У дзеркалі поезії - багатогранна душа (презентація збірки Марії Берляк)

 

    Кажуть, колись один із письменників вибудував своєрідну шкалу людських радощів. В цьому переліку були багатство, любов, слава, влада… проте жодна з них не могла наситити повністю людське життя. І тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світом вища радість, котра може завоювати людину повністю – це радість творчості.

    Кожен  митець - то цілий світ. Малюючи словом, Марія Берляк, завжди усміхнена, добра і з гарним настроєм жінка – поетеса, сприймає його багатогранність і неповторну красу та наближає себе до пізнання безкінечного розмаїття життя.

    Кожен із нас має те сакральне місце, де ми сповістили про свій прихід усьому світу. Дівчинка Марія оприявнила себе 28 серпня 1951 р. у селі Завадівка Теплицького району Вінницької області, яке омивають береги чудової річки Південний Буг. Закінчила  Київський Державний Університет  ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю правознавство. Працювала в органах прокуратури. Разом з чоловіком виховали двох дітей,  а зараз свою любов та тепло віддає онукам - їх у бабусі троє.

    Марія Іванівна  Берляк завжди впевнено йшла по життєвій стежині до своїх мрій та надій. Під час мистецького автографу «У дзеркалі поезії - багатогранна душа» авторка подарувала  відвідувачам заходу неповторний шанс зануритися у світ своїх відчуттів,  творчості, та почути ту музику, що грає її душа через слова.

Моє Щастя
В Бога я дуже щаслива жінка
Перше: тому, що я українка,
Що народилась в такій країні
Де прапор- пшениця й води сині.
Батьківщина моя – Україна,
В гарячім серці вона єдина,
Гени мої звідтіль проростають
Заздрості, злості, ліні не знають.
Землячка вільних і гордих людей,
Щирих, сердечних, відкритих страстей.
Щаслива своєю родиною,
Любов’ю –одною- єдиною.
Родина дружна та безкорисна,
Любим природу, світу корисні.
Діти і внуки – світлії люди,
Більшість землян такими хай будуть.
За щастя своє дякую Богу.
На колінах благаю одного:
Справжній мир нам даруй невгамовним,
Моє щастя без миру – неповне.

Майже в усій поезії виділяються найдорожчі образи: Україна, кохання, мова, пори року, родина, щастя.

Не може тішити те, що всі збірки, а їх на сьогоднішній день - 8, є на  поличках у фонді  нашої бібліотеки та займають достойне місце  серед видань краєзнавчого характеру.

День за днем…
День за днем життя вирує.
Он біжить, а ось гальмує.
Щось знайшов, а те згубилось,
Там настроїлось, десь збилось.
Мчить життя. Людина мріє,
З юності бажання гріє:
Піднімуся на вершину,
Завершу незавершиме.
Всі здобутки позбираю.
Біль та сум в вогні згорають.
Друзі вірні, враг відкритий.
Чого ще в житті хотіти?
Те, що ти тримав руками,
Можеш втратити з роками.
Бо таке життя це, люди.
Хтось і нас втрачати буде.

    «Поезія – це не найкращі слова в найкращому порядку, це вища форма існування мови»  - казали видатні люди та знавці, і ми- погоджуємось з цим. Велика  честь та радість, коли творчі, обдаровані люди знаходять час і приходять до бібліотеки, дружать, поважають та привітно йдуть на контакт та зустрічі. Підтримати гостю прийшли найдорожчі – родина, друзі, шанувальники: Людмила Мельникович, Катерина Скляревська, донька Ольга, онук Всеволод. Від усіх присутніх щирі слова вдячності та побажання пані Марії висловила директор Публічної бібліотеки Коростенської МТГ Галина Боцман.

    Ця зустріч  лишиться в пам’яті як час, наповнений красою, поезією та внутрішньою гармонією. Віримо, що поетичних збірок у пані Марії  ще буде багато,  як і зустрічей, адже життя продовжується. Щиро бажаємо авторці творчого натхнення для наступних видань, дякуємо за неповторний калейдоскоп вражень.