Афганських гір - гірке відлуння

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі ранив і скалічив.

   

   Афганістан…. Для цілого покоління  українців це не просто назва мусульманської країни, це -  синонім горя, біди та нещастя.

     Далекий грудень 1979 року…. Далека та чужа країна Афганістан…. Безглузда війна. Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. 

 Участь в Афганській війні взяли понад 160 тисяч солдатів та офіцерів з України, 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах, більше 8 тисяч були поранені, 6 тисяч стали інвалідами, а скільки їх повернулося з «простріленою Афганом душею». Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу ця сумна статистика.

 Мабуть не знайдеш у нас в Україні міста чи села, де б не було могили воїна – афганця.

  Молодь Коростенщини також виконувала свій інтернаціональний обов’язок, воюючи в Афганістані. Серед них є, звичайно,  ті , що мають бойові нагороди, і зазнавши  страждань повернулися живими. Але є і ті, хто додому  повернувся  в цинковій  труні…. Це : Віталій Селезньов,  Володимир Березюк,  Микола Каленський, Михайло Лотоцький, Костянтин Наумчук , Олексій Степанчук, Василь Ущаповський,  Леонід Чумак  та Анатолій Юрченко…

   15 лютого, коли в Україні на державному рівні відзначалася пам’ятна дата – 25-а річниця виведення військ колишнього СРСР з  Республіки Афганістан, читачі бібліотек – філій №5 та 3, що на Черемушках, зібралися, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг у афганських ущелинах та поклонитись тим, хто прийшов з війни живим, хоча і з пораненою душею і тілом.

На зустріч були запрошені воїни, що пройшли сувору школу Афганістану  - це заступник  голови міськрайонної  спілки ветеранів Афганістану Іван Васильович Поліняка та майор запасу танкових військ Олександр Георгійович Лобас, які поділилися своїми спогадами про події тієї війни. 
   "Їм випало жити", – так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує рідну землю, віддаючи їй свої  сили і вміння. Вони пройшли горнило війни Афганістану, не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам’яттю, що пише історію.

        Ми знаємо і  пам’ятаємо, що серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками та учасниками  воєнних подій  Афганістану. І ми пишаємося їхньою мужністю, героїзмом, подвигом і бажаємо їм довгих років мирного життя.