Поезія, обпалена війною

 

Нашому поколінню випало жити у суб’єктний період історії країни. Реальність, з якою нам довелося стикнутися, вбивала, калічила, але разом з тим робила нас сильнішими.

Після 24 лютого 2022 року багатьом здавалося, що слова померли. Як знаходити їх, коли перед очима - трупи, роз­кидані на вулицях, знищені міста, закривавлені цивіль­ні й військові? Як писати, поки ракети падають на твоє місто? Яким віршованим розміром, яким тропом охопити біль від запланованого росією геноциду українського на­роду?

На щастя, слова не померли. Від шоку і болю вони зникли, щоб через якийсь час повернутися – набагато точнішими, чеснішими, безжальними, понівеченими, але дуже сильними й справжніми.

«Про що гудуть сирени України?» - літературний альманах патріотичної лірики в різних авторських стилях, із різної перспективи та з єдиним посилом – «Україна. Війна». Цей мотив об’єднав поетів, прозаїків, ілюстраторів: разом учасники проєкту зібрали кошти на допомогу ЗСУ та вигравіювали мис­тецтвом криваву історію сьогодення. Тут чути постріли, тут вид­но згорілі будинки, тут понівечені трупи на дорогах, тут щоденна точка фізичної й моральної напруги українських військових, тут віра, тут повернення додому. Де б ми не були фізично, ми – тут, у своїй державі.

    До збірки увійшли твори авторів з різних куточків України – Луцька, Запоріжжя, Полтави, Києва, Харкова, Новоукраїнки, Білої Церкви  та ще багатьох міст і сіл. Є серед них і коростенці – Сергій Ущапівський, Костянтин Климчук (нині мешкає у Білій Церкві) та Олександр Бригас (зараз живе у Португалії). Саме слова із вірша С. Ущапівського стали назвою альманаху «Про що гудуть сирени України?».

 Пропонуємо детальніше ознайомитися із збіркою у віртуальному форматі за посиланням: https://www.litera.kyiv.ua/archives/1430

Ми віримо в Слово, віримо в Перемогу, віримо, що все буде Україна!