Барви осіннього лісу

В казкових спалахах замріяні ліси.

Задумалися про своє поля.

Всіх наділивши барвами краси,

Стоїть ошатна, чарівна земля.

В. Чаклюш

  Що може бути краще прогулянки осіннім лісом, яскравим і барвистим, з безліччю кольорів і відтінків, на будь –який смак?! Таку палітру важко уявити. Тут і яскраво-жовтий, бурштиновий, помаранчевий, колір охри, золотий. Трапляються і відтінки червоного: малиновий, багряний, темно-червоний. Ще по-літньому яскраве світить сонце, але вже не приносить тепла. Не холодний, але вже свіжий вітер, розкидається букетами яскравого листя, яке ламається під ногами, шурхотить і хочеться ще і ще наступати на цей строкатий покрив. Та й трава поки зелена, а в ній – лісові сюрпризи: яскраві мухомори, колір яких тільки милує око, та непомітні, приховані їстивні гриби - білі, красноголовці, підберезовики. Як радієш, коли знаходиш такого грибочка, скільки захвату і азарту! І запах осіннього лісу – його неможливо передати – грибів, свіжості і…таїни. Так і приходять на думку чудові рядки із вірша Наталі Данилюк «В обіймах осіннього лісу»:

Я  так  люблю  приходити  в  цей  ліс,

Де  пахнуть  сосни  ладанно  і  пряно,

Де  золотаві  кучері  беріз,

Омиті  небом,  наче  океаном,

Тривожать  тишу  шелестом  м`яким.

Де  мох  деревам  стелиться  під  ноги,

Немов  густі  овечі  килимки.

Де  водоспаду  срібного  пороги

Спадають  дзвінко  в  затінки  густі.

Де  крізь  вологу  листяну  завісу

Осінні  зблиски,  ніжно-золоті,

Летять  і  тануть  десь  у  лоні  лісу.

Де,  поховавшись  від  чужих  очей,

Гриби  шапкаті  зиркають  з-під  листу.

Де  водограй  посріблений  тече,

В  траві  згубивши  ноту  променисту.

І  так  душі  відрадно,  аж  до  сліз,

Коли  мене  в  таку  погожу  днину

За  плечі  обіймає  ніжно  ліс,

До  серця  горне,  мов  малу  дитину!..

  Тож запрошуємо вас у осінню лісову казку: