Ляльки моєї бабусі

Є ляльок багато в мене:

в Люди платтячко зелене,

в Олі стрічки красивіші,

в Юлі очі голубіші,

в Галі кращі черевички,

в Маші симпатичне личко,

Катя вміє говорити,

а Оленочка – ходити.

Та з усіх ляльок гарненьких

                                                         лиш одна для мене мила:

                                                         її з клаптиків стареньких

                                                         я із мамою пошила.

        Ляльки - це чарівний світ, який протягом усього життя пов'язує нас з дитинством, викликаючи в душі найніжніші і найсвітліші почуття. Ми ростемо і ділимося з лялькою усіма своїми переживаннями, вона для нас і мама, і подруга, і дитина. Граючи в доньки-матері, діти завжди наділяють ляльок тільки їм зрозумілими ролями. Лялька м'яко і не нав'язливо допомагає знаходити вихід з важких ситуацій.

       Нещодавно в бібліотеці-філії №1 для дітей ім. Л.Українки пройшов урок народознавства «Ляльки моєї бабусі». 

    Бібліотекар Наталя Зубенко провела майстер-клас по згортанню з хусток лялькок-„немовлят“. Таких ляльок  робили, коли потрібно було „забавити“ дитину. Брали шматок тканини, на середину клали згорнуту з різних клаптиків кульку чи картоплинку. Зав'язували вузлом. Утворювалась „голівка“ і „тулуб“. Потім брали більший шматок тканини і загортали ним це „немовля“. Таку іграшку можна було швидко зробити і швидко розібрати. Ляльки з хусток робили дуже часто. Цей процес займав менше однієї хвилини. Такий простий і, водночас, геніальний народний винахід.  

     А ще присутні дізналися, що раніше їхні бабусі зі своїми подружками робили ляльок, у яких було усміхнене, серйозне чи сумне обличчя, залежно від того, як намальовані губки. Обов'язково малювали очі, ніс, ротик, брови. Для цього використовували сажу, хімічний олівець, буряк, червону глину. Часом вишивали деталі обличчя нитками або дрібними чорними намистинками, очі робили з ґудзиків. З хутра кожуха робили волосся, приклеювали його тістом або крохмалем, часом пришивали.

    Матеріалом для виготовлення ляльок слугували не лише тканини, клоччя, «дрантя», але й природні матеріали. Влітку та восени робили ляльок з соломи, осоки, кукурудзи, капусти, трави, квітів, сіна тощо.

    Недоліком таких ляльок було те, що її не можна було помити, причесати і зшити новий одяг, тому що костюм, як правило, з ляльки ніколи не знімали.

     Перевага сучасної ляльки в її довговічності. Вона має дитячі пропорції, моргає очима і цвіте рум'янцем, її одягають, як звичайну людину.

    Доторкнувшись до історії виникнення ляльки, діти переконалися, що для кожної епохи характерні свої іграшки. Ляльки в усі часи були засобом виховання і розвитку, несли добро і тепло людських рук. Вони були іграшкою, оберегом, символом обрядових дій.