Творчість – це стан душі (В. Головецький)

 

    Василь Головецький – український поет, заслужений журналіст України.  Він - автор 16 збірок поезій, прози та перекладів, лауреат багатьох літературно-мистецьких премій. Цьогоріч Василь Головецький має славний ювілей - 70 років!

    Члени клубу «Відродження», учні 8-б класу міського ліцею №9, увіншували ювіляра на засіданні, що проходило у формі літературно-краєзнавчої стежини «Зшиваю душу віршами».

    Почався відлік його життєвої ниви гарної осінньої днини 28 жовтня 1954 року в селі Головецько Старосамбірського району Львівської області.

 Василь Головецький закінчив школу із золотою медаллю і вступив на математичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. В університетські роки він почав серйозно займатися літературою, приєднавшись до студії «Франкова кузня», де спілкувався з місцевими письменниками. Вивчав польську та французьку мови, перекладав літературні твори, заглиблювався у світову літературну класику та історію, досліджував як прозу, так і поезію. Його журналістська кар'єра розпочалася в 1970-х роках, коли він регулярно писав замітки та статті до обласної та районної газети, а також до інших видань.

   У 1976 році Василь завершив навчання в університеті і переїхав до Житомирської області, де почав викладати математику та фізику в Сушківській середній школі Коростенського району. Паралельно співпрацював з міськрайонною газетою «Радянське Полісся», а з 1979 року почав працювати кореспондентом. Його матеріали, зокрема оповідання та статті, часто з'являлися в обласних газетах.

    Майже щотижня Василь їздив з Коростеня до Житомира, щоб взяти участь у засіданнях обласної літературної молодіжної студії. Аби поглибити свій літературний досвід, він вступив на заочне відділення прози Московського літературного інституту, який успішно закінчив у 1987 році.

    Майже два десятиліття Василь Головецький активно займався журналістикою. Він вів публіцистичні телепрограми, керував телевізійним проектом «Мамина доля», видав науково-методичний посібник «Прямий ефір на телебаченні», був автором кількох наукових праць, присвячених сучасному стану та перспективам розвитку українського телебачення. Він також працював виконавчим директором Житомирської обласної державної телерадіокомпанії, а з 2003 року почав викладати в Житомирському державному університеті імені Івана Франка.

    Член Національної спілки письменників України з 2000 року та заслужений журналіст України, Василь Миколайович зробив значний внесок у різні літературні галузі, включаючи прозу, поезію, художній переклад та літературну критику.

   Літературний дебют Василя Головецького відбувся в 1987 році, коли видавництво «Молодь» опублікувало його новели та оповідання у серії «Перша книга прозаїка». До читача вони прийшли під назвою «Маркіянові яблука» (за назвою одного з оповідань), які стали своєрідним стартовим майданчиком у поезію - у наступних збірках поруч із прозою вже були й вірші…
    У 1991 році Василь Головецький видав два довідники: «Духовний пантеон України» - невелику книжечку про видатних українців; друга брошура, як називає її сам автор, «заробітчанська», – «Народні цілителі України».

    1995 року в житомирському видавництві Сі-еН-еС опублікована збірка новел та поезій «Душа оглянулась», яка презентувала читачам Василя Головецького-поета. Поезії сповнені болю і тривоги за рідну землю, за свій час і за людей, яким судилося жити в цей час. До неї увійшли 65 невеличких новел та віршів – своєрідні спогади про пережите.

    В 1998 році видавництво «Житомир» опублікувало збірку інтимної лірики «Найсолодша у світі». Як поет Василь Головецький тяжіє не до авангардних, а до традиційних форм і прийомів української і світової поезії, де акцент робиться на простоту передачі думки та образність, використання щемливих і звичних для України мотивів материнської долі, кохання, філософських роздумів про сенс життя тощо.

   Василь Головецький – майстер психологічної прози, яка має гіркуватий, печальний відтінок, за яким вгадується пережите самим автором. В 2001 році була видана друга повість – «Прощання з душею». Свою п’яту книгу автор присвятив світлій пам’яті батька Миколи Федоровича. До неї увійшли однойменна повість і цикл «Осіння малина»: 9 оповідань і новел, 30 віршів і перекладів та спогади. Ця книжка засвідчила літературне змужніння Василя Головецького.

