Детективні та шпигунські пристрасті

 

    Дитячий детектив - один з  найрізноманітніших жанрів в сучасній літературі. Він приваблює дітей таємницями, які потрібно розгадати. Персонажі цих книг  самостійно ведуть розслідування й викривають злочинців, часто перевершуючи в цьому поліцію та детективів.

    Разом з головними персонажами детективів для дітей Енолою Голмс,  супер- агентом Грицем Мамаєм, детективами Носиком, Квятковським, Нишпоркою,  Агатою Містері, Мейзі Хітчінз та з допитливими, спостережливими  школярами 2-А класу  міського ліцею №11 фахівці бібліотеки-філії №1 для дітей ім. Лесі Українки провели книгорозслідування «Детективні та шпигунські пристрасті». Хлопчики та дівчатка почули про те, що сучасний детектив - це не просто гора м’язів і надсекретна зброя в кишенях. Ні! Сучасний слідчий повинен володіти неабияким інтелектом, мати гарне логічне мислення, хорошу інтуїцію - ось справжня зброя сучасного  детектива. Спостережливість та увагу діти тренували під час гри «Запам’ятай і назви предмети». Юні детективи відрізняли правдиву інформацію від неправдивої, відповідаючи  на питання та показали спостережливість й увагу, порахувавши камінці в банці, не дістаючи їх звідти, просто намагаючись вгадати.

                                                      

    Видумана злодійка виготовила копію картини, щоб пограбувати музей і замінити справжню картину на її копію. Учасники розслідування визначали відмінності в картинах і запобігли пограбуванню. Детективу потрібно вміти добре запам’ятовувати обличчя людей - маленькі слідчі складали фоторобот вигаданих злочинців, чию зовнішність описувала бібліотекар.

    Особливу увагу бібліотекарі приділили знайомству з детективними книгами: відкрили для себе найпопулярніших літературних героїв-детективів та отримали цікаві рекомендації для подальшого читання.

    За уважність, кмітливість і вміння працювати в команді школярі були відзначені спільною нагородою - «Дипломом юного детектива».

    Книгорозслідування стало не лише захопливою розвагою, а й чудовою можливістю розвинути інтелектуальні здібності, логічне мислення та щиру любов до читання. Воно подарувало дітям яскраві емоції, нові знання та впевненість у власних силах, адже кожен зміг відчути себе справжнім детективом.

А дзвін чорнобильський все лине… (продовження)

 

    Важливість збереження пам’яті – цей меседж вклали бібліотекарі бібліотеки – філії №4 в екологічну годину пам’яті «Чорнобиль не має минулого часу». Ведучі розповіли учням 7-А класу КМЛ №12 про мирне життя міста Чорнобиль до трагічних подій - про його затишну атмосферу, щоденну працю жителів і звичний ритм життя. Особливу увагу було приділено історії будівництва Чорнобильської атомної електростанції, яка стала символом технічного прогресу свого часу. Діти дізналися про розвиток молодого та сучасного міста Прип’ять - його інфраструктуру, культурне життя та роль у забезпеченні роботи станції. Звучали поетичні рядки, які торкнулися сердець присутніх і нагадали про важливість збереження пам’яті. Під час заходу згадали героїзм ліквідаторів аварії та вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Їхній подвиг назавжди залишиться прикладом мужності та самопожертви.

    Бібліотекар бібліотеки -філії №5 презентувала для своїх читачів виставку-пам'ять «А дзвін чорнобильський все лине» з  розділами «Місто, де зупинився час», «Це урок, написаний болем», «Вони й шли у вогонь, щоб врятувати інших». Мета виставки -звернути особливу увагу на осмислення чорнобильської трагедії через книги, які не лише розповідають про події квітня 1986 року, а й змушують замислитися над ціною людських помилок, силою самопожертви та відповідальністю перед майбутніми поколіннями.

    Наслідки Чорнобильської трагедії й сьогодні впливають на здоров’я людей, довкілля та історичну пам’ять усього світу. «Чорнобиль не має минулого часу» - під такою назвою проведено годину-застереження в бібліотеці-філії №8. Присутні почули вражаючі факти та цифри про трагедію планетарного масштабу. На виставці-інсталяції «Чорнобиль,: біль і пам’ять людства» були представлені твори про Чорнобильську трагедію: В. Васильчук «Чорнобильські поневіряння Бучі», М. Камиш «Оформляндія або прогулянка в зону», В. Яворівський «Марія з полином у кінці століття», В. Матвієнко «Монолог у дорозі з Чорнобиля», І. Драч «Чорнобильська мадонна» та ін.

