Одвічний ШЕЛЕСТ книги сторінок
І потяг до премудрості і слова,
Він мов води джерельної ковток
До себе кличе знову й знову...

Олена Ольгина



пʼятниця, 21 жовтня 2011 р.

Колиска роду людського




Спішу до неї, мов лелека,
Простори кинувши до ніг,
Несу любов свою здалека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Міліш її ніде нема…


   Рідна батьківська хата. З нею пов’язані найсвітліші спогади і почуття кожної людини, сімейні традиції та родинний затишок. Саме старенька українська хата була уособленням самої родини, символічним вогнищем, місцем, де оживають спогади.
   Декілька років тому Наталія Скаківська, керівник клубу «Вітязь» та Олена Бородійчук, бібліотекар філії №8, вирішили створити краєзнавчий куточок. Все почалося з коловоротки, глечика, рубеля…І в цьому році відкрили народознавчу кімнату «Українська хата», де зібрані речі початку ХХ століття з багатьох сіл нашого району. Приємно було спостерігати, як старенькі дідусі й бабусі віддають речі, які зберігали протягом багатьох років немов скарб.
  


«У неї в хаті, як у віночку», - говорили про гарну господиню. Основний елемент української хати – покуть(святий кут), де розміщено ікони, прикрашені великим рушником (божницею). Рушник охороняв оселю від «поганих» очей.




Неподалік від покуті стоїть стіл, біля нього – ослін, поблизу якого розташована скриня – дівоче багатство.

У «кухонній» зоні є мисник – шафа для зберігання посуду, хлібна поличка, де, крім хліба, тримали інші продукти. Тут і діжа для тіста, чавуни, глечики, ступа, дерев’яні відра, плетені короби з лози, берези; кошелі, корито для замісу тіста.











   Дивлячись на стенд із старовинними фотографіями, діти можуть в своїй уяві відтворити, як жили їхні однолітки. І зараз «Українська хата» поповнюється новими експонатами. Всіх бажаючи доторкнутися до історії українського села запрошуємо за адресою: м. Коростень, вул. Маяковського, 105-А.






пʼятниця, 14 жовтня 2011 р.

Крізь віки козаки йдуть

Українське козацтво –
найдивовижніша нація світу
Вольтер
Козаки…В історії українського народу вони з’явилися, як з’являються найшляхетніші легенди про істинних лицарів, оборонців рідного краю. Тепер уже ніхто не здатний з’ясувати, коли та де зародилася найперша ватага цих степових відчайдухів і що саме спонукало їх об’єднатися в козацькім товаристві; хто був їхнім ватажком та яка судилася йому доля.
Козацька слава долинула до нас з минулих віків, отож єдиним свідченням існування перших козацьких загонів, їх поривань і боротьби можуть слугувати хіба що скупі слова літописців, описи вражених зачарованих мандрівників та скарги невдоволених правителів.
Своєю святою заступницею і покровителькою козаки вважали Пресвяту Богородицю, для них свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана.  Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх.  
Коростенці обрали Божу Матір покровителькою міста. На Покрову ми відзначаємо своє престольне свято. В 2006 році в центрі міста, біля входу до центрального парку, була встановлена скульптура Покрови Божої Матері. Скульптор – Ігор Зарічний. Це - чи не єдиний православний релігійний пам'ятник в Україні. Біля Покрови щороку 14 жовтня митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон проводить богослужіння.
 З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва. Тому сьогодні центральна бібліотека ім. М. Островського до уваги учнів коростенського СПТУ №16 запропонувала подорож в історію «Козацька слава наших предків». Бібліотекар Боровська Марія ознайомила зі звичаями, побутом , символікою українських козаків. А про козацтво коростенщини в минулому і сьогоденні, традиції прийому в козацтво розповів підосавул Коростенського куреня Древлянської Січі Андрій Костриця. Виявляється, однією із заповідей козака було завжди надавати допомогу жінці. Козаків,  які порушували кодекс честі страчували.  В жодній армії світу не було таких вимог! І зараз вступити в ряди козацтва можна тільки за рекомендацію, і той, хто поручився,  несе відповідальність за новобранця.
 