    Про долю українських заробітчан у перші роки незалежності України пише Василь Головецький у книзі «Ангел безодні», що вийшла 2003 року. Крім однойменної повісті до неї увійшли цикли «Час вечірніх молитов» (8 оповідань та образків) та «Життя перемогло» (15 перекладів).

    До 50-річчя письменника у 2004 році виходить книга вибраних оповідань, віршів та перекладів «Письмена журавлині», які дорогі автору як своєрідний щоденник. Вона дуже відверта і дуже сповідальна. У ній багато знаків запитання і мало знаків оклику, багато неприхованого особистого.
    2008 рік. Вірш «Тернова хустина» не лише благословив восьму поетичну книжку «Тернова хустка», а й став піснею. Збірка вмістила в собі більш як 100 віршів та перекладів.

     2009 року письменник видав першу книгу поетичних перекладів «Світло небесне». Книга пропонує читачам поетичні переклади іменитих і маловідомих поетів.

    В 2013 році вийшла книжка про рідне село «Село Головецько, моя батьківщина». Це - своєрідні історико-краєзнавчі нариси, видати які у житомирському видавництві «Рута» допомогла відома народна цілителька Надія Бурмака.

    До написання 12-ї книги «Вчитель мовчання» увійшли однойменна повість і цикл віршів «Реанімація», а також цикли нових віршів «Небожителі» та «Поетові умерти не дано» – з перекладами поезій близьких по духу львівського вчителя Михайла Марченка і київського поета Леоніда Кисельова.
    До книги «Сповідь у малиннику» увійшли вірші і переклади, написані упродовж 2018 – 2019 років.  Видання містять прозові та поетичні твори про безконечну боротьбу добра і зла, наполегливий пошук істини, любові та щастя.

Наче птах у вільному польоті,
Насолоду в осені знайду:
Сам собі я княжу на городі,
Гетьманую сам собі в саду.
Розкошую, як ніколи досі,
Кожну мить смакую і ловлю:
Знову я закоханий – вже в осінь,
Знов до божевілля я люблю!

    Кожна книжка Василя Головецького – джерело, що пульсує життям, скоріше – спрагою життя, любові, добра і душевного тепла. І не має значення, що це – біографія власної душі чи ретроспективне вдивляння у себе. Це – апологія добра.

  Василь Головецький підтримує дружні зв’язки з Віктором Васильчуком. Полюбляє приїздити на літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» у Коростень, неодноразово був членом журі. Сам є лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича за книгу поетичних перекладів «Світло небесне» (2010). У 2022 році відзначений у номінації «Барвисте слово рідного Полісся».

 З першого дня війни В. Головецький пише свій «Воєнний щоденник».

Скільки дат за життя забуто!
Не забудеться лиш одна:
Двадцять четвертого лютого...Війна!
                 «Воєнний щоденник», 24 лютого 2024 р.

   У липні 2022 року в Житомирі вийшла друком збірка поезій Василя Головецького «Мамо, я убитий в Ірпені!». Книга про наш з вами сильний біль, біль та сум України та її народу. Туди увійшло більше 160 віршів, написаних автором протягом перших 97 днів повномасштабної війни. Один із них – «Мамо, я убитий в Ірпені» і дав назву збірці. 

    Розповідь керівника клубу супроводжувала яскрава презентація та ювілейний відеоакцент «Я не кину тебе, Україно» («Воєнний щоденник»). Літературна візитка «Царина Василя Головецького» стане в нагоді при вивченні літератури рідного краю.

    Василь Головецький продовжує писати і зараз готується нова книжка із щоденних віршів про війну. До свого 70-річчя автор почав писати книгу спогадів. «Душа оглянулась – і защеміла: багато пережито, є що згадати! Хочу щиро висповідатися у ній про все, що судилося на життєвому шляху: про мої здобутки і невдачі, про моїх друзів і ворогів, про мою любов і ненависть...» 

Усе було: і проза, й вірші,

Усяк було: як міг, так жив..