Орфей синіх гір

Він ясним променем зійшов

В твоєму небі, Україно,

Синівську ласку, і любов,

І свою душу солов'їну

Вкладав у пісню голосну.

І линула вона над світом

В його окрилену весну

І повне мрій звабливе літо.

Л.Тернівська

  У ці весняні дні Україна згадує талановитого композитора Володимира Івасюка. На початку березня йому мало б виповнитись 70 років. Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ. Феномен Володимира Івасюка у тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони популярні, їх знають молоді люди, їх переспівують сучасні виконавці.

До ювілею композитора, поета і співака у читальній залі центральної міської бібліотеки пройшов вечір незабутніх музичних акордів «Візьми з собою мою пісню – я в неї щастя наспівав». Ведучі Тетяна Примаченко та Марія Боровська зупинились на основних етапах непростої долі Володимира Івасюка. Сонце його життя зійшло 4 березня 1949 року у привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків. Він вийшов з весни, а весна – це буревій. І таким він йшов до людей – гарний, з чарівною піснею. Музика зеленого краю лагідно торкнулася поетичного серця хлопця і залишилася з ним назавжди.

      Всесвітню популярність самобутньому композитору принесла пісня «Червона рута». Вона стала повноводним джерелом, із якого бурхливою рікою розлилася українська естрада. А з’явилася вона завдяки легенді горян про червону руту, яку Володя почув на берегах Черемошу. У народі побутувало повір’я, що ця квітка може принести щастя, якщо її відшукати в горах. Взагалі рута цвіте жовтим суцвіттям. Але трапляється і таке, що ця квітка один раз на десять років квітне червоно. Якщо під час того чудодійного цвітіння будь-яка дівчина знайде той цвіт, то візьме у нього всі чари і причарує до себе свого легеня. Оспівана великим маестро червона рута, що упродовж багатьох віків жила в легенді на нашій землі, стала чи не найпопулярнішою сьогодні українською піснею.

Мелодійності та чарівності заходу додали пісні Володимира Івасюка у виконанні викладача школи мистецтв ім. А. Білошицького Олександра Вербила та керівника дитячої вокальної групи МПК ім. Т. Шевченка Людмили Бабіченко. Гарним супроводом упродовж вечора була слайд презентація «Орфей синіх гір», яка містила фотоілюстрації з архіву родини Володимира Івасюка та сайту «Сторінки пам’яті Володимира Івасюка» (http://www.ivasyuk.org.ua).

 Світла пам’ять про Володимира Івасюка живе в десятках пісень та сотнях поезій, прозових творах, присвячених великому композитору. У нашій бібліотеці є документальна повість «Монолог перед обличчям брата» та нотне видання «Музичні твори» видане до 60-річчя композитора.

  Пісенна творчість композитора тихим струмочком чарівного голосу торкнулася душ усіх присутніх. Володимир Івасюк завжди йтиме по землі із сонцем в душі, в долонях, бо пелюстки з троянд його пісень упали в наші серця навічно. Його «Пісня завжди буде поміж нас», і вічно «У Карпатах ходитиме осінь» й встелятиме нам шлях «Жовтим листом», ми ще довго триматимем в руці «Два перстені», щоб подарувати один «Золотоволосці», віритимемо, що «Лиш любов цвіте один - єдиний раз», подумки разом стоятимемо біля «Водограю» чи «Ітимем в д  алекі гори» шукати «Червону руту».