Непереможна та єдина читацька Україна

Щороку наприкінці березня на книгоманів та читайликів чекає книжкове свято – Всеукраїнський тиждень дитячого та юнацького читання. Бібліотекарі пропонують своїм користувачам різноманітний формат заходів, головним посилом яких є промоція читання у дитячому та підлітковому середовищі.     

Цьогоріч Тиждень дитячого та юнацького читання у бібліотеці – філії №1 для дітей ім. Лесі Українки пройшов під гаслом «З книгою жити - з добром дружити». Першою активністю, присвяченою книзі, стала презентація про шлях книги від давнини до сучасності. Наступний захід пройшов у формі ігрової вправи «Склади прислів’я», під час якої перевіряли свої знання про книги - учасники  не лише поєднували частини прислів’я, але й пояснювали їхнє значення.

Продовжила свято цікава літературна вікторина за творами українських та зарубіжних письменників: діти активно відповідали на запитання, вміло аналізували твори  та літературних героїв, відгадували, якому з творів належать цитати, зачитані працівниками бібліотеки, та хто автор відповідного твору. 

 Під час  літературного лото «Знаходь та перемагай» у залі панував командний дух – учасники були розділені на дві команди, кожна з яких отримала картки з прізвищами письменників і окремо назвами їх творів та позмагалися за те, яка книга швидше знайде свого автора.

Поезія єднає націю

    

    Україна палає, країна у вогні. Таким є наше болюче сьогодення. Плани одних полетіли шкереберть, нові реалії будують майбутнє. Натомість поезія завжди надихала українців на боротьбу, адже всю нашу історію ми виборюємо свободу.

    Сьогодні емоції переповнюють кожного, з’явилась потреба транслювати пережите. І, мабуть, віршувати - це своєрідна психотерапія, яка пом’якшує біль про жертви, про ницість і жорстокість ворогів. Поезія - це і спроба виправдати своє буття, нехай згорьоване, для певної групи людей. Або й цілої нації.

    В межах Національного тижня читання поезії у Публічній бібліотеці Коростенської МТГ було проведено загальносистемне мереживо патріотичних читань «…Колись таки затихнуть ці громи, здобудуть перемогу наші люди. Жахіття двадцять другої зими довіку Україна не забуде!».

    Бібліотекарі центральної бібліотеки запросили своїх користувачів на годину поетичної композиції. «Війна також торкнулася і літератури, яка нині демонструє усе розмаїття думок та вражень про наше сьогодення. Все більше поетів у своїх віршах проникають у глибину важливих подій нашої країни. Їхня поезія, з усіма його травмами й трагедіями, теж переживає досвід війни. Вона творить мову спротиву і намагається її розвинути до абсолюту, тобто почути усі голоси і ридання, якими переповнено повітря воєнного часу» - прозвучало у виступі ведучих. Поетичними рядками  П. Вишебаби, Г. Британ, Н. Калиновської, В. Кравченко, М. Смовського, Н. Діденко, Г. Потопляк, Т. Буги, М. Берляк, С. Бароніної створили патріотичне мереживо, яке стало панацеєю для стомлених душ. Ведучі презентували літературний калейдоскоп із підібраними сучасними збірками поезій, есеїв, щоденників та оповідань.

Працівники бібліотеки-філії №1 провели патріотичні читання, учасниками яких стали учні 6-А  та 7-А класів  КМЛ №11: Тетяна Доманчук, Христина Кучинська, Софія Галицька, Нікіта Сотниченко, Мілана Бородіна, Поліна Українець. 

Діти переглянули відеоролик «Цікаві факти про поезію».

   Працівники бібліотеки – філії №2 презентували нову книгу, яка напередодні надійшла до фонду бібліотеки - поетичну книжку «Блискавка зустрічає воду і вітер» Маріанни Кіяновської. Це не просто рефлексії на події сучасного етапу війни росії проти України, а цілісне ліро-епічне полотно, глибоко закорінене в українській і світовій культурі. Авторка пише верлібром - вільним віршем. І це дозволяє передати чисте, мов озон, почуття. Голий зміст, не прикрашений обладунками рим і силабо-тонічних розмірів. Вона прагне висловити те, що відбувається довкола, що відчувають і чого прагнуть українці. Тим самим її збірка утверджує український світ. 

https://youtu.be/tYZ96O3TWdU

 Фахівці бібліотеки-філії №3 «вплели» у візерунок загальносистемного мережива патріотичних читань вірш Ірини Цілик «Повертайся живим». У цій поезії висловлені щирі вболівання за наших мужнів воїнів, надія та нескінченна віра у перемогу та світле майбутнє кожного захисника України. А заклик повернутися з перемогою додому - це той посил доброти, оптимізму та впевненості, який кожен свідомий українець адресує тим, хто боронить нас від агресора.