    Минуло 40 років від дня Чорнобильської катастрофи, але її уроки залишаються актуальними і нині. Ця трагедія стала символом ціни замовчування правди, небезпеки техногенних ризиків, відповідальності держави перед громадянами, сили людської солідарності та жертовності ліквідаторів.

    Чорнобиль - це не лише трагедія минулого. Це нагадування про необхідність берегти життя людей, довкілля та історичну пам’ять.

    Сьогодні Чорнобиль - це пересторога. Це відповідальність. Це тиха молитва за тих, хто віддав життя, і глибока вдячність тим, хто врятував світ. І поки ми зупиняємося, щоб згадати, поки відкриваємо книги й прислухаємося до їхніх голосів, поки в наших серцях озивається той далекий дзвін – пам’ять живе. Вона не згасає. Вона говорить. Вона веде нас крізь час - щоб ми не забули.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забуваємо… 

А дзвін чорнобильський все лине…

 

…весна 1986 року назавжди залишиться чорною сторінкою в історії України та всього світу. Аварія на Чорнобильській АЕС  - це невимовний біль, що й досі відгукується в серцях мільйонів людей.

…ця трагедія звучить тихим відлунням у серцях, нагадуючи про крихкість світу та відповідальність перед майбутнім. Невидима радіація розлилася землею, мов тінь, залишаючи по собі покинуті домівки, зламані життя і гіркий спомин про ціну людської помилки….

    До 40-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС у бібліотеках Публічної бібліотеки Коростенської МТГ пройшов загальносистемний День бібліографії «А дзвін чорнобильський все лине».

    Фахівці Центральної бібліотеки провели для ліцеїстів 8-го класу КМЛ №4 годину-реквієм «Бринить у душах полісян Чорнобиля гіркий серпанок». Разом згадали події, які змінили світ, розповіли про хронологію трагічної ночі 26 квітня 1986 року та про тих, хто першим став на захист людства від невидимого ворога - радіації. Познайомили із документальними та художніми книгами з фондів бібліотеки. Свідому зацікавленість викликала книга-альбом Олександра Сироти «ЧОРНОБИЛЬ. ЖИВИЙ АЛЬБОМ» - у виданні використовуються IT-технології для максимального занурення. Статичні високоякісні фотографії доповнені відео та аудіо матеріалами. Коли ліцеїсти наводили телефон на сторінку, вона оживала, розкриваючи приховану історію за кожним знімком.

    Під час актуального репортажу «Голос Зони: 40 років історії» працівники бібліотеки-філії №1 для дітей ім. Лесі Українки з учнями 6-х класів КМЛ №11 говорили про наслідки катастрофи та її вплив на долю України і світу. Особливу увагу було приділено подвигу ліквідаторів, які ціною власного здоров’я і життя зупинили поширення наслідків трагедії. Чорнобиль - це не лише історія, а й осмислення через книгу. Бібліотекарі представили учням ліцею документальні матеріали та художні твори про Чорнобиль. Кожне видання - ніби монумент, в якому навіки застиг квітневий день 1986 року. Присутні долучилися до обговорення, ділилися думками та вшанували пам’ять жертв хвилиною мовчання.

    Чорнобиль - це не лише дата в календарі. Це біль, що має голос. Це пам’ять, що живе. У бібліотеці-філії №2 було створено імерсивний (занурюючий) простір пам’яті «Голоси Зони: спогади, що живуть крізь час і простір». Це не просто захід – це тихий спогад і щира розмова з пам’яттю. З тими, хто залишив свої домівки. З тими, хто рятував світ ціною власного життя. З тими, чиї голоси не стихають… вони лише переходять у слова. У межах простору відбулася бесіда пам’яті через книгу «Голоси Зони: прочитані спогади» – зустріч, де кожна сторінка відкривала не лише історію, а й людську долю, біль, надію і силу. Для ще глибшого занурення, як відлуння пережитого, було створено імерсивну відеозамальовку з емоційним звучанням тих подій, а також підготовлено інформаційну довідку «Чорнобиль: пам’ять, що говорить крізь книги», до якої увійшли видання, що допомагають осмислити трагедію через слово.

