Ті дні у пам’яті навік

Україна моя починається

Там, де туга моя кінчається,

Край дороги, як пісня чаїна,

Починається Україна.

П. Осадчук         

    У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ  у націю. Так вже склалося, що наша держава змушена відстоювати право на власну свободу, кладучи на вівтар життя і долі своїх найкращих синів і доньок, справжніх патріотів рідної держави.  Другий рік Україна відзначає століття Української революції 1917-1921 рр.

2018 рік для української держави історичний – 100 років тому Україна виборювала право на незалежність. Було проголошено Українську Народну Республіку. Затверджено Тризуб як державний герб УНР. Відбувся Листопадовий чин, який врятував Галичину від приєднання до Польщі. 100 років тому під Крутами близько 400 студентів кілька днів утримували багатотисячне більшовицьке військо від наступу на Київ.

    Українські письменники зверталися і звертаються до цієї історичної тематики та засобами художнього слова намагаються донести до нас події тих буремних років.

Про події національно – визвольних змагань 1917-1921рр. крізь призму художньої літератури розповіла бібліограф ЦБС Тетяна Примаченко під час Дня бібліографії «Ті дні у пам’яті навік».  До уваги присутніх - старшокласників міського колегіуму презентувала рекомендаційний список літератури «І дзвонить пам’ять в наші будні», до якого увійшли твори як радянських письменників, так і сучасних українських авторів. Детальніше зупинилась на романах «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського, «Третя рота» Володимира Сосюри, «Чорний ворон. Залишенець» і «Маруся» Василя Шкляра, «Справа отамана Зеленого» Андрія Кокотюхи.

Виступаюча більш детально зосередила увагу присутніх на романі «Маруся» Василя Шкляра. Головною сюжетною лінією є родинна історія поліських вчителів Соколовських із с. Горбулів Черняхівського району, які всі як один стали на оборону зовсім молодої незалежної української держави. Їхнє родинне гасло: «Будемо тримати Україну» було актуальне тоді і, як ніколи, актуальне тепер. Брати Соколовські загинули один по одному. І все не в бою, а через зраду. І от по загибелі братів до рук бере зброю наймолодша з родини – шістнадцятилітня Маруся. Смілива і мудра, жорстка, а часом і жорстока, - Маруся розуміє, що з ворогом, який прийшов на твою землю і воює не так із озброєними захисниками, як з усім народом – інакше не можна. Треба «тримати Україну». І вона тримає її до останньої можливості… До речі, декілька разів у романі згадується і наше місто Коростень. А при яких обставинах, ви дізнаєтесь, прочитавши роман… 

Бібліограф висвітлила факти національно-визвольних змагань 1917-1921рр. на Житомирщині.  Чимало наших земляків незаконно викреслили з  історії, літератури, культури. Ідеться про професора і митрополита Івана Огієнка, поета Олександра Олеся та його сина Олега Ольжича, вченого, літератора, громадського діяча, Олега Штуля-Ждановича, очільника ОУН. 30 серпня - день пам’яті відомого нашого земляка, уродженця Житомира Миколи Орестовича Сціборського, офіцера Армії УНР, одного із засновників ОУН, публіциста, ідеолога українського націоналізму. Головна його праця — «Націократія», тобто правління нації у своїй незалежній державі, не втратила свого значення донині.

    Нині у незалежній Українській державі вони повертаються до нас у пам’ятниках, меморіальних дошках, газетних та журнальних публікаціях, телефільмах, у виданнях їхньої літературної спадщини.

Багато поетичних рядків було присвячено ще одній трагічній сторінці нашої історії – битві під Базаром (Народицький район), у результаті якої було розстріляно 359 полонених. Довгий час могили залишалися в занедбаному стані. 26 серпня 2000 року у с. Базар було відкрито пам’ятник учасникам ІІ Зимового походу.

На завершення ведуча зачитала цитату із книги Євгена Стеблівського «Кіборги. Сага про воїнів»: «…В грудні, напередодні нового 1920 року, лінія фронту  з більшовиками трималася на вузлових пунктах оборони: Бахмут-Попасна, Горлівка-Дебальцеве та Іловайськ-Леонове. Особливо жорстокі бої точилися в районі Дебальцевого та Іловайська.   Як бачимо – Москва не придумала нічого нового. Кров, війна, катування, грабіж, вбивства. Ті самі географічні назви, той самий підкуп, звірства, обман, підступність. Учіть історію, люди! Зможете передбачувати майбутнє…».

Отак повертаються на рідну землю вірні сини України. Шанують їх сучасники, навчаючись сили духу, жертовності боротьби за волю України, щоб розбудувати могутню, багату, незалежну державу, про яку мріяли герої, і яка стала б ласкавою щедрою матір’ю для кожного з наших громадян. Віриться, що так і буде!