Єднаймо душі словом Кобзаря

 

    В історії кожного народу є імена, які він береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та шаною передає їх з покоління в покоління. Для українців таким ім’ям є Тарас Григорович Шевченко - великий патріот України, її Пророк, митець на всі часи. Він - національний символ українського народу, який пробудив українську душу, утвердив духовні основи нації для боротьби проти поневолення російською імперією. Його життєвий шлях і творчість надихають мільйони українців на боротьбу за правду, свободу та майбутнє України.

    Вшановуючи нині Тараса Шевченка, в центральній міській бібліотеці для учнівської молоді міського ліцею №12 та працівників Державної установи Коростенської  виправної колонії №71 бібліотекарями був проведений  літературно-поетичний альбом «Єднаймо душі словом Кобзаря», який складався з чотирьох сторінок - «Вічний як народ», «Стежками Шевченкового слова», «Велетень нескореного духу», «Слово Тараса Шевченка живе у віках».

Ведучі наголосили на актуальності творів поета для наших днів. Палке слово Кобзаря звучало у виконанні учнів міського ліцею та бібліотекарів. Заглибитись в духовну спадщину письменника, відчути його невмирущі слова допомогла презентована книжкова виставка «Постать, що єднає Україну». 

    Літературно-музичну годину «Слово Тараса  - наша окраса» для учнів 8-го класу КМЛ №3 було проведено працівниками бібліотеки-філії №1.  Учасники заходу поринули у спогади про життєвий шлях славного Кобзаря, заглибились  у його творчу спадщину, аби відчути її актуальність у  наші дні. Окрасою заходу стали вірші Шевченка, покладені на пісні у виконанні вихованців Коростенської школи мистецтв ім. А. Білошицького: Анастасії та Катерини Тернових, Анастасії Потопальської та Дмитра Комарницького (керівник – Ярослава Демик). А ще присутні познайомились з викладкою літератури «І кожне слово його про Україну». 

    З нагоди ювілею поета, художника та мислителя працівники бібліотеки – філії №2 запропонували своїм юним користувачам взяти участь у літературно – мистецькому проєкті «Нас єднають думи Кобзаря».

 https://youtu.be/MFdgmDfaTw4

 Шевченко… Кобзар…. Син українського народу…З самого дитинства ми чуємо ці слова, вчимо напам’ять вірші у школі, силоміць визубрюючи рядки в певному порядку, але мало хто з підростаючого покоління замислюється, чому саме його вважають найкращим серед українських поетів, чому до нього з такою повагою ставляться наші бабусі, а в кожному домі є «Кобзар». Працівники бібліотеки – філії №2 вирішили виправити це заздалегідь, зібравши дітей на літературну розповідь «Знаний – незнаний Шевченко» та познайомити, а комусь і просто нагадати, що Тарас Шевченко – людина, яка прожила дуже мало – лише 47 років. З них 34 роки поет провів у неволі: 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у найжорсткіших умовах заслання. А решту – 13 (вільних) років перебував під невсипущим наглядом жандармів. Усе його життя було низкою випробувань і, незважаючи на це, Кобзар залишив для нас великий творчий спадок: 240 художніх творів, 1200 живописних робіт. За це ми повинні схилити перед ним голову. Також було оголошено старт проєкту та повідомлено про конкурсну програму в його рамках. Творчі відвідувачі із задоволенням долучилися до змагань і протягом тижня в бібліотеці відбулася масштабна Шевченкіана. Діти розповідали вірші, малювали ілюстрації до поезій, співали, танцювали, відбувся позаурочний літературний квест по сторінках Кобзаря. Підсумком стало обрання переможців літературно – мистецького проєкту за такою програмою:

- конкурс читців-декламаторів «Хай дух Шевченка об’єднає нас»;

- конкурс ілюстрацій до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка «Шевченкові твори сяють, мов зорі»;

- віртуальна галерея «Тарасові думки будуть жити віки»;

- позаконкурсна програма з пісенно-хореографічного забарвлення проєкту «Шевченко в моєму серці».

    Церемонія нагородження та святкові урочистості ще чекають учасників. А їх аж 20, наших творчих, активних та завзятих діток, якими ми, бібліотекарі, безмежно пишаємося.  А поки пропонуємо переглянути відеозвіт літературно – мистецького проєкту «Нас єднають думи Кобзаря», на створення якого нас, усіх причетних, надихнув Шевченків «Кобзар». Книга життя, у якій кожен знайшов відповіді на свої запитання та задовольнив свої естетичні смаки. Це книга, без якої й сьогодні духовне життя людини було б неповним. Ця книга невичерпна, на віки. «Нам треба голосу Тараса», його сили голосу, яка б проникла до кожної зачерствілої душі, яка б розбудила українців і викликала б почуття гордості за свою країну. І тоді, ми певні, життя покращає.