https://www.youtube.com/watch?v=2-gIGXSknEQ&t=1s

    У літературно-екологічному нарисі «Чорна трагедія на барвистій землі» бібліотекарі бібліотеки-філії №3 для дітей поєднали історичний штрих  «Хроніка чорнобильських подій», який коротко показав шлях  міста Чорнобиль від його створення до аварії на ЧАЕС; хвилину вшанування «Ціною життя рятували майбутнє» (розповіли про людей, які мужньо ставали до лав ліквідаторів наслідків страшного вибуху); презентацію книжкової виставки «Чорнобиль: 40 років пам’яті» з розділами «Трагедія, подвиг, застереження», «Реквієм на папері: літературна пам’ять Чорнобиля», «Зона відчуження: природа крізь роки»; вікторину «Пригадай та відгадай», під час якої учасники демонстрували власні знання, відповідаючи на питання; бліц-тест «Факт чи міф» дав змогу критично порозмислити про чутки, які ширяться навколо чорнобильської зони, та спробувати їх обґрунтувати чи спростувати; пам’ятку-застереження «Варто знати; екопрогноз «Чорнобиль: уроки людству, кроки в майбуття» з’ясовував, чи можливо відродити повноцінне життя у Чорнобилі та що для цього можна й потрібно зробити.

Альтернативні джерела електроенергії

 

    У сучасному світі питання енергії є надзвичайно важливим. Традиційні ресурси, такі як вугілля, нафта, природній газ, поступово вичерпуються та шкодять довкіллю. Саме тому людство все більше звертає увагу на альтернативні джерела енергії - екологічні, відновлювані та безпечні.

    Бібліотекар бібліотеки – філії №6 формує у читачів, особливо у дітей, уявлення про життєву необхідність енергозбереження та перспективність використання «зелених» технологій. Під час еко-години «Альтернативні джерела електроенергії» у доступній формі розповіла про альтернативні джерела, до яких належать сонячна, вітрова, геотермальна енергія та біоенергія. Вони відновлюються природнім шляхом і не забруднюють навколишнє середовище.

    Найпоширенішою є сонячна енергія, яка використовується завдяки спеціальним панелям - вони перетворюють сонячне світло на електрику. Цікаво, що за одну годину Сонце ☀️ дає Землі більше енергії, ніж усе людство споживає за рік.

    Вітрова енергія отримується за допомогою вітряків - величезних турбін, які обертаються під дією вітру. У деяких країнах вони забезпечують значну частину електроенергії.

    Гідроенергія - одна з найстаріших форм альтернативної енергії. Вона використовує силу води, наприклад, на гідроелектростанціях. Геотермальна енергія отримується з тепла Землі і широко використовується для опалення будинків у деяких країнах.

    Біоенергію можна використовувати навіть у господарстві, адже вона виробляється з органічних матеріалів - рослин або відходів їжі, які переробляють у біогаз, який підходить для приготування їжі або опалення.

    Альтернативні джерела енергії вже активно застосовуються в повсякденному житті. Сонячні батареї встановлюються на дахах будинків, шкіл і лікарень. Вони виробляють енергію для освітлення, роботи техніки та навіть опалення. Також сонячна енергія використовується для зарядки телефонів і роботи вуличних ліхтарів. Вітрові електростанції будують у відкритих місцевостях, де часто дме вітер. А електромобілі, електроавтобуси та навіть поїзди, працюючи на екологічний енергії,  допомагають зменшити забруднення повітря.

    Отже, альтернативна енергія - це не лише майбутнє, а й сучасність. Вона допомагає зберегти природу, зменшити витрати ресурсів і забезпечити людство енергією на довгі роки. Користуватися альтернативними джерелами енергії сьогодні може майже кожен - як у великому місті, так і в невеличкому будинку чи селі. Головне - обрати відповідний спосіб і правильно його використовувати.

Важливо пам'ятати –для ефективного використання альтернативних джерел енергії потрібно:

- правильно встановити обладнання;

- регулярно його обслуговувати;

- враховувати природні умови (сонце, вітер, воду).

    Кожен із нас вже зараз може зробити себе незалежним від традиційних ресурсів і зробити свій внесок, обираючи екологічні рішення у повсякденному житті.

