Щорічно
у першу середу другого місяця зими відзначається Всесвітній день читання вголос
(World Read Aloud Day), метою якого є популяризація читання, особливо серед
дітей, а також розвиток грамотності. Він покликаний
заохочувати людей не просто читати книжки вголос, а й обговорювати їх та
ділитися історіями. Ця особлива
ініціатива відзначається
різноманітними заходами, подіями та акціями, що
підкреслюють силу слова та радість читання по всьому світу. Акція
зазвичай складається з чотирьох кроків: обрати книгу, знайти слухачів,
прочитати вголос та поділитися світлинами або відео з хештегами.
Читачі
бібліотеки-філії №3 також долучилися до Всесвітнього дня читання вголос - взяли участь в онлайн читаннях «Шукай себе в
інших». Обраною книгою стала «Рі(з)дні
люди», яку написала українська дитяча письменниця Таня Стус. Авторка не лише пише дитячі книжки, є й українською
літературною критикинею та артменеджеркою, активно займається популяризацією
читання серед дітей.
Народилася
пані Тетяна 21 лютого 1976 року, тож незабаром відзначатиме свій 50-річний
ювілей. Закінчила факультет української філології Луганського державного педагогічного
університету ім. Тараса Шевченка. Має досвід викладання української мови та
літератури, а також працювала в медіа - як редакторка і пресофіцерка, зокрема у
виданнях «Луганські вісті», «Українське слово», журналах «Книжник-review»,
«Київська Русь» та «Соняшник».
Пані
Тетяна Стус очолює проєкт «BaraBooka. Простір української дитячої книги» та є експерткою
і співзасновницею «Рейтингу критика» - незалежного огляду найкращих видань для
дітей і підлітків. Також вона бере
участь у роботі журі різноманітних премій у галузі дитячої літератури.
Як
авторка, Тетяна Стус видала понад 16 книжок. Серед її творів - популярна
енциклопедія для дівчаток «Панночка» 2006 року, яка, до речі, стала
національним бестселером.
Власну
мету в літературі для дітей письменниця вбачає в тому, щоб сказати дітям те,
про що не встигаємо з ними поговорити.
Ось і книга «Рі(з)дні люди» виношувалась в голові, в серці, в емоціях
авторки дуже довго, щоб донести до дітей через слово та ілюстрацію, наскільки
люди бувають різними. І навіть рідні люди не завжди схожі на нас. Насправді це невеличкий віршик, але в кожному
рядку, який супроводжується чудовими, яскравими ілюстраціями, ви знайдете таке
заглиблення у різноманітність, що
маленький віршик здасться вам величезною поемою. Він про порозуміння, про нашу людську індивідуальність,
яка збагачує та об’єднує усіх людей на
цьому світі.
