та кіно».

За час своєї кар'єри Ада Миколаївна увійшла до переліку найвідоміших жінок  України та отримала звання Героя України. 

  Тисячі глядачів люблять її ролі та, власне, саму особистість Ади Миколаївни. «Я не щаслива, я поховала чоловіка, сина. Іде війна, гинуть люди, я дуже нещаслива. Але це не звільняє мене від того, щоб бути доброю та уважною до людей. Треба приймати тепло людське і радо віддавати, бо життя не кінчається», - так каже народна артистка України. Її онук і зять вступили у територіальну оборону, а вона разом із донькою зайнялася волонтерством. Таким чином, вся її сім'я стала на захист України від російських окупантів. Велика акторка  усім серцем уболіває за Батьківщину.

 Фахівці бібліотеки-філії №4 ПБ Коростенської МТГ підготували відео-вернісаж одного портрету «Живу для тих кого люблю».  

Тож, бажаємо Аді Миколаївні міцного здоров’я, успіхів, миру та довгих років життя!

В тенетах суржика

 

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас,

бо ж єдина – так, як мати,

мова в кожного із нас!

                  Оксана Забужко

Мова – генетичний код нації. Наші предки залишили у спадок найбільше, найсвятіше і найдорожче багатство – Слово. 21 лютого вписане у календар як  Міжнародний день рідної мови.  Бібліотекарі бібліотеки-філії №4  запропонували  учням    НВК №12 мовний тюнінг «В тенетах суржика».

  

Зеленеє свято у травах іде

 Трійця (Зелена неділя) - одне з великих християнських свят. Існує декілька версій походження цього свята: за першою - у цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню; за іншою версією - Христос, в’їжджаючи до Єрусалиму на віслюку, поїхав по зелених галузках, котрими прикрасили йому шлях бідняки, а не по килимах, які розіслали багачі.

      Дата свята щороку змінюється, тому що день Святої Трійці пов’язаний з Пасхою - саме на 50-й день після Пасхи відбулося сходження Святого Духа на апостолів, як і заповідав Ісус Христос. Саме тому канонічна  церковна назва Трійці - П’ятидесятниця.

 Бібліотекарі бібліотеки-філії №4 ПБ Коростенської МТГ підготували відео календар народних прикмет «Ой земле, радістю умийся –прийшла до нас Зелена Трійця».   

     У традиціях Зелених свят в Україні відчувається відгомін стародавніх вірувань наших предків, які вважали, що таким чином вони зможуть захистити квітучі ниви від дуже небезпечних у цей час польових духів, мавок, русалок, які могли зашкодити майбутньому врожаю.

     До сьогоднішнього дня зберігається традиція вистилати підлогу у храмі і в будинках зеленню — свіжоскошеною травою і зеленим гіллям. Це робиться у пам’ять про старозавітні рослинні дари Богові до свята Шавуот, а також звичай пов’язаний з народними проводами весни.

  Навіть якщо ви не дотримуєтесь народних звичаїв, на Трійцю не варто сваритися, злитися або заздрити.