Там, де піжами зустрічаються з книжками

 

    Сучасна бібліотека — це вже давно не лише місце для читання, а й простір для спілкування, творчості та нових вражень. Спостерігаючи за цікавими форматами роботи з дітьми, ми вирішили спробувати щось особливе і для наших користувачів.

    Так у дитячій бібліотеці-філії №1 ім. Лесі Українки вперше відбулася яскрава й незвичайна подія — піжамна вечірка «Тусовка для читайликів, які не бояться заснути з книжками».

Творчий світ Світлани Прудник, у якому живе дитинство

 

«Писати для дітей – велика місія, яка лежить на

сім’ї й суспільстві»,  – так говорить Світлана Прудник.

 

Знайомимося ближче: Світлана Прудник – письменниця, яка дарує дітям казку!

Сучасна українська дитяча література багата на талановитих авторів. І серед них особливе місце посідає Світлана Прудник – письменниця, чиї твори зігрівають серця маленьких читачів.

Її книги – це світ добра, щирості та фантазії. У своїх історіях авторка майстерно поєднує цікаві пригоди з повчальними моментами, навчаючи дітей дружби, відповідальності, любові до родини та поваги до навколишнього світу. Твори Світлани Прудник легко читаються, захоплюють із перших сторінок і залишають після себе теплі спогади. Її персонажі – щирі, кмітливі та дуже близькі дітям, адже вони переживають знайомі кожному маленькому читачеві радощі та труднощі.

Про ці та  інші цікаві факти про Світлану Прудник дізналися члени клубу «Всезнайко» - учні 3-Б класу із своєю вчителькою Оленою Кучер, які завітали до бібліотеки. Книголюбчики складали літературні пазли «Мрії, втілені у казку». Юні читачі познайомилися з цікавою та захоплюючою казкою Світлани Прудник «Як їжаки у вирій літали». Міркували, чого вчить нас ця казка.  Учасники заходу  складали  пазли цікавих завдань: «Склади історію»  з окремих речень у правильному порядку; «Склади героя», – визначали  позитивні риси, які належать героям із казки; «Склади прислів’я», які визначають головну думку казки; «Малюнковий пазлик». А  гра «Добре чи погано» показала, що наші юні читачі завжди готові підтримати друга, допомогти меншим, поділитися книжкою.                                           

  Крім цього,  «всезнайківці» довели, що теж знають, як створювати  добрі історії. Під час гри «Чарівний пазл» діти називали свої улюблені казки та героїв, які їм найбільше подобаються. Вправно відгадували героя за описом.  Насамкінець, у грі  «Добрий пазлик» читачі говорили одне одному добре слово, яке запам’ятали сьогодні. Книжки вчать нас бути добрими, сміливими й чесними. І кожен з присутніх на заході став частинкою великої літературної казки. Можливо, серед вас є майбутні письменники. 

Тож запрошуємо вас до бібліотеки познайомитися з творчістю Світлани Прудник та відкрити для себе нові цікаві історії. Книги письменниці стануть чудовим вибором як для самостійного читання, так і для сімейних вечорів у колі рідних.

Відомі українці Коростенщини

 Кожна людина має на карті світу особливе місце - свою малу батьківщину.

Це земля, де ми народилися, де зробили перші кроки, де почули рідну мову, де живуть наші рідні та друзі. Для нас такою землею є Коростенщина - мальовничий край українського Полісся з багатою історією, красивою природою і талановитими людьми.

Древлянська земля пам’ятає події тисячолітньої давнини. Колись тут існувало давнє місто Іскоростень - столиця древлянської землі. Тут правив князь Мал. Саме з цим містом пов’язані події часів Київської Русі, коли після загибелі князя Ігоря Рюриковича до Іскоростеня прийшла княгиня Ольга. Але історію краю творили не лише князі. Її творили люди - письменники, художники, спортсмени, науковці, митці. Саме вони прославляють наш край далеко за межами України.

У Коростенському міському ліцеї  №12 бібліотекарі бібліотеки - філії №4 провели краєзнавчий урок «Відомі українці мого краю» для учнів 9-А класу під керівництвом Тетяни Гурської. Захід був присвячений знайомству учнів з історією рідного краю та видатними людьми, які прославили нашу землю.