Бібліотекарі бібліотеки-філії  №4 разом зі своїми користувачами долучились до   загальносистемного мережива патріотичних читань  декламуванням поезії у віртуальному форматі: Богдана  Гресько - свій авторський вірш «Боріться за волю, за майбутнє боріться», який був написаний в перші дні повномасштабного вторгнення рф в Україну. Ольга Литвинчук  - вірш  Віталія Міхалевського  «Доброго вечора! Ми з України!». Через поезію читачі передали емоції та відчуття кожного українця.

Горе, біль від втрат і розлук, материнські сльози, радість зустрічі та перемог, помста, лють, розпач, віра, любов до України  і всеперемагаюча  надія – почуття, які породжує війна. У бібліотеці-філії №5 також пройшли патриотичні читання. 

    Вірш Л. Костенко читає Загоровська  Наталія  Юріївна.

 До загальносистемного мережива патріотичних читань долучилася і бібліотекар бібіліотеки-філії №6

    Через римовані рядки, яку називають Поезією Вільних, сучасні українці акумулюють свій біль і горе від війни. У бібліотеці-філії №8 було проведено поетичне знайомство з творчістю  Юлії Гнітецької.   

    Юлія народилася та виросла в Коростені. В 1999 році закінчила ліцей № 9. В 2005 році  отримала вищу освіту  в МАУП, має диплом бухгалтера. Свої перші вірші написала в одинадцять років. Наразі  друком вийшло чотири альманахи віршів, в кожному є вірші автора. Багато рядків присвячено нашим захисникам, їх родинам. Поетичні рядки зігрівають та надають сили нашим захисникам на війні.  Юлія вважає, що писати вірші - це великий подарунок від Бога. Усе, про що болить серце, говорять вуста.  

        Поети не обирали війну для своєї творчості, але прийняли бій. Українці – справжній народ - військо. Перемога - наша карма. Минуле належить історії, майбутнє – це таємниця. Війна стала життям людства і, отже, тема війни на довгі роки буде основною темою мистецтва. Ми, Українці – сильна нація. Ми  – бастіон героїв і борців. Ми виживемо, вистоїмо і здобудемо перемогу, щоб засівати теплом і миром душі, щоб передати обереги пам’яті прийдешнім поколінням.

Слова… слова снуються наді мною…

     

    Українська письменниця Марія Морозенко народилася 15 березня 1969 року в с. Малин Млинівського району Рівненської області у багатодітній родині. До 55-ї річниці від дня народження мисткині у центральній бібліотеці презентовано збірку поезій «Храм душі», що була подарована книгозбірні. Свій перший вірш Марійка написала у 9 років (саме тоді помер батько) та відправила його у республіканську дитячу газету «Зірка». Схвальна відповідь, що прийшла звідти, надихнула дівчинку на подальшу творчу працю. З дитинства юнка ввібрала у себе красу рідної землі, любов до якої вилилася у поетичній творчості. Перша збірка «Зоряні перевесла» вийшла друком у 1999 році. Це був впевнений крок у поетичний світ. Згодом багато поезій Марії Морозенко були покладені на музику. У її творчому доробку більше сотні пісень, які звучать на радіо, в Україні та за кордоном. Вже навесні 2006 року світ побачила збірка поетеси «Елегія любові», в якій зібрано понад сто п’ятдесят поезій про кохання.

Сльозинка до сльозинки - це печаль
 Скотилася, ніхто і не побачив.
І тільки ти спинився й запитав
- Від щастя чи від смутку плачу.
 І витер сльози… Вперш у житі
 Скорилася, ні слова не сказала.
 Стелились м’яко хвилі по воді,
Всміхнулась я, бо вже напевне знала
 – На люди більш не винесу біду,
З тобою перейду лиху невдачу.
 Якщо в житті хоч раз ще упаду,
 То тільки ти побачиш, як я плачу. 

Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба просто читати.

 Слова… слова снуються наді мною.
Ночей безсонних їм чомусь не жаль.
 І тиша, що здавалася стіною,
Спішить у піднебесну сизу даль…

 «Храм душі» - це не просто збірка віршів, це подорож у світ внутрішнього багатства автора, де кожен вірш - це магічний ключ до емоційного лабіринту. У віршах пані Марії відкриється вікно до душі, де кожен момент стає часткою великого художнього полотна поезії.

Спинила вітер дотиком руки
 І злива вщухла якось так раптово.
Немарно кажуть: "Можна тихим словом
 Спинить бурхливу течію ріки
Розгніваності». О, в житті буває.
У гніві ми готові світ змести.
Кипучу хвилю гніву усмиряє
Одне лиш слово. Вслухайтесь:
«Прости».

