Людина чотирьох вимірів

  «…Пам’ятаю його безкраватковим підлітком – вундеркіндом, максималістом, а тепер бачу поважним чоловіком – каменем: тверда життєва позиція, тверде слово, тверда хода…Його життєве кредо – не обіцяти, а робити»  - такими словами  голови Житомирської обласної організації  Національної спілки письменників України  Михайла Пасічника розпочався ювілейний вечір Віктора Васильчука - українського письменника, члена Національної спілки письменників України, заслуженого журналіста України. 

  29 лютого 2015 року Віктору Борисовичу Васильчуку виповнилося 55 років. Відзначити свій ювілей  наш земляк вирішив у стінах ЦБ ім. М.Островського.   

  На гостину до Віктора Васильчука прийшло багато гостей. Серед них- найдорожчі люди письменника - дружина Світлана, донька Юлія. Завітали також міський голова Володимир Москаленко, заступник голови районної державної адміністрації Катерина Скляревська,  голова районної ради Юрій Рудченко, заслужений артист України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат багатьох літературних премій Василь Довжик. Прибули друзі та колеги по перу, представники  Коростенського жіночого клубу «Стиль життя», голова  міської жіночої ради,  бібліотечні працівники та просто шанувальники творчості Віктора Борисовича.

  Віктор Васильчук- письменник, який пише для дорослих і дітей, дуже цікава людина, головний редактор газети «Вечірній Коростень». Він знає, хто його предки, любить свій рід, своїх батьків, адже від кожного щось отримав у спадок – якусь крупинку чеснот, яку несе далі в життя. Тато Борис Іванович – залізничник,  мама Розалія Кайтанівна – трудилася формувальницею на місцевому заводі «Жовтнева кузня». А Віктор Борисович став письменником і журналістом , бо з дитинства його тягнуло до пера, аркуша паперу й Слова.

  Після закінчення середньої школи № 1 вступив до Київського державного університету ім. Т.Шевченка на філологічний факультет. Починаючи з 1975 року одна за одною виходили книги Віктора Васильчука, яких на сьогоднішній день налічується більше 20 назв, це - «Несподівані зустрічі», «Не стріляйте, дядьку!..», «Чорнобильські поневіряння Бучі», «Гавчик і Курчатко», «Подружилися» та інші.

  Майже всі твори автора дещо дивакуваті, занадто приземлені, безхитрісні і прості. В них немає тих різних «наворотів», які зараз ми можемо бачити у сучасній українській прозі. Дійовими особами цих текстів виступають «брати наші менші» – тварини і звірі, домінує природа, а не людина.

  Ще одним суттєвим аспектом творчості прозаїка є те, що він, як це не парадоксально,  майже нічого не вигадує. Практично всі описані автором історії взяті з реального життя.  Ці твори вже багато років поспіль користуються не аби - якою популярністю серед юної читацької аудиторії. Вони  були представлені на перегляді «Неспокій доброго серця», який підготували працівники центральної бібліотеки.

    Про все це говорили ведучі: Світлана Коржук  та Валентина Піка. 

  Учасники художньої самодіяльності МБК виконували пісні, які присвятили ювіляру. Крім цього всі присутні побачили фотографії, відеосюжети, представлені в презентації про Віктора Васильчука.

  Вітальні слова звучали з вуст шанувальників творчості Віктора Борисовича Васильчука. Міський голова Володимир Москаленко відзначив, що немає кращого дитячого письменника в Україні, який пише про тварин, вручив ювіляру квіти й подарунок.  

  Приємно відзначити, що напередодні, під час видатної щорічної події «Гордість міста» Віктора Борисовича  Васильчука нагороджено нагрудним знаком «За заслуги перед містом». Заслужений діяч мистецтв України, поет і прозаїк Василь Довжик, виконав доручення голови НСПУ М. Сидоржевського і передав найвищу нагороду письменників України – медаль «Почесна відзнака» - за особливі досягнення у літературній творчості та за вагомий внесок у відродження духовності та культури українського народу. 

  Відзнаку міського відділу освіти «Бурштинова пам'ять» вручила Оксана Геращенко. 

  Гарні віршовані поздоровлення присвятили ювіляру творчі особистості літературної студії «Древлянка», яку вже більше 25 років поспіль очолює Віктор Борисович. Чудові, ерудовані жінки  клубу «Стиль життя»,  який  Віктор Борисович всіляко підтримує зробили ювіляру символічний подарунок – лавровий вінок.

  У свою чергу, ювіляр презентував першу виставку власних картин, нову книжку «Казки від дяді Віті». 

  Cподобалася пісня на слова Віктора Васильчука у виконанні його друга, житомирського композитора Олександра Машевського, з присвятою дружині Світлані.

  Маючи чимало нагород за літературну діяльність, Віктор Борисович є лауреатом премій імені Лесі Українки, Василя Юхимовича, Івана Огієнка та організатором  Всеукраїнського літературно – мистецького свята «Просто на Покрову», а ще – ініціатором створення хати – музею Василя Юхимовича в Сингаях, фундатор літературної премії імені Василя Юхимовича. 

  Але попри все Віктор Васильчук залишається звичайною людиною. Він справжній друг бібліотек міста, з якими тісно співпрацює.
  Людина чотирьох вимірів - таку лаконічну характеристику можна дати Віктору Васильчуку:  журналісту, письменнику, громадському діячеві та видавцеві.  Він видавцеві.  Він досить відомий не тільки в нашому місті, а й в Україні. В Коростені його люблять, шанують, рахуються з його думкою, довіряють йому, бо ж народне признання було, є і буде найвищою нагородою за його духовні труди. 

  Та на цьому зустрічі з нашим ювіляром не закінчились. Працівники бібліотеки – філії №3 організували для учнів 6 класу місцевого колегіуму літературну вітальню за участю Віктора Васильчука. 

  Родзинкою заходу була загадка про творчість письменника, яку написала ведуча Олена Бондарчук:

Цей коростенець – письменник знаний,

Є журналістом також він гарним.

Веселі очі, дотепні жарти,

Цікаво пише – читати варто,

Бо в нього щирі та добрі твори.

Газетне ж слово бува й суворим.

А малюків він запросить у казку,

Хто він? Впізнали? Скажіть, будь ласка.

  Звичайно ж всі діти дали правильну відповідь, що це Віктор Васильчук. Дуже жваво та цікаво проходила зустріч, багато запитань отримав письменник від маленьких читачів. Віктор Борисович  із захопленням розказував про свої твори та про те, що любить писати про тварин, бо часто спостерігає за ними вдома, в лісі чи лузі.  У самого в квартирі є шість кицьок, рибки, черепахи. Автор подарував свої твори  активним читачам, бібліотеці та вчительці колегіуму, Кобилинській Ірині Миколаївні, яка викладає українську мову та літературу. На останок прозвучали слова вдячності Віктору Васильчуку за його творчість, за те що після спілкування з ним діти відкрили для себе нові почуття до рідної природи, до тварин, до мистецтва.

   Ми дуже раді, що маємо змогу спілкуватися з такою цікавою особистістю і хочемо побажати ювіляру сходження на  нові творчі вершині, щоб на усіх життєвих дорогах його супроводжували заслужені успіхи, незрадлива фортуна, стійкий добробут, невгасима енергія. А у житті щоб було багато сонячних днів, світла, тепла, радості та щирих друзів.