70...Чи то є вік для думки?

  Хтось із великих сказав, що коли в календарі нічого немає, а душа прагне свята, то потрібно придумати маленьке свято і відзначити його. Нещодавно в читальній залі центральної бібліотеки відсвяткував своє 70-річчя Олег Костянтинович Буцький - людина праці, яка все життя живе поруч з нами, яку, здавалося б, добре знаємо. 

  Але з’ясувалося, ще не всі грані його таланту нам добре відомі.

І слово – матеріал.

Та ще  й який!

Ліпи, малюй,

Витворюй різьблення…

Ще музику його викохуй.

Співай натхненно.

Нарешті…

Нарешті просто говори!

І він говорить. Ще й як говорить! Буває, серце займеться болем, душа затріпоче радістю, думки повертають в минуле чи плинуть в майбуття. А погляд шукає автора промовленого, бо почуті, прочитані слова не дають збайдужіти і так хочеться побачити людину, в якої мудрості на покоління, на віки.

Олег Костянтинович народився 6 березня 1946 року в селі Білокоровичі Олевського району в сім’ї  офіцера радянської армії  Буцького Костянтина Романовича та вчительки початкових класів Тетяни Філімонівни. В семирічному віці малий Олежко пішов до першого класу села Несолонь Новоград-Волинського району.  А через рік продовжив навчання у рідному селі,  де і закінчив 11 класів.

Після шкільного випуску Олег розпочав свою трудову біографію на місцевому Білокоровицькому щебеневому заводі. За два роки Олег Костянтинович закінчив Могилівську технічну школу, де здобув спеціальність газоелектрозварника. І з  новими знаннями, юнацьким запалом, у 1968 році, подався до Харкова, де працював на тракторному заводі. Саме там, на підприємстві, він долучився до літературного об’єднання, став його членом, познайомився з молодими прогресивними літераторами і почав випробовувати міць власного уміння.

  У 1975 році Олег Костянтинович повертається в рідні краї. Він багато працює, влаштовує життя, вірить у перемогу правди і кидає виклик стереотипам, адже  будучи простим зварювальником, він пише вірші, малює, міркує про вищі матерії.

  З 1989 року Олег Буцький живе у Лубнах, бере участь у найстарішому в Україні   Лубенсьому літературному об’єднанні імені Донченка. Через чотири роки знову повертається на Житомирщину. Бо тут його коріння, тут і дихається вільніше, й небо вище і слова такі, що не творити просто неможливо. Саме в 2003 році Олег Костянтинович стає членом літературно-мистецької студії «Древлянка».

  Участь у засіданнях студії не минає марно. У 2006 році пан Олег видає першу збірку «Таке рідне світло», а в 2008-му вигулькує «Вкосити роси». Його манера письма не схожа на інші: рубаї, хоку, танка. Він, нібито екзотична сакура  у дубово-березовому гаю. Олег Буцький – поет лаконічний, виважений, ощадливий у користуванні образно – стильовими засобами художньої інтерпретації світу. Переконайтесь самі:

  Пан Олег надає особливого колориту літературно-мистецькій студії «Древлянка» і надихає молоду паросль літераторів Коростенщини до пошуку власної форми самовираження. Олега Костянтиновича люблять, поважають і цінують.

  На святкування завітали рідні, друзі, колеги по перу та шанувальники унікального письменника поліського краю. 

  І першим з вітальним словом до Олега Костянтиновича звернувся його невтомний побратим по літстудії  – Віктор Васильчук. Віктор Борисович розповів про ювіляра, з яким він вже тринадцять років пліч-о-пліч мандрує  творчими шляхами та вручив подарунки. 

  Поздоровив давнього друга поет з Олевська Ілля Існюк. 

  З черговою весною його життя вітали ювіляра жінки – поетеси Галина Цепкова, Тетяна Микитчук, Світлана Бароніна. Онука Наталочка теж підготувала для дідуся чудовий подарунок:

 В Олега Костянтиновича багато шанувальників. Серед найпалкіших – Оксана Геращенко, яка підготувала для нього невеличкий сюрприз:

   Олег Буцький є постійним учасником Всеукраїнського літературно – мистецького свята «Просто на Покрову». Він із задоволенням проводить зустрічі зі школярами, читає їм свої нові новели, бувальщини,  а також є гостем і другом бібліотеки. Тож бібліотекарі не тільки були ведучими заходу, а підготували презентацію та перегляд, присвячений творчості літератора. 

  Ми із задоволенням приєдналися до привітань і побажали ювіляру багато сонячних днів, світла, тепла, радості, міцного здоров'я, здійснення творчих задумів і сподівань. Ми раді, що поряд з нами живе письменник, який вражає своєю самобутністю, кидає виклик стереотипам і творить прекрасну музику душі.