Велич і простота Мирослава Поповича

«Поки людина жива, ми не можемо про неї нічого сказати, бо сьогодні вона зробила один вчинок, а завтра - зовсім інший і перекреслила все те, що було раніше. Вся людська біографія - це сукупність вчинків. І сенс життя теж стосується усієї цієї сукупності вчинків, останнім з яких є відхід людини. Після смерті вже можна сказати: ця людина - … І перерахувати факти її біографії» - ці слова належать Мирославу Поповичу,  доктору філософськи наук, члену-кореспонденту НАНУ, якому 12 квітня виповнилося б 90 років. Народився він у Житомирі, у 1953 р. закінчив філософський факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Мирослав Володимирович  - автор близько 100 наукових праць, у т. ч. 10 монографій.

У центральній міській бібліотеці є видання науковця: «Нарис історії культури України», «Миколо Гоголь».

У виданні «100 сучасників: роздуми про Україну» І. Шарова вміщено роздуми М. Поповича «Світло в кінці тунелю». За своє життя науковець отримав чимало нагород, премій, відзнак, зокрема, у 2001 році став лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка. Помер академік, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Мирослав Попович на 88-му році життя.  Ще за життя він отримав статус одного з моральних авторитетів нації. Хотілося, щоб філософія цього мислителя для українців стала відомою. Вона на це заслуговує.