За дверима рим Ольги Криштопи

 

    Наше сьогодення дуже швидкоплинне, воно закручує кожного з нас у вир подій, емоцій, почуттів. Життєві кадри змінюються із карколомною швидкістю, іноді не вистачає часу перевести подих. Із розвитком інформаційних технологій ми все частіше стали писати свою книгу життя у соціальних мережах та різних спільнотах.

    У кожного вона своя – кольорова чи чорнобіла, весела чи сумна, але є дещо спільне, чого всім нам не вистачає, - живого спілкування. За смайликами та вподобайками не розгледіти теплий погляд, ніжний дотик, блиск в очах…

    У цей надскладний час, який переживає нині Україна, дуже важливо не зануритися в песимізм і безвихідь, а навпаки - отримати візію, що завтра обов’язково настане. Хтось з великих сказав, що коли у календарі немає нічого, а душа прагне свята, то потрібно придумати і відзначити його. У магічний полон слова потрапили користувачі центральної бібліотеки, завітавши на поетичне знайомство із творчістю О. Криштопи «За дверима людських душ». Бібліотечним фахівцям ця жінка знайома - у бібліотеці є збірка її віршів «Рими за дверима», поезії пані Ольги неодноразово декламувалися у рубриці #Вівторок_ПоетичнийМайданчик.

    Не порушуючи традицій і правил під час знайомства, Ольга Криштопа привідкрила завісу книгу свого життя, записавши відео спеціально для читачів – коростенців:

   

 Збірку віршів О. Криштопи «Рими за дверима» світу оприявнило тернопільське видавництво «Підручники і посібники» у 2021 р. У цій книжці зібрано вірші, присвячені кожній Жінці… Мірилом усього справжнього є любов. Любов як абсолют, а не імітація. Любов як зміст, а не форма. Любов, якої забагато не буває, надто, коли поетичне слово інтонує із часом… Через поезію пані Ольга репрезентує власний світ, через віршування оголює свою чутливу душу, оригінальність мислення якого дуже тішить, і, мабуть, підтверджує тезу, що час відсіє таки все зайве і залишиться тільки справжнє…

На здибленій горі між пелехатих хмар

вона жила одна в оточенні планет

і самоту свою сприймала, наче дар –

щаслива лиш тому, що в неї був секрет.

Варила жовтий джем і доглядала сад,

полола бур'яни, збирала дикий мед,

палила свій вогонь, не дивлячись назад.

Вона була одна. Бо в неї був секрет.

Коли була зима, ховалася у дім:

писала свій роман, повіривши в сюжет.

А потім гріла віск і грілася у нім –

одна і не одна. Бо в неї був секрет.

Приходила весна - вилазила на дим

і клеїла із хмар роденівський портрет.

Сиділа на диму, гойдаючись на нім,

дивилася удаль - там жив її секрет.

Вона плела косу і заплітала ніч,

малюючи у снах знайомий силует.

Така буденна річ, така звичайна річ –

мольфарка на диму малює свій секрет.

    Поезію Ольги Криштопи читаєш і боїшся – не зникло б таїнство; читаєш і дивуєшся – звідки усе це; читаєш і затамовуєш подих… За дверима рим пані Ольги - прекрасний світ, наповнений різноманітними емоціями та почуттями. І кожен із нас сам розуміє, де ці двері: у когось вони на вулицю, у когось - у душу. Линули рими по всій залі, де панувала тепла атмосфера, яку створили учасники заходу -  учні Коростенського міського ліцею №1 Антон Микитчук, КМЛ №12 – Ліза Заїка та Богдана Гресько; Олена Кучер, вчитель початкових класів КМЛ №10, чуттєво прочитала поезії авторки, присвячені війні, - дуже сильні й справжні. Особливого шарму заходу додавала музика, підібрана до віршів.

    «У найстрашніші часи люди вчаться цінувати одне одного, ловити кожен момент життя, не втрачати принаймні те, що втримати у наших силах. Життя - то не колись. То вже. Минулого вже нема, майбутнього може не бути. А те, що зараз, ми в силах зробити щастям для себе. І ще для когось. Не втрачайте. Не відпускайте. Насолоджуйтеся кожною миттю!» - так каже нам пані Ольга. Із таким багатством відтінків, такою пульсацією різнобарвних поетичних променів, яка присутня у її творчості, додається впевненості, що все буде добре, бо по - іншому бути не може!  

Читайте вірші Ольги Криштопи - їхні ритми корисні для серцебиття!