Поліські джерела поетичного слова

 

     Серед поліських лісів і широких хліборобських просторів розкинулося село Шатрище - мальовничий куточок Житомирщини, де особливо люблять гніздитися лелеки. Саме тут, 12 листопада 1936 року, у родині хлібороба народився Микола Федорович Сингаївський - майбутній український поет, перекладач, журналіст, публіцист.

     Краса рідного краю, щедрість поліської землі, народна пісня, материнська любов і працьовитість простих людей стали тими джерелами, з яких згодом народжувалося його поетичне слово.

     Дитинство Миколи Сингаївського припало на непрості часи - він ще зовсім малим пережив воєнне лихоліття та важкі повоєнні роки. Початкову освіту здобував у рідному Шатрищі, а згодом продовжив навчання в Коростенській школі №3. Саме в юні роки почав пробувати себе в поезії, відкриваючи для себе силу й красу слова. Перші його літературні спроби побачили світ на сторінках міськрайонної газети «Радянське Полісся» (пізніше «Древлянський край») та обласної газети «Житомирщина».

     Редакція коростенської газети була дорогою до школи, тож Микола часто завертав туди, щоб показати свої перші вірші. Із кишені чи шкільної торби він діставав списані аркуші й з хвилюванням ділився своїми поетичними спробами. Важливу роль у становленні юного поета відіграв і старший брат Петро Сингаївський, який згодом також став дитячим письменником. Навчаючись у Києві, він привозив додому книжки, відкриваючи для молодшого брата новий і захопливий світ літератури.

     Пам’ятною для юного Миколи стала зустріч із поетом Максимом Рильським, який приїздив на зустріч до Житомира. Учню восьмого класу Миколі Сингаївському було надано можливість зі сцени від імені підростаючого покоління Поліського краю привітати віршами видатного письменника-земляка. Пізніше добірка поезій юного Миколи з напутнім словом Максима Рильського з’явилася у всеукраїнській газеті «Літературна Україна».

     Після закінчення філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка Микола Сингаївський присвятив себе літературній та журналістській праці. Працював у редакціях відомих українських видань - «Літературна Україна», «Ранок», «Молодь України» та ін.

     Творчі інтереси письменника були багатогранними: він писав поезію, прозу, публіцистичні твори, працював у різних літературних жанрах. Його вірші увійшли до шкільних читанок, підручників і хрестоматій, ставши близькими не одному поколінню юних читачів.

     За своє життя Микола Сингаївський видав 75 поетичних і прозових книжок, значна частина яких адресована дітям. Саме за творчість для дітей та юнацтва письменник був удостоєний Літературної премії України ім. Лесі Українки. Його літературний доробок також відзначено преміями імені Миколи Трублаїні, Олександра Бойченка та Василя Юхимовича.

     Особливе місце у творчості Миколи Сингаївського посідає пісенна лірика. Чимало композиторів створювали музику на його вірші, але саме «Чорнобривці» здобули особливу любов слухачів і стали справжньою народною піснею. У ній поет оспівав не лише свою матір Уляну, а й усіх матерів, чия любов, доброта й невтомна праця зігрівають родинний дім.

     У 1957 році Микола Сингаївський у складі делегації студентів-активістів відвідав Францію. Перебуваючи в Парижі, він побачив клумбу з чорнобривцями. Ці прості, знайомі з дитинства квіти одразу нагадали йому рідне Шатрище, матір Уляну, яка завжди вирощувала їх біля хати. Спогади про материнську любов і рідну домівку надихнули поета на створення вірша «Чорнобривці». Згодом композитор Володимир Верменич написав до нього музику і так народилася пісня, яка з часом стала однією з найулюбленіших в Україні.

     Пісні на слова Миколи Сингаївського з любов’ю і зараз співає народ. Митець – Заслужений діяч мистецтв України, а у 2009 році отримав відзнаку «За заслуги перед Коростенщиною». Впродовж багатьох років Микола Федорович був незмінним головою журі Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», яке щорічно проходить у Коростені, а також головою комісії з літературної премії ім. В. Юхимовича. Земний шлях поета – земляка завершився 22 лютого 2013 р. після тривалої хвороби…

     Життя і творчий шлях Миколи Сингаївського знайшли своє відображення в його книжках, а поетичні рядки стали щирою розповіддю про найдорожче - рідний край, материнську любов, людські почуття та життєві цінності.

     У фондах Коростенської центральної бібліотеки зберігаються поетичні видання письменника різних років, представлені на літературно-книжковій добірці «В поезії – моя душевна громадянська сповідь». Особливу цінність для бібліотеки мають книжка поезій «Синові в дорогу» (1982 р.), подарована автором із власним підписом та збірка віршів і поем «Листи до жайворонків» (1996 р.), яку Микола Сингаївський передав бібліотеці під час святкування свого 70-річного ювілею. Є у фонді й інші видання, надруковані пізніше: «Іскоростенська райдуга», «Заповідане вічністю», «Доля у спадок» - вони відкривають читачам різні сторінки творчої спадщини поета.

     Поезія Миколи Сингаївського - це світ спогадів, щирих почуттів і любові до рідної землі. Запрошуємо читачів познайомитися з поетичним світом нашого земляка та відчути красу слова, у якому живе душа Полісся.