У всіх жінках на світі бачу я одну, і як мені забути, вроду неземну?

 

Друзі, цю публікацію ми хочемо присвятити книзі, яка цього року святкує  

190 - річний ювілей. Це роман Віктора Гюго  «Собор Паризької  Богоматері», що написаний у романтичному стилі.

   Собор Паризької Богоматері – це не тільки місце або споруда,  де відбуваються події роману, - він є рівноправним героєм  цього твору.

   Як з’явилась ідея написання роману?  Гюго вивчав історію середньовічного Парижу,   його захопив та зацікавив саме Notre-Dame de Paris. У 1830-му  він укладає угоду із місцевим видавцем про те, що до 30 грудня цього ж року має написати роман, інакше виплатить великий штраф. Під час написання перших рядків книги Париж охоплює революція і письменник втрачає зошит із написами. Видавець, вбачаючи всі  обставини, дає йому відтермінування до лютого 1931-го року. Аби не піддатися спокусі вийти на вулицю, Віктор купує банку чорнила, зачиняється у своїй кімнаті і входить у свій роман, як у в’язницю. Останній рядок Віктор Гюґо написав останньою краплею чорнила, у січні  1931 р., а 16 березня цього ж року світ побачив роман «Собор Паризької Богоматері». Читачі настільки вподобали середньовічну оповідь про драматичне кохання дзвонаря-горбуна Квазімодо і священика Клода Фролло до танцівниці-циганки Есмеральди, що до кінця року роман перевидавали ще сім разів.

До ювілею книги «Собор Паризької Богоматері»  бібліотека - філія №4 презентує буктрейлер.