Чужого горя не буває

 

«Що робити? Виїзджати! Ні! Бути вдома…» - і таких питань після 24 лютого 2022 р. виникало в українців безліч. Перш за все безпека – власна, рідних, близьких людей.

Хтось пробирається за кордон, інші приймають рішення залишатися вдома – в Україні, але їдуть у відносно безпечніші місця - до родичів, друзів, знайомих і незнайомих, бо спільна біда об’єднує. Їх зустріли, обійняли, обігріли, а душа рветься додому.

Статус ВПО… внутрішньо переміщені особи. Як їм живеться? Про що мріють? Чим допомогти?

Бібліотекар пункту видачі бібліотеки – філії №7 (с. Кожухівка) провела тематичну годину «Чужого горя не буває». Про свої переживання, бажання повернутися додому, про те, як живеться у нашому місті, розповіла Олександра Кузьмицька, якій разом з мамою та донечкою довелося покинути свій рідний дім у м. Харків та  шукати притулку у нашому місті. Олександра за професією фінансист, зараз перебуває у відпустці по догляду за дворічною дитиною, але є бажання працювати, тому опанувала професію у б’юті-сфері та працює в орендованому  кабінеті у м. Коростень. Мама допомагає у вихованні доньки. Зустріч пройшла душевно, зі сльозами на очах.

Сьогодні бібліотеки, крім основних функцій, взяли на себе роль майданчиків психологічної підтримки, за допомогою книг намагаються ппокращити внутрішній стан нових мешканців громади, активно використовуючи різні методи бібліо- та книготерапії.

Нехай ця війна, яка випала на долю маленької дівчинки з м. Харкова, запам’ятається їй та всім дітям України як подорож в поїзді, автомобілі або іншим видом транспорту. І нехай всі сім’ї швидше воз’єднаються!

Разом до Перемоги!