Українська хустка – традиційна, різна, легка, тепла… А ще для кожного рідна. ЇЇ передавали у спадок за жіночою лінією й оберігали, адже це була сімейна реліквія.
Мамина хустка, як оберіг, як пам'ять
роду супроводжує і не дає забути історію, традиції свого роду-народу.
7 грудня відзначається День української
хустки. З нею також пов’язано чимало народних обрядів та ритуалів. Якщо у сім’ї
хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину
зурочили, її обличчя витирали подолом спідниці або виворітною стороною ношеної
хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.
Продовжуючи народні традиції до дня української хустки у бібліотеці-філії с. Михайлівка було проведено дефіле "Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита...", де бібліотекарем та учасницями вокального колективу "Калиновий цвіт" було показано декілька різних способів зав'язування хустини
.
Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо
хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку, в знак того,
що чекатиме його
Хустка була символом жіночності, вірності й кохання. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку – вовняні.