Наша древлянська земля памятає і шанує героїв козацьких часів. У поліському краї народилися гетьмани Іван Виговський та Іван Самойлович, козацькі полковники М. Небаба, Ю. Немирич. В роки Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького влітку 1648 року був створений Овруцький козацький полк, який, до речі, складали вихідці з усіх районів півночі сучасної Житомирської області. Не було села в нашому краї, з якого б не пішли у козаки кілька чоловік. Є пам’ятки і пам’ятні   місця козацької історії у Чуднівському, Бердичівському,  Народицькому , Попільнянському , Житомирському, Овруцькому районах.
У Коростенському районі в селі Вигів на батьківщині Івана Виговського за ініціативою козаків Древлянської Січі в 2002 році відкрито пам’ятник та створено музей гетьмана-земляка. Ще однією маловивченою, але цікавою пам’яткою козацьких часів є похідна розбірна церква, яка збереглася в селі Сингаї.
            На закінчення історичної подорожі бібліотекарем Примак Галиною був проведений огляд літератури «Україна козацька: п’ять віків історії».


вівторок, 11 жовтня 2011 р.

Лісів замріяна печаль

О, як привітно ліс мене зустрів!
Все шелестів, мов шепотів листками
Л. Романенко


   Казковий, загадковий ліс. Скільки таємниць  зберігає він. Світ лісів змінюється в просторі  і часі. Ліс росте, поновлюється, рухається, він сповнений звуків і особливої ​​музики, краси та єдності життя. Ліс. Мабуть кожний вкладає у це слово своє особливе значення, у кожного виникає своя картинка. Але всі розуміють значення і важливість лісу. Ліс – це легені планети, це наше здоровя. Ліс – це культура поколінь. Наші предки древляни жили в лісі, він їх годував, обігрівав і захищав. Ми, їх нащадки, також користуємося дарами природи і від того, як ми будемо ставитися до лісу і що залишимо після себе, повинні задуматися вже зараз.
   2011рік проголошено Міжнародним роком лісів і всі бібліотеки ЦБС протягом року проводили різноманітні заходи, присвячені лісу: філія №1 - «Ліс в літературі, музиці, мистецтві» - екологічний конкурс; «Легені планети» - усний журнал; філія №8 - «Покотився клубок в лісове царство» -  виставка-подорож;  життєвий портрет науковця «Хазяїн зелених скарбів» (до 190-річчя від дня народження українського біолога і лісівника С. М. Ходецького) – філія №2; «Різноманітність і багатство наших лісів» - книжкова поличка, центральна бібліотека.
   
   Нещодавно екологічну подорож «Диво в рідній стороні» підготувала і провела бібліотекар філіалу №7 Надія Володимирівна Дмитренко.  Захід пройшов в будинку сімейного типу, який знаходиться у мікрорайоні Чигирі, в сім’ї Маліновських.  Бібліотекар розповіла дітям, яке значення в житті людини відіграє ліс, про Овруцький кряж та Ходаківський дендропарк.

   Вона наголосила на тому, що в наш  бурхливий час розвитку науки і техніки людина потребує спілкування з природою: вдихнути запах квітів, почути спів птахів, помилуватися чарівними куточками природи,  яку оспівують у своїй творчості наші письменники – земляки М. Клименко, М. Павленко, Л. Бех, М. Сингаївський, вірші яких під час заходу декламували Дідківська Ліза та Нікіньова Юля.

М. Клименко
Втому й синь несу із лісу –
Находився, де хотів,
Заросився там і висох,
Посмаглявів – поготів.
Хоч порожній майже кошик –
Але радість пережив:
Найдорожчу знову ношу
Маю: ще не збайдужів
До незнаних краєвидів,
До світань і вечорів…


М. Павленко
Мене у лісі знають всі гриби
І літа всі зозулі позичають.
А нежонаті молоді дуби
В дарунок жолудини простягають.

Неначе сонце, білка вигляда
Із круглого дупла в зелених шатах.
Зі стовбура розмотую літа –
На листя і на жолуді багатих.



Г. Носенко
Небес синіюча емаль,
Лелечі кола над полями,
Лісів замріяна печаль,
Грибні шоломи на полянах.
Дубів дзвінка черлена мідь,
Беріз прозора позолота,
 І горобини стиглий плід,
Що пломеніє біля плоту.



Також була підготовлена тематична поличка «У долі природи – наша доля».