Гордістю нашого краю є відома біатлоністка Валентина Цербе-Несіна,  видатний фінансист Володимир Матвієнко, доктор наук  Анатолій Потопальський

Валентина Адамівна Цербе-Несіна - українська біатлоністка, бронзова призерка Олімпіади-94 в Ліллехамері (Норвегія). Кавалерка «Ордена княгині Ольги», Заслужений майстер спорту України, почесна громадянка міста Прилуки Чернігівської області. Перша медаль незалежної України. Прославила Україну на світовій спортивній арені.

Володимир Павлович Матвієнко - видатний фінансист, політик. У 1991 році призначений Головою Правління Національного банку України. Був ініціатором створення і впровадження української національної валюти - гривні. Професор Володимир Павлович Матвієнко широко відомий у наукових колах. Дійсний член декількох академій наук, автор книг «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное». Заслужений діяч мистецтв України, член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Автор поетичних збірок «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах» та пісенних збірників «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам'яті», а також збірника афористичних висловів «Дотепні слова».  2004-го Указом Президента удостоєний звання  Героя України.

Анатолій Іванович Потопальський  - відомий науковець нашого краю,  доктор  наук, завідувач лабораторії модифікації структури біологічно активних речовин. У 1956-57рр. працював завідуючим медпункту в с. Ушомир. Американський біографічний інститут включив біографію А. І. Потопальського до видання «500 лідерів впливу» та обрав його у 1996р. «Людиною року». Номінант на Нобелівську премію у 2004 р. За значний внесок у розвиток міста присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Серед відомих митців - Катерина Григорівна Лісова  - талановита українська художниця, журналіст. Її творчість відома своєю любов’ю до української природи, рідної землі та народних традицій. Вона написала багато дивовижних полотен, які презентувались на всеукраїнських виставках. З 2009 - го року регулярно влаштовує персональні виставки, вони відбувалися в стінах Верховної ради України. В галереї «Ексклюзив» на території Києво- Печерської Лаври демонструвались за кордоном. Художні виставки картин Катерини Лісової  проходили  у залах Коростенського краєзнавчого музею, в приміщенні громадської організації «Древлянська громада» та презентувала свої роботи для поціновувачів та відвідувачів Коростенської  Центральної бібліотеки.

Вагомий внесок у розвиток літератури і краєзнавства зробили: Марія Берляк, Лілія Бех, Віктор Васильчук, Тетяна Микитчук, Галина Цепкова.

Марія  Іванівна Берляк  - хореограф, юрист, любляча мама та бабуся, майстриня-вишивальниця, поетеса. Збірки віршів «Земле моя, Україно, я доня твоя наївна!», «Пісні моєї душі», «На струнах серця», «Холодна без тебе зима», «Мій біль і моя любов», «Від миру до війни», «Від війни до миру», «Поговоримо про любов» та «Грані світу в словах» є гарним поповненням літературної скарбниці древлянського краю.

Лілія Петрівна Бех (Лісовська)  - українська письменниця, член Національної спілки письменників України (2018). Працювала учителем початкових класів, заступником директора у школах м. Коростень, головним редактором міських газет «Іскоростень» та «Нова доба».  Поетеса видала друком збірки лірики «Жінка із осені» (2008), «До дна не спита чаша гіркоти» (2016). Авторка гімну м. Коростень.

Віктор Борисович Васильчук  - український письменник та журналіст, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Працював у міськрайонній газеті «Радянське Полісся». У 1992 році вийшла перша книга «Несподівані зустрічі» (м. Житомир). 14 жовтня 1991 року заснував і почав редагувати газету для всіх «Апокаліпсис», а нині це - благодійна вільна газета «Вечірній Коростень», засновник Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Просто на Покрову», фундатор премії імені Василя Юхимовича. Пише оповідання, новели, повісті та романи про історичні події, російсько-українську війну, кохання та буденність. Книги Віктора Васильчука: «Пригоди Сновиди та його друзів», «Мандри темно-вишневої самосписки», «Казки від дяді Віті», «Пробач мені, цукерочко!», «Останній бій знайденця», «Мій друг пончик» та ін.

