Україна… історія сьогодення, яку пишуть наші
захисники, є темою обговорення на шпальтах газет та зустрічей у різних
форматах. Незламність українців, взаємодопомога та їх стійкий дух вражають
світову спільноту. У нас одна мета – вигнати окупанта. Наші Воїни Світла, які
мужньо відвойовують кожен клаптик української землі, стали для кожного з нас
моральними авторитетами, взірцями високого громадянського обов’язку.
Протягом
століть українцям доводиться відстоювати і захищати свою любов до України,
багато хто на власній шкурі відчув фізичні та моральні знущання. Терор проти
українців став звичним явищем у радянські часи. Ці протилюдські методи ворог застосовує
і наразі.
Сьогодні ми по маленьких клаптиках збираємо інформацію про тих українців, для яких переконання і цінності стали дорожчими за фізичну свободу. Одним із них є Валерій Марченко. Трагічно склалася його доля - журналіста з Києва, схожого на французького актора Бельмондо, перекладача-філософа, який довгих 9 років провів в ув’язненні і помер в 37. Він не був злочинцем, не був героєм-борцем, а був звичайним ученим, журналістом, літератором. Вся його вина перед радянською владою була в тому, що він чесно і просто любив свою рідну Україну, свій Київ та свою солов’їну мову. Саме любов до України перевернула життя Валерія – зі звичайного філолога на дисидента. Він не спілкувався ні з ким із «ворогів влади», не закликав до повалення радянського уряду. Як літератор просто виступав проти заміщення української культури російською, а як патріот - проти переслідувань. Він просто жив, жив прямо та відкрито.
За що ж так рано помер Валерій Марченко у
тюрмі? Він писав про русифікацію України та новітні валуєвські циркуляри. І
саме це КДБ назвало антирадянською агітацією та кинуло Марченка за ґрати. Його з хворими нирками, за
«нахабність», як сказав один зі слідчих, ув’язнили у табір суворого режиму на
Уралі. Фактично прирікши на смерть.
Відомий політичний дисидент та правозахисник
Семен Глузман так писав про Валерія Марченка: «Щирий, красивий, іронічний,
чарівний європейський інтелігент, любляча життя молода людина. Щасливий і
гордий. Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там у
політтаборі, він писав те, що боялися мовити вголос «на волі». Його штампували
з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він - у
таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не
революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише - кращий».
Його
життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права
українського народу.
Фахівці центральної бібліотеки створили відео портрет «Валерій Марченко -
речник національної правди» із циклу «Моральні авторитети нації».
Ми пам’ятаємо, хто пройшов через випробування, не зрадивши себе та Україну!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Надіслати коментар
Ви хочете залишити коментар, але не знаєте, ЯК? Дуже просто!
- Натисніть на стрілку поруч з віконцем Підпис коментаря.
- Виберіть Ім'я / URL. (Ніхто не любить анонімів!)
- Наберіть своє ім'я, рядок URL можете залишити порожнім.
- Натисніть Продовжити
- У віконці коментаря напишіть те, що хотіли і натисніть "Надіслати коментар"! Дякуємо!