Слова… слова снуються наді мною…

     

    Українська письменниця Марія Морозенко народилася 15 березня 1969 року в с. Малин Млинівського району Рівненської області у багатодітній родині. До 55-ї річниці від дня народження мисткині у центральній бібліотеці презентовано збірку поезій «Храм душі», що була подарована книгозбірні. Свій перший вірш Марійка написала у 9 років (саме тоді помер батько) та відправила його у республіканську дитячу газету «Зірка». Схвальна відповідь, що прийшла звідти, надихнула дівчинку на подальшу творчу працю. З дитинства юнка ввібрала у себе красу рідної землі, любов до якої вилилася у поетичній творчості. Перша збірка «Зоряні перевесла» вийшла друком у 1999 році. Це був впевнений крок у поетичний світ. Згодом багато поезій Марії Морозенко були покладені на музику. У її творчому доробку більше сотні пісень, які звучать на радіо, в Україні та за кордоном. Вже навесні 2006 року світ побачила збірка поетеси «Елегія любові», в якій зібрано понад сто п’ятдесят поезій про кохання.

Сльозинка до сльозинки - це печаль
 Скотилася, ніхто і не побачив.
І тільки ти спинився й запитав
- Від щастя чи від смутку плачу.
 І витер сльози… Вперш у житі
 Скорилася, ні слова не сказала.
 Стелились м’яко хвилі по воді,
Всміхнулась я, бо вже напевне знала
 – На люди більш не винесу біду,
З тобою перейду лиху невдачу.
 Якщо в житті хоч раз ще упаду,
 То тільки ти побачиш, як я плачу. 

Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба просто читати.

 Слова… слова снуються наді мною.
Ночей безсонних їм чомусь не жаль.
 І тиша, що здавалася стіною,
Спішить у піднебесну сизу даль…

 «Храм душі» - це не просто збірка віршів, це подорож у світ внутрішнього багатства автора, де кожен вірш - це магічний ключ до емоційного лабіринту. У віршах пані Марії відкриється вікно до душі, де кожен момент стає часткою великого художнього полотна поезії.

Спинила вітер дотиком руки
 І злива вщухла якось так раптово.
Немарно кажуть: "Можна тихим словом
 Спинить бурхливу течію ріки
Розгніваності». О, в житті буває.
У гніві ми готові світ змести.
Кипучу хвилю гніву усмиряє
Одне лиш слово. Вслухайтесь:
«Прости».

Авторка - творча, обдарована, талановита поетеса, поезія якої залишає промінчик світла у багатьох із нас. Визначальним принципом її творчості є роздуми про живі традиції нашого народу, його історію, культуру. «Я не буду говорити, що люблю Україну, так кажуть всі - і хто її любить, і хто завдає їй шкоду. Скажу по-іншому: Мене немає без України. І бути, жити, дихати, творити я можу тільки тут, на своїй землі», – пише автор на сторінках книги. Храм душі – це наші почуття, наша справжність. Кожне слово збірки– це невловимий аромат квітів весняного ранку, кожна строфа - музика, яка розкриває душу та характеризує поета з кращої сторони. Весняний ранок ніжний, як вуаль, Світ огортає сонячним промінням. Дзвенить роса срібляста, мов кришталь. Блукають в травах тіні-сновидіння… Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. Кожен вірш - це відгук власного досвіду та почуттів поета, вони виводять нас за межі звичайного і переносять у світ, де слово стає живою сутністю.

Марія Морозенко — багатовекторна письменниця. Вона не обмежувала себе одним жанром чи стилем. Серед її текстів є драми, лірична поезія, казки, поеми, колискові, історична проза. Нещодавно в нашому місті пройшла прем’єра вистави за мотивами твору пані Марії «Княгиня Ольга». На заході була присутня режисер «Театру на Territory Древлян» Катерина Скляревська, яка поділилася своїми спогадами про спільну роботу над сценарієм до вистави «Із витоків древності» та враженнями від спілкування з пані Марією. Повз нас проходять люди непомітно. Здається, ніби вічність у нас є – Ще горизонту обрію не видно, Іще зозуля нам літа кує… «Храм душі» - символічно, чуттєво підібрана назва до книги, адже це відзеркалення авторської глибини та чутливості, які залишають невмирущий слід у серцях тих, хто знав пані Марію особисто та її творчість. Сьогодні читачі та гості заходу стали частиною літературного ритуалу, де вірші не лише читались, а й оживали у чуттєвому виконанні бібліотечних фахівців. Віддаємо належне таланту та глибині поезії Марії Морозенко, яка знаходить шлях до серця кожного.

Тобі, моя Музо, кладу я під ноги
Найкраще проміння, що в серці тріпоче.
 А ти огортаєш сувоєм тривоги,
Але і цей дар твій приймаю охоче…
Візьми це для себе…
Залиш мені диптих,
Де я нероздільна навіки з тобою.

 На жаль, коротке життя відведене Богом талановитій людині, швидко сплинуло. Марія Морозенко полинула у вічність 9 жовтня 2023 року, але справи, залишені письменницею, будуть жити вічно.