Шоколад – мов справжнє мистецтво: кожен шматочок – окрема картина насолоди

 

Щороку 11 липня у світі відзначають дуже солодке, веселе і смачне свято —День шоколаду! Це день, коли можна не просто ласувати улюбленими цукерками чи плитками, а й дізнатися багато цікавого про шоколад.

Вперше цей день придумали у Франції — країні, де дуже люблять смачні десерти. А тепер його святкують у багатьох країнах світу — у Німеччині, Італії, Швейцарії, Канаді, США… Уявляєте, скільки шоколаду з’їдають цього дня?

А чи знали ви, що шоколаду вже понад дві тисячі років?

На краю виживання: Історія незламного духу "Тигролови"

 

    Іван Багряний, справжнє ім'я якого Іван Павлович Лозов'ягін, був українським письменником, публіцистом і політичним діячем. Він пережив репресії радянської влади, декілька разів був арештований і засуджений до таборів. Цей досвід став основою для багатьох його творів, включаючи роман «Тигролови».

    Роман «Тигролови» був написаний у 1944 році під час Другої світової війни. На момент написання Іван Багряний перебував у німецькому таборі для переміщених осіб в Австрії. Умови життя були важкими, але саме тут письменник зміг зосередитися на своїй творчості та відобразити власні переживання і спостереження, які накопичилися за роки життя в СРСР.

    «Тигролови» - це роман про боротьбу за свободу і гідність людини, про незламність духу. Головний герой твору, молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного (1668-1672), який боровся  проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру, знаходить у собі сили кинути виклик страшній системі, витримати надважкі випробування, перемогти відчай і безвихідь, вистояти та зберегти  людяність, долаючи перепони на шляху до щастя з коханою Наталкою – чесною, сміливою, відданою в коханні дівчиною, вихованою в кращих українських традиціях в родині Сірків. Її батько – Денис Сірко, мати – Сірчиха, брат Грицько – сміливий, справжній спадкоємець козацького духу.

    Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин, який переслідує волелюбного українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом «тигра».

     Завершується роман повним тріумфом благородних ідеалів. Щаслива розв'язка теж відбувається на межі неможливого – закохана пара, Григорій та Наталка, завдяки своїй кмітливості, винахідливості й сміливості переходить кордон і опиняється в безпечному місці. Старим Сіркам пес Заливай приносить записку: «Живі. Здорові. Обіймаємо всіх. Цілуємо. Вже перейшли до тітки!».

    Багряний майстерно описує внутрішній світ людей, їхні страждання і надії, а також силу волі, яка допомагає вистояти в найскладніших обставинах.

    Роман «Тигролови» став одним із найвідоміших творів Івана Багряного і здобув значну популярність серед читачів. Він був перекладений на кілька мов і включений до шкільної програми з української літератури. Роман залишається актуальним і сьогодні, нагадуючи про важливість свободи і людської гідності.

    Іван Багряний своєю творчістю і громадянською позицією залишив глибокий слід у культурній спадщині України, а «Тигролови» є яскравим прикладом його літературного таланту і життєвої мудрості.

    На книгу «Тигроголови» Івана Багряного бібліотекар бібліотеки – філії №5 створила інформ – реліз.

 Її варто прочитати, адже неймовірна  історія в’язня - втікача заснована на реальних подіях, твір вчить  нас підніматися над муками, жити в будь – яких умовах та вижити в екстремальних ситуаціях. Роман  захоплює все нові і нові покоління читачів…

Науково-краєзнавча спадщина Геннадія Махоріна

 «Кожне місто має голос. І якщо довго прислухатися — почуєш, як розповідає воно свою історію. Моє завдання — зробити цю розповідь зрозумілою для кожного»

 Геннадій Махорін 

    На кожній мапі є точки, що світяться особливим світлом. Це не завжди великі міста чи славетні місцини — це ті осередки, де пам’ять зберігається з любов’ю, де історія живе в людях. Для нас, мешканців Житомирщини, такою світлою точкою є ім’я Геннадія Леонідовича Махоріна — історика, дослідника, краєзнавця, людини, яка вже шістдесят років йде життям з відкритим серцем до минулого.

    Народжений серцем у рідному Поліссі, Геннадій Леонідович ще з юних літ виявляв неабиякий інтерес до історії, архівних документів, старовинних топонімів, родових переказів. Його шлях — це шлях учителя, вченого, публіциста, людини, що вибудовує міцні мости між минулим і сучасним, передаючи знання наступним поколінням.

    Понад усе його приваблювала Житомирщина у всій своїй багатогранності: її архітектура, етнографія, героїка, незаслужено забуті постаті. Його праця — це не лише вивчення минулого, а справжня наукова реконструкція духу краю.

    Краєзнавець не просто читає джерела — він чує голоси епох, вловлює шепіт дерев, бачить рельєфи часу в камені, у фасаді, у назвах вулиць.

«Не обов’язково шукати історію в музеї. Вона — під ногами. На площах, у цеглинах, у забутих іменах на меморіальних табличках. Завдання краєзнавця — дати цим голосам шанс бути почутими» — з лекційного конспекту Г.Махоріна