Тетяна Борисівна Микитчук надихає молодь любити українське слово, цінувати рідну мову та берегти культурну спадщину свого народу. Її творчість - це голос рідного краю, який звучить щиро, проникливо і по-українськи тепло.  Її  книги: «Мала княжна Древлянська», «Дві іскри з попелу літ проминулих…», «Подих віків». Збірку «Крила стиглих горобин» поетеса присвятила світлій пам’яті батьків. В збірку «Час жити» увійшли вірші дитинства і зрілих літ, вірші - роздуми і вірші - благословення.

Галина Василівна Цепкова – поетеса, член Спілки письменників України, почесний громадянин міста Коростень. Її поетична творчість  - це глибокі роздуми про нашу добу, жанровому і тематичному розмаїтті лірики та радість оновленої України, і водночас її біль - Чорнобиль, який шириться Поліським краєм. Автор поетичних збірок «Надеюсь. Верую. Люблю», «Свет Доброты», «Четыре осени года», «Знак долі-Терези», «Когда уходит лед», «Диво-сад», «Мы не расстанемся» та ін.

    Під час заходу учні активно відповідали на запитання вікторини «Чи знаєш ти свій край?», демонструючи свої знання з історії та краєзнавства. На заході бібліотекарі представили викладку літератури «Відомі українці мого краю», де була зібрана література про відомих людей нашого краю.

Краєзнавчий урок допоміг учням відчути гордість за рідний край та усвідомити, що кожен із нас може зробити свій внесок у майбутнє України.

Кожен край має своїх героїв, митців і науковців. Найголовніше - пам’ятати, що історія нашої землі продовжується щодня. Її пишуть звичайні люди - своєю працею, знаннями та талантом, прославляючи наш край.

Смартфон у кишені: маленький всесвіт великих можливостей

 «Майбутнє не десь попереду. Воно тихо світиться у твоїй кишені – достатньо лише доторкнутися до екрана»

 

Відкриваєш смартфон – і світ змінюється.

Невеликий екран стає вікном у безмежні можливості: день організований, знання завжди під рукою, фінанси під контролем, здоров’я – під наглядом, а дорога в нове місто – без стресу.

Саме таку ідею втілює День цифрового навчання, що відзначається щороку в останній четвер лютого. Це міжнародна подія нагадує: цифрові навички – не про складність, а про свободу робити життя простішим і цікавішим. Вони дозволяють навчатися, відкривати нове і почуватися впевнено у швидкому світі технологій.

    Відеоексплейнер «Застосунки у кишені, які спрощують життя», створений фахівцями бібліотеки-філії №2, показав, як смартфон стає справжнім помічником у щоденному житті.

Коли день під твоїм контролем

Кілька дотиків до екрана – і нагадування про зустріч, список справ і таймер для задач – усе на своєму місці. Смартфон допомагає домовитися з часом, зняти напруження та залишити простір для важливого: творчості, відпочинку, нових ідей.

Навчання, яке йде поруч із тобою

Словники, онлайн-курси, міні-ігри для тренування мозку – навчання стало гнучким і живим. Кожна хвилина у дорозі чи у черзі може стати маленьким кроком до нових знань. Цифрові інструменти роблять навчання природною частиною життя, а не обов’язком.

Фінанси без хвилювань

Оплати, контроль витрат, бюджетування – усе у кілька кліків. Смартфон перетворюється на особистого фінансового радника, який допомагає відчувати стабільність і впевненість.

Турбота про себе щодня

Крокоміри, трекери сну, нагадування про воду, медитації – все для того, щоб почути себе і дбати про тіло та емоції. Смартфон стає м’яким помічником, який мотивує і підтримує без зайвого тиску.

Свобода руху та подорожей

Навігаційні застосунки, карти та розклад транспорту допомагають впевнено пересуватися містом або відкривати нові куточки. З цифровими інструментами дорога стає зручною, передбачуваною та безтурботною.

Цифрові навички – сучасна суперсила

 Мобільні застосунки не ускладнюють життя – вони роблять його зручнішим, яскравішим і відкритішим для нових можливостей.

Коли цифрові навички стають частиною щоденного життя, світ ніби підлаштовується під людину, а не навпаки. Перегляньте відеоексплейнер, щоб побачити, як маленькі інструменти у вашій кишені роблять день простішим і цікавішим. А якщо щось здається складним або хочеться практичної поради – чекаємо на вас у бібліотеці.

Ми допоможемо освоїти цифрові можливості і зробити смартфон справжнім союзником у повсякденному житті. 

