Коли серце пише та римує

  Жінка з осені… Яка вона? Загадкова, чарівна, примхлива, неповторна, та неймовірно приваблива. Її неможливо забути.

  А якщо таких енергійних, завзятих, щедрих душею, творчих жінок двоє – це справжнє свято, яке відбулося  в стінах читальної зали бібліотеки ім. М.Островського. 

   На ювілейному творчому вечорі «Коли серце пише та римує»  шанувальники поезії радо вітали сестер-близнючок Лілію Петрівну Бех  і Валентину Петрівну Краснікову.

Завжди разом в житті,

Завжди разом і в слові,

Два береги ріки –

Два береги любові.

  Доля, як осінь, щедро наділила сестер поетичною музою та озброїла  безмежним поетичним світом тонких почуттів, поринаючи в які вони легко дають розраду життєвим перипетіям. А їх на кожну жіночу долю випало не мало…

 Хоча народилися та виросли сестри Лісовські – Лілія та Валентина в мальовничому місті Малині, їх життя нерозривно пов’язане з Коростенем.

Нашому славному місту вони присвятили багато творів.

Я – з Коростеня – 

       міста – моноліта, -

Тисячу літ 

       не меркне його слава,

Піднявся над віками із граніту –

Немов фортеця він, 

        моя – держава.

Валентина Краснікова

  

  А  Ліля Петрівна є ще й автором гімну міста Коростеня.

Завдяки майстерності та вмінню виразити найсокровенніше легкими, яскравими та водночас простими словами, вірші Лілії Бех стали піснями. Більше двадцяти з них покладено на музику. На святковій зустрічі свої пісні на слова Лілії Бех виконав Сергій Мойсеєнко.

 Лілія Петрівна працювала вчителькою української мови та літератури в школі № 1, заступником директора в міських  школах № 6 та № 7, головним редактором газети «Іскоростень» та очолювала суспільно-політичний тижневик «Нова доба».

  Валентина Петрівна присвятила своє життя роботі з дітьми у сьомій школі, нині гімназія.  Спочатку працювала вчителем української мови і літератури, тепер - вчителем молодших класів. Творча, обдарована жінка. Відмінник освіти. Виховує онучку. Живе роботою та маленькими вихованцями. 

  Привітати Валентину Краснікову прийшли майбутні її першокласники та учні старших класів міської гімназії №7, яких вона навчала.

 

       Поетичні рядки можуть багато розповісти про цих чарівних жінок, бо не дивлячись ні на що, через роки, через горе і печалі, через радощі земні пронесли сестри любов до слова. Муза не полишала їх у найтяжчі часи. 

  У 2008 році Лілія Петрівна видала першу збірку поезій «Жінка із осені». В книгу ввійшла невелика частка написаних віршів, а відібрала для неї Лілія Петрівна все те, що найбільше хвилює, від чого найчастіше щемить серце. У збірці знаходимо вірші різної тематики, особливою щирістю позначені ті, що присвячені матері, родині, рідному краю, дружбі, коханню й вірності.

  В поезії сестри завжди разом. Лілія допомогла Валентині і проспонсорувала збірку «З любов’ю у серці», яка вийшла друком того ж 2008 року. В ній чимало віршів, новел про дітей і для дітей. 

  А цього року Валентина Петрівна  своїм коштом невеликим тиражем видала збірку педагогічних роздумів та новел «З добром для добра» - це власне бачення місії вчителя початкових класів у шкільному процесі, у творенні людини добром для добра.

  Для сестер поезія - це стан душі, порив. Їхня поезія торкає струни у серці своєю простотою, бо вірші близькі людям. Тут кожен знаходить щось хвилююче, своє, колись пережите.

Душа тріпоче, мов птах сполоханий.

І струни серця безжально натягнуті,

Ось струменем вирветься

музика прохана –

Усе навколо мене співатиме.

Так воно і є, бо сестри дуже люблять співати.

 Ми дуже раді, що змогли поспілкуватися з такими неординарними,  обдарованими творчими особистостями. 

  Велика подяка Вам, Ліліє Петрівно та Валентино Петрівно, від нас всіх за приємні хвилини спілкування. Бажаємо міцного здоров’я, невичерпного джерела енергії, творчого натхнення, нових постійних злетів на довгі і світлі роки Вашого життя!