Одвічний ШЕЛЕСТ книги сторінок
І потяг до премудрості і слова,
Він мов води джерельної ковток
До себе кличе знову й знову...

Олена Ольгина



четвер, 26 листопада 2020 р.

Тоді нас міг врятувати хліб, тепер нас врятує пам’ять

 


Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у пекельних муках. Умирали мільйони, хто з діда-прадіда ходив коло плуга, сіяв на споконвічно своїй землі хліб і годував людство, мріяв про добробут, ростив дітей, вірив у справедливість, чесність, порядність, мав Бога в душі й серці. Не лилася кров, не було на рідній землі вбивці-ворога – безжально виморювало людей безхліб’я. У дбайливих господарів відбирали останню пригорщу збіжжя, наражаючи їх на нестерпні муки й голодну смерть. Пам’ять кровоточить, як рана, бо ще жива. Людина -  слабка, проте в пам’яті нелюдська сила.

То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті, які закарбовані в книзі «Смерть кістлявою рукою постукала у наші вікна». Ініціатором і упорядником книги є коростенець Віктор Борисович Васильчук, письменник, член НСПУ, редактор газети «Вечірній Коростень». У книзі зібрані документи, світлини, розповіді-свідчення жителів Коростенщини про найжахливішу трагедію ХХ сторіччя – геноцид українського народу в 1932-1933 роках. Це – книга-нагадування нащадкам, своєрідна пересторога, щоб не повторилося подібне ніколи.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Надіслати коментар

Ви хочете залишити коментар, але не знаєте, ЯК? Дуже просто!
- Натисніть на стрілку поруч з віконцем Підпис коментаря.
- Виберіть Ім'я / URL. (Ніхто не любить анонімів!)
- Наберіть своє ім'я, рядок URL можете залишити порожнім.
- Натисніть Продовжити
- У віконці коментаря напишіть те, що хотіли і натисніть "Надіслати коментар"! Дякуємо!