Берегині українського духу

 

    Є багато свят у нашому календарі: державних і релігійних, патріотичних і героїчних, веселих і сумних. Саме свята своєю неповторністю розкривають велике культурне надбання українського народу, який береже віру в Бога, свято шанує свої традиції, плекає найдорогоцінніший скарб - мову, душу свою чисту розкриває у пісні, землю свою береже, історію пам’ятає, волю свою відстоює.

    День української жінки - свято, що віддає шану Україні - неньці, нашій матері святій та українській жінці - Берегині, мамі, захисниці, трудівниці, красуні, воїну, дочці, рятівниці, джерелу натхнення і творчості, світильнику любові, віри та надії.

    Саме це свято, яке символічно припадає у день народження Лесі Українки, стало чудовим приводом відкласти новини та поговорити про жінок - незламних, мудрих і натхненних. Літературно-музична імпреза «Історії жінок, що надихають», яку натхненно і щиро презентували своїм користувачам фахівці центральної бібліотеки, перетворилася на справжню подорож крізь час: згадували тих, хто став символом нашої незламності, таланту та глибини. У читальній залі відлунювали імена трьох неймовірних постатей:

Лесі Українки - символу волі та «словесної зброї». Ніжне і дзвінке ім’я геніальної української поетеси, драматургині, перекладачки та культурної діячки стало прикладом незламності духу. Вона модернізувала українську літературу, збагативши її драматичними поемами, витонченою лірикою, створивши шедеври, що здобули європейське визнання. Займалась перекладами світової класики – творів Гомера, Шекспіра, Байрона, Гейне, Гюго, знайомлячи українців зі світовою літературою. Її переклади класиків стали способом інтеграції української культури у світовий контекст. І на картинах, і на фото, з книжкою в руках, вишукано одягнена у вишиванку, її обличчя впізнаване в Україні;

Катерини Білокур - жінки, яка навчила світ бачити душу української квітки. Її фантастичні полотна доводять: для справжнього таланту не існує перешкод, лише нестримне бажання творити. «Це геніальна українська жінка. Якщо б у Франції була така, ми б змусили увесь світ говорити про неї», – так сказав свого часу відомий художник Пабло Пікассо про видатну українську художницю. Аби він тільки знав, у яких злиднях і горі писалися ті квіти! Аби знав, скільки десятків картин так і лишилися в уяві майстрині. Щоб отримати визнання, жінці довелося подолати чимало - тяжке селянське життя, голодомор, війну, ще один голод. Батьки не розуміли тяжіння доньки до пензля, селяни перешіптувалися за спиною, мовляв, ховається за мазюканням, щоби не працювати. Та художниця, невпинно, крок за кроком йшла до своєї мети;

Ліни Костенко - нашого живого сумління. Її актуальна поезія сьогодні допомагає нам знаходити правильні слова в найтемніші моменти. Авторка понад 15 поетичних збірок, найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе. Ліна Василівна показала світові всю красу та велич українського слова. На межі 1950–1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших представниць покоління «шістдесятників» - руху українських інтелектуалів, які виступали за свободу слова, прагнули духовного і культурного відродження України. Через свою принципову громадянську позицію потрапила під заборону: майже 16 років її твори не друкували - це ціна за вірність слову. Попри все, вона продовжувала працювати і в 1977 році завершила історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який згодом у 1987 році був відзначений Національною премією імені Тараса Шевченка.

    У 96 років Ліна Василівна все ще творить: завершує історичний роман про Гетьманщину, про українського письменника Феофана Прокоповича, про українців в Російській імперії. Вона відмовилася від звання «Герой України», відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!», але прийняла Орден Почесного легіону Франції у 2022-му та статус Почесного громадянина Києва у 2024-му.

    У кожній сучасній українці живе часточка їхньої сили: Лесина витримка, Катеринина любов до краси та Лінина безкомпромісна мудрість.

    Атмосферу свята неможливо уявити без живої музики. Коли слова перетворюються на мелодію, серце відчуває більше - справжнім багатоголоссям нашої сили став виступ Народного хорового колективу «Оберіг» міського Палацу культури ім. Т. Шевченка під керівництвом Анатолія Стужука. Українська пісня нагадала: ми сильні, коли ми разом. Кожна нота була присвячена сучасним українкам, які тримають небо над своїми родинами та країною.

