Поезія - це скарб усіх віків, це діамант величиною в слово

 

Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих?

Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба.

          Поети це - особливі люди. Як і коли приходить до них  натхнення – невідомо: чи то вдень, чи то вночі, чи в веселу хвилину, чи сумну. Тільки ясно одне - поезія непідвладна всім. Можливо вона непідвладна нікому, а сама вибирає собі душі, які спроможні її повністю збагнути. Адже не всім це дано. Лише, мабуть, людям з ніжною, чутливою душею - душею поета, яка все бачить і помічає.

        Всесвітній день поезії – гарна нагода зібратися шанувальникам поетичного слова, але  COVID-19 вніс свої корективи в наші плани, завадивши нам зібратися в тісному колі. Працівники центральної бібліотеки організували поетичне онлайн рандеву «Поезія - це скарб усіх віків, це діамант величиною в слово». Людей творчого обдарування, чия доля пов’язана з поезією, ми запросили поділитися з нами відеозаписами своїх творчих набутків. Їх щирі і відверті вірші бентежать душу і змушують замислитися. У кожного митця є своя таїна. І лише у Богом обраного  - зоряний німб, який єднає його з рідною землею.  Знані талановиті  митці Коростеня, а також ті, хто лише починає свій творчий шлях,  поділися своїми думками і почуттями.

        В усі часи жінка надихала на великі справи. Але поряд з цим завжди залишалася людиною, була творцем своєї долі. До таких жінок-поетес належить і Галина Цепкова, в набутку якої більше десятка книг. Галина Василівна завжди залишається вірною своїй поетичній тематиці: любові до рідного краю і його історії, осмисленню сучасного життя з його проблемами і сподіваннями. Вірш «Жінка»

  Лікарка, Тетяна Микитчук, яку ми всі добре знаємо, як гарного поета, чудову жінку, яка лікує душі ще й щирим словом, презентувала свій новий вірш «».

      Лілія Бех вражає своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю, яка розкриває душу людини. Звичайно, перш за все, це свідчить про художню майстерність поетеси, її талант. У виконанні Лілії Бех вірш «Зрослась з землею».

      Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.

Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Своєю поезією поділилась Валентина Красникова «Посміхнися до мене доля»

         Не так давно ми відкрили нове поетичне ім’я - Марія Берляк, яка в кінці минулого року випустила свою першу збірку «Пісні моєї душі». В її виконанні звучить вірш «Країна мрій».

     Початківець  Сергій Ущапівський радо погодився на нашу пропозицію.   Нещодавно він написав новий вірш « Поезія — це дивний стан душі».

    Дехто пише для себе, щоб не забути цікаву думку, зафіксувати тривожний настрій, або – просто для естетичної насолоди. Валентина Вигівська, голова жіночого клубу «Стиль життя», з якою бібліотека вже давно підтримує дружні стосунки, неодноразово читала свої поетичні твори.

     Можливість продекламувати свої перші творіння погодилась Світлана Мельничук, яка не так давно працювала в центральній бібліотеці. ЇЇ вірші неодноразово були  опубліковані на фейсбуці. І нехай, це перші спроби, проте – написані від душі.

    Друг бібліотеки Сергій Мойсієнко не лише пише вірші, а й кладе їх на музику. В його виконанні – пісня «Рожеві хмари».    

На думку Анатолія Костецького, «… кожен вірш починається з дзвінкого слова, а іноді – з шурхоту осіннього листу чи трави, зі згадки про добре і лагідне слово, Але з чого б вони (вірші) не починалися, основа їхня завжди – любов. Любов до мами, друзів, сонця й дерев, рідної мови, України…».

 Отже, любіть поезію, читайте її, коли вам хочеться чогось гарного, величного, коли ваша душа співає чи плаче, бо в поезії ви знайдете відповідь на безліч запитань.