Цей день в історії: Варшавський договір 1920 р.

«… Ось уже три роки змагаєшся ти запанувати в своїй Республіці, здобути собі волю, рівність і непідлеглість, борючись з червоними імперіалістами - большевиками … Три роки ти боровся один, забутий усіма народами світу, бо твої вороги не спали і всякими нечистими шляхами провокували тебе , не признаючи за тобою навіть права називатися українцями, українським народом. Тепер одбудеться велика переміна… українська армія бути битися не одна, а разом з армією дружньої нам Республіки Польської проти червоних імперіалістів, які загрожують також і вільному життю польського народу…», - з цими словами до українського народу звернувся Головний отаман Симон Петлюра після підписання Варшавського договору. Про умови договору та його наслідки для України ми пропонуємо Вам дізнатися із історичного досьє «У зачарованому колі: Варшавський договір 1920 р.», який підготували бібліотекарі центральної міської бібліотеки.

    Варшавський договір 1920 р. - угода між Українською Народною Республікою і Польщею, укладена у квітні 1920 р. у Варшаві. З листопада 1919 р. у Варшаві українська дипломатична місія на чолі з А. Лівицьким вела переговори з польською стороною про створення єдиного антибільшовицького фронту.

  Варшавський договір був оформлений двома основними документами – політичною конвенцією від 21 квітня 1920 р. і військовою – від 24 квітня, за якою польські й українські війська проголошувалися союзниками. У першому пункті Варшавського договору закріплювалось визнання Польщею Директорії УНР верховною владою на Україні, наступному – вирішувалися питання про територію і кордони. Уряд  Ю. Пілсудського зобов’язувався не укладати ніяких угод з країнами, які вороже ставляться до України. Таким чином Україні довелося заплатити за свою незалежність ціною значних територіальних поступок: до Польщі відходили Сх. Галичина, Холмщина, Підляшшя, частина Полісся і 7 повітів Волині. Українці, що проти своєї волі потрапили до складу Польської держави, виявилися позбавленими нещодавно відвойованих свобод, оскільки українські закони на цих територіях були відразу скасовані (детальнішу інформацію можна почерпнути у виданні В. Сергійчука «Симон Петлюра» у розділі «Просили поляків одного: «подай же руку козакові і серце чистеє подай!»).  Свій погляд на ці події пропонують провідні вітчизняні історики у виданні «На бій за волю. Перемога через поразки. Україна у війнах і революція 1914-1921 років» (серія «Історія без цензури»). До речі, саме тут згадується і м. Коростень, причому неодноразово! Після карантину книги чекатимуть на вас у центральній міській бібліотеці. 

    Договір мав таємний характер, тому вперше українські тексти конвенцій опублікував 1926 р. у Празі С. Шелухін, переклад політично конвенції французькою мовою здійснив Р. Мартель 1931 р., а переважну більшість її статей польською мовою оприлюднив Л. Василевський 1934 р. 

    25 квітня 1920 року об'єднані польсько-українські військові формування перейшли Збруч і почали активні бойові дії. Раптовість удару, краще озброєння та потрійна перевага в силах принесли успіх. Тільки протягом першого тижня боїв було здобуто Житомир, Бердичів, Козятин. 6 травня польсько-українське військо увійшло до Києва. 

 Проте навіть у ході цієї переможної воєнної кампанії збройним формуванням Пілсудського та Петлюри не вдалося реалізувати своїх планів. У жовтні 1920 року, по закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав більшовицьку УРСР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року, що фактично анулював Варшавський договір і західноукраїнські землі знову були розчленовані між Польщею та Росією.