Музичний гурт «SaMi» - викладачі Школи мистецтв ім. А. Білошицького Олександр Вербило та Михайло Вовчок додав заходу драйву та сучасних сенсів. Виконання знайомих композицій змусило усміхнутися, а подекуди й замислитися про те, як важливо сьогодні дарувати світло одне одному.

    Поєднання інтелектуальної бесіди та живої музики зробило цю зустріч у бібліотеці незабутньою. Це був вечір про те, що українська жінка - це і глибока поезія, і яскрава картина, і незламна пісня.

    Українська жінка несе світло навіть тоді, коли навколо темрява. Вона знає: після ночі - світанок, після війни - життя, після сліз - усмішка.

Українська жінка - незламна. Сильна. Стійка. Як сама Україна.

Світло, яке не гасне: імена, що тримають українське небо

 

«Свобода не падає з неба — її піднімають із землі ті, хто не боїться стати проти темряви».

Є книги, які читають очима.

А є книги, які читають серцем.

20 лютого ми відкриваємо саме таку — книгу, написану не чорнилом, а людською гідністю.

Це книга пам’яті про тих, кого назвали Небесною Сотнею.

У цей день Україна вшановує Героїв Небесної Сотні — людей різного віку, професій і життєвих шляхів, яких об’єднало одне: небажання миритися з несправедливістю. Вони вийшли на Майдан не заради подвигу. Вони вийшли, щоб захистити гідність — свою і держави.

20 лютого у Коростенському міському ліцеї №6 для учнів 10 – Б класу фахівцем бібліотеки – філії №2 було проведено меморіальний сторітелінг «Книга світла: Імена, що тримають небо» у межах Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання. Захід став не просто уроком історії, а простором для роздумів і внутрішнього діалогу.

Події зими 2013–2014 рр. років назавжди змінили Україну. Те, що починалося як мирний протест за європейський вибір, переросло у всенародне відстоювання прав і свобод.

20 лютого 2014 року в центрі Києва пролунали постріли, що обірвали десятки життів. Загалом — 107 Героїв. Сто сім людських історій, у яких були мрії, плани, родини, любов до життя.

Їх назвали Небесною Сотнею - ця назва стала символом незламності українського духу.

Під час сторітелінгу ліцеїсти символічно перегортали сторінки «Книги світла». За кожним ім’ям — не лише дата народження і смерті, а цілий світ.

Наймолодшому Герою, Назарію Войтовичу, було лише 17 років.

Найстаршому, Іванові Наконечному, — 82.

Між цими числами — ціле покоління людей, які довели: гідність не має вікових меж.

Особливу тишу викликала розповідь про нашого земляка — Сергія Кемського.

Йому було лише 32. Політолог, журналіст, перекладач, громадський активіст. Людина глибокої думки і чіткої громадянської позиції. Він аналізував політичні процеси, писав статті, працював над розвитком громадянського суспільства.

Міг залишитися спостерігачем. Але обрав бути учасником.

20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві його життя обірвала куля снайпера.

Сьогодні одна з вулиць Коростеня носить його ім’я — як нагадування, що історія твориться не абстрактними постатями, а людьми, які жили поруч із нами.

Гасло вшанування Героїв Небесної Сотні — «Вдячні за свободу!».

Та вдячність — це не лише слова. Це внутрішня готовність берегти те, що виборене такою високою ціною.

Пам’ять — це не про минуле.

Пам’ять — це про вибір сьогодні.

«Свобода — це не подарунок. Це щоденна робота серця і совісті».

Бібліотекар говорила із присутніми про гідність, громадянську позицію, сміливість залишатися чесними навіть тоді, коли це непросто. Бо свобода потребує свідомих людей.

Книга світла не має останньої сторінки. Вона продовжується в наших рішеннях, у нашій небайдужості, у щоденній праці для країни. Імена Героїв Небесної Сотні — це не лише частина історії. Вони залишаються орієнтирами для кожного покоління.

Світло, яке запалили Герої, не згасне. Воно переходить у наші серця, нагадуючи, що свобода — це не просто слово, а щоденний вибір і відповідальність. Імена тих, хто тримав небо, залишаються для нас дороговказом у житті.

Саме від нас залежить, щоб їхній подвиг жив у кожному слові, дії і рішенні.