    На гостину до бібліотеки-філії №3 завітали учні 10-го класу КМЛ №10 разом зі своєю вчителькою Тетяною Стужук. Під час вікторини «Автостопом по… біографії Тараса Шевченка» читачі пригадали, у якій родині митець народився і яким було його дитинство. Зокрема, із предметів, зображених на екрані, обирали той, що, на їхню думку, міг бути пов’язаним із першим заробітком; пригадували вірші, що увійшли до першого видання «Кобзаря» і дізналися, якою величезною на той час була вартість викупу Шевченка.

    Присутні пригадали, що Шевченко - це насамперед талановитий художник, доробок якого не поступається пензлю кращих митців світового рівня – Леонардо да Вінчі, Казимира Малевича, Пабло Пікассо. Задля розширення знань про Шевченка, учні виконували завдання, що передбачали інтеграцію з мистецтвом та інтерактивними підходами: уявно «одягнули» Тараса, а також «обрали» страви, які, як свідчать щоденникові записи та спогади його сучасників, він полюбляв. Неабияку цікавість викликало завдання, що потребувало відгадати поезію митця, адже знайомі для усіх нас рядки «заховалися» за умовними знаками і смайликами.

Сучасні технології, допомогли зануритися в епоху ХІХ століття: прослухати вірш «Садок вишневий коло хати» у виконанні Тараса Григоровича.

    Окрім цього, десятикласники намагалися відгадати, яка унікальна історія пов’язана із фото, на яких зображені прапор Казахстану, космонавт Леонід Каденюк і мурал у Харкові. Під час перегляду фрагментів відео ліцеїсти отримали цікаву й корисну інформацію про Шевченка і сучасний арт – мурали у різних куточках нашої держави. Погодьмося, у такий спосіб вдається не лише зафіксувати інтеграцію різних видів мистецтв, але й зробити творчість Тараса «ближчою».

    Цікавинкою зустрічі став перегляд інтерактивної карти України, на якій умовні позначки вказували місця розташування пам’ятників на пошану митця (до речі, як свідчить «Книга рекордів України», світового «рекордсмена» за кількістю встановлених йому пам’ятників), а завдяки ребусам гості бібліотеки змогли дізналися, про які саме міста йдеться.

Не менш цікавим було завдання, пов’язане із відгадуванням назвою рослини, яку Шевченко згадує у своїх творах аж 385 разів. Здогадалися, про що йдеться? Правильно, про калину.

Однією із складових заходу було поетичне віншування «У славі живій Кобзаря», де читачі  зачитували вірші Тараса Григоровича як українською, так і англійською мовами.

    Бібліотечні фахівці бібліотеки-філії №4 завітали  в ЦРД №17 та провели інтелектуальну гру «Скарби безсмертного Тараса». Ведучі розповіли про життя та творчість Т. Шевченка, продекламували вірші: «Садок вишневий коло хати», «Сонце гріє, вітер виє» та  уривок з вірша «Тече вода з-під явора». Була представлена презентація «Дітям про Шевченка». Провели  гру «Склади слово з літер». Діти активно складали слова «Тарас», «вірш», «книга».  Бібліотекарі запропонували бажаючим продекламувати вірші поета. Захід пройшов в піднесеній атмосфері: активно, творчо та  пізнавально.

Бібліотекар бібліотеки – філії №6 презентувала віртуальним користувачам відео-бенефіс «Співець людини, волі й України».

 

У бібліотеці-філії с. Михайлівка до 210-ї річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка пройшли голосні читання «Через роки, через віки ми чуєм голос твій Тарасе». Учні 9-го класу Михайлівської гімназії декламували вірші великого митця. 

    

    Ми боремося, Тарасе! Вперто. Самовіддано. Щодня. Щохвилини. Кожен на своєму «фронті»: янголи із ЗСУ – захищають нашу свободу зі зброєю в руках; рятувальники – роблять дива, даруючи подекуди «друге життя»; волонтери – створюють прихистки і збирають кошти на найнеобхідніше; учні – дбають про рідних і тих, хто цього потребує, а ще - старанно навчаються, аби у недалекому майбутньому відбудовувати нашу державу, докладати чимало зусиль для відбудови України, яку усім серцем любив Шевченко.

   Читаймо Шевченка! І не лише очима, а насамперед - серцем, доростаймо до нього, що значить - і до себе, і до України. Це буде найдостойнішим пошануванням найвищого генія нашої землі.