Покровителька дівич - долі

Звичаї й традиції

Кожен поважає.

Бо без них, напевно,

Й народу немає.

Кожен хоче знати

Кожне покоління,

Як жилось раніше?

Де його коріння?

Оксана Процюк

  Висока духовна культура – неоціненний скарб українського народу. Із покоління до покоління передаються його свята, звичаї та традиції, які є частиною душі кожного українця.

  14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільш шанованих свят – Покрова Пресвятої Богородиці. В народі його називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво та клопотання перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події, від яких походить коріння національного українського свята. До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільськогосподарські роботи. Зібрано урожай. Це найблагодатніша  пора  для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть початок весільні осінні тижні. Покрова вкриває землю листям або снігом, а дівчат шлюбним вінком. Тож і сьогодні в українських селах дотримуються давньої традиції грати весілля після Покрови.  Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати у церкві на свято Покрови і помолитися, примовляючи: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати - Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду». Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. Сніговий покрив порівнюють із весільним покривом, тобто білою фатою. Весільна фата і зараз широко представлена у весільному обряді.

 

 
 Як же проходить обряд весілля у нас на Поліссі? Після прийому сватів, яких дівчина пов’язала рушниками (а могла б дати і гарбуза, якби парубок, за якого сватали, не був до вподоби), дівчина запрошувала родичів на весілля. Раніше на дівчину дружки одягали віночок із різнобарвними стрічками, при цьому дівчина повинна сидіти на вивернутому кожусі. Весільні вінки особливо важливі, їх плетіння супроводжувалось піснями, під які виконувався обряд прощання з дівоцтвом. У вінок вплітали різнокольорові стрічки. Тут існували певні закони. Наприклад, перша у віночку мала бути світло- коричнева стрічка – символ землі – годувальниці, обабіч - жовта – символ сонця і хліба, зелена – уособлення краси і молодості, синя – символ води і неба, рожева – символ достатку. У такому віночку дівчина ходила з дружками запрошувати гостей на весілля. На початку весілля молоді просили благословення батьків стати на весільний рушник.
   На українському весіллі виконується дуже багато цікавих обрядових пісень. У нас на Поліссі співають такі:
1. Да благослови Боже і Божая мати ( 2 рази)
   Молоду скривати (3 рази)
2. Ой скривала мене дядина (2 рази)
    Рвала коси, як та гадина.
3.А сестричка прийнялася (2 рази)
   Слізоньками облилася.
4.Я ж тебе, сестрице, скриваю,
   Щастя, здоров’я бажаю.
   Будь здоровая, як вода
   Будь багатая, як земля,
   А пригожая, як рожа (3 рази).

  Коли віночок знімають, його окроплюють свяченою водою і на голову нареченої  одягають намітку, а в наш час – хустку. Після чого свахи співають пісню:

Ой, що  ми хотіли, (2 рази)
То те ми й зробили.
З тіста паляницю.
З дівки молодицю.

  З цією інформацією ознайомилися читачі бібліотеки-філії №7 під час народознавчого уроку «Покрова покриває землю листям або снігом, а дівчат шлюбним вінком». Під обрядові пісні дівчата із задоволенням приміряли на себе весільний віночок та вінки – обереги. Зацікавив присутніх і огляд літератури «Знай звичаї, обряди та свята свого народу».