Все, що душа довірила словам

Поєзія – це поклик серця,

Поезія – порив душі.

Поезія – це бій славетний,

і ніжність заповітних мрій.

Поєзія – це наче птиця,

що з клітки вирвалась у небесну блакить

І не дано вже їй спиниться!

Вона летить, летить, летить…!

    Уся історія людства показує, що поетичне слово завжди йшло поруч із людиною. З давніх - давен людина використовувала дар Божий - мову - для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття – любові. Поети – це люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, за все, що їх оточує, у поетичній формі. Тож всі емоції, які поет передає душею, і є наша багатогранна поезія.

    До Всесвітнього дня поезії, який щороку відзначається 21 березня, у бібліотеці-філії с. Бехи було проведено поетичний колаж «Все, що душа довірила словам». Декламувались вірші  відомих українських поетів Ліни Костенко, Лесі Українки, Олександра Олеся, Сергія Ущапівського. На відео представлено вірш Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать», який читає Наталя Степаненко, завідуюча клубом с. Бехи, вірш Олександра Олеся «З журбою радість обнялась» та власний вірш «Знайду слова у відповідь твоїм» читає Марина Пашинська, бібліотекар бібліотеки-філії с. Бехи

.

    Шанувальники поетичного слова були, є і будуть у всі віки і часи. Пориньмо в чарівний світ поезії - світ, де, розправляючи душу, як крильця метелика, ми прагнемо запам’ятати сьогоднішні та згадати пережиті миттєвості, що тривожили і п’янили нас ще вчора, на яких тримається Альфа і Омега нашого власного Всесвіту…