«Кожне місто має голос. І якщо довго прислухатися — почуєш, як розповідає воно свою історію. Моє завдання — зробити цю розповідь зрозумілою для кожного»
Геннадій Махорін
На кожній мапі є точки, що світяться
особливим світлом. Це не завжди великі міста чи славетні місцини — це ті
осередки, де пам’ять зберігається з любов’ю, де історія живе в людях. Для нас,
мешканців Житомирщини, такою світлою точкою є ім’я Геннадія Леонідовича
Махоріна — історика, дослідника, краєзнавця, людини, яка вже шістдесят років
йде життям з відкритим серцем до минулого.
Народжений серцем у рідному Поліссі, Геннадій
Леонідович ще з юних літ виявляв неабиякий інтерес до історії, архівних документів,
старовинних топонімів, родових переказів. Його шлях — це шлях учителя, вченого,
публіциста, людини, що вибудовує міцні мости між минулим і сучасним, передаючи
знання наступним поколінням.
Понад усе його приваблювала Житомирщина
у всій своїй багатогранності: її архітектура, етнографія, героїка, незаслужено
забуті постаті. Його праця — це не лише вивчення минулого, а справжня наукова
реконструкція духу краю.
Краєзнавець не просто читає джерела —
він чує голоси епох, вловлює шепіт дерев, бачить рельєфи часу в камені, у
фасаді, у назвах вулиць.
«Не обов’язково шукати історію в музеї. Вона — під ногами. На площах, у цеглинах, у забутих іменах на меморіальних табличках. Завдання краєзнавця — дати цим голосам шанс бути почутими» — з лекційного конспекту Г.Махоріна