Авторка - творча, обдарована, талановита поетеса, поезія якої залишає промінчик світла у багатьох із нас. Визначальним принципом її творчості є роздуми про живі традиції нашого народу, його історію, культуру. «Я не буду говорити, що люблю Україну, так кажуть всі - і хто її любить, і хто завдає їй шкоду. Скажу по-іншому: Мене немає без України. І бути, жити, дихати, творити я можу тільки тут, на своїй землі», – пише автор на сторінках книги. Храм душі – це наші почуття, наша справжність. Кожне слово збірки– це невловимий аромат квітів весняного ранку, кожна строфа - музика, яка розкриває душу та характеризує поета з кращої сторони. Весняний ранок ніжний, як вуаль, Світ огортає сонячним промінням. Дзвенить роса срібляста, мов кришталь. Блукають в травах тіні-сновидіння… Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. Кожен вірш - це відгук власного досвіду та почуттів поета, вони виводять нас за межі звичайного і переносять у світ, де слово стає живою сутністю.

Марія Морозенко — багатовекторна письменниця. Вона не обмежувала себе одним жанром чи стилем. Серед її текстів є драми, лірична поезія, казки, поеми, колискові, історична проза. Нещодавно в нашому місті пройшла прем’єра вистави за мотивами твору пані Марії «Княгиня Ольга». На заході була присутня режисер «Театру на Territory Древлян» Катерина Скляревська, яка поділилася своїми спогадами про спільну роботу над сценарієм до вистави «Із витоків древності» та враженнями від спілкування з пані Марією. Повз нас проходять люди непомітно. Здається, ніби вічність у нас є – Ще горизонту обрію не видно, Іще зозуля нам літа кує… «Храм душі» - символічно, чуттєво підібрана назва до книги, адже це відзеркалення авторської глибини та чутливості, які залишають невмирущий слід у серцях тих, хто знав пані Марію особисто та її творчість. Сьогодні читачі та гості заходу стали частиною літературного ритуалу, де вірші не лише читались, а й оживали у чуттєвому виконанні бібліотечних фахівців. Віддаємо належне таланту та глибині поезії Марії Морозенко, яка знаходить шлях до серця кожного.

Тобі, моя Музо, кладу я під ноги
Найкраще проміння, що в серці тріпоче.
 А ти огортаєш сувоєм тривоги,
Але і цей дар твій приймаю охоче…
Візьми це для себе…
Залиш мені диптих,
Де я нероздільна навіки з тобою.

 На жаль, коротке життя відведене Богом талановитій людині, швидко сплинуло. Марія Морозенко полинула у вічність 9 жовтня 2023 року, але справи, залишені письменницею, будуть жити вічно.

Єднаймо душі словом Кобзаря

 

    В історії кожного народу є імена, які він береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та шаною передає їх з покоління в покоління. Для українців таким ім’ям є Тарас Григорович Шевченко - великий патріот України, її Пророк, митець на всі часи. Він - національний символ українського народу, який пробудив українську душу, утвердив духовні основи нації для боротьби проти поневолення російською імперією. Його життєвий шлях і творчість надихають мільйони українців на боротьбу за правду, свободу та майбутнє України.

    Вшановуючи нині Тараса Шевченка, в центральній міській бібліотеці для учнівської молоді міського ліцею №12 та працівників Державної установи Коростенської  виправної колонії №71 бібліотекарями був проведений  літературно-поетичний альбом «Єднаймо душі словом Кобзаря», який складався з чотирьох сторінок - «Вічний як народ», «Стежками Шевченкового слова», «Велетень нескореного духу», «Слово Тараса Шевченка живе у віках».

Життя коротке, а мистецтво вічне

    

4 березня українському композитору та поету Володимирові Івасюку мало б виповнитись 75 років. Володимир Івасюк – один із основоположників української естрадної музики. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Він надзвичайно любив та шанував свій край, любив буковинську пісню і навіть у письмовій роботі при вступі до Чернівецького медичного інституту Володимир Івасюк написав: «…Вміє наш народ співати. І пісня його лине вільно і легко за улюбленою працею, під ясним небом, на рідній землі з широкими горизонтами. …Вона звучить мажорно, радісно та велично в такт з нашою ходою. Відлуння її долітає до найвіддаленіших куточків Землі і будить в серцях людей почуття власного ритму…». Пісні Володимира Івасюка завжди лишатимуться символом незламності українського духу. Вони щодня наповнюють серця мільйонів українців та вкотре підтверджують майстерність української пісні. А ми повинні цінувати - цінний скарб у вигляді пісенної творчості композитора… З нагоди 75-річчя від дня народження композитора та співака Володимира Івасюка бібліотекар бібліотеки-філії №5 ПБ Коростенської МТГ підготувала віртуальну презентацію «Орфей Собору Нації». Знайомтесь із пісенною творчістю Митця, який до останнього залишався вірним сином матері – України.