Хочемо запитати у колег – бібліотекарів: чи читають ваші
діти? За нашими невтішними спостереженнями, сучасні діти мало читають, віддаючи
перевагу комп'ютеру та телевізору. А пам'ятаєте, як до книги в дитинстві відносилися
ми?
«Знаете ли вы запах библиотек? Слегка пыльный душок книг,
выставленных плотными рядами на полках, упирающихся в потолок, запах древних
фолиантов и специфический аромат свежей типографской краски.
Кира выросла в
библиотеке, что расположена была в старой католической церкви. Там потолки
уходили далеко ввысь, а окна были узкие, стрельчатые.
Кира в детстве
часто болела. Денег в семье вечно не хватало, а больничный оплачивали только за
три дня. Иногда мама отпрашивалась с работы, чтобы не оставлять дочь одну. Но
начальство сердилось: кому нужен работник, который каждый месяц отсутствует как
минимум половину рабочих дней?!
И поэтому, чуть
только Кире становилось лучше, мама брала её с собой на работу. Тепло
закутывала, завязывала шарфом лицо по
самые глаза и вела к трамваю. Они проезжали три остановки, пересаживались в
метро и выходили почти у самой библиотеки. Кира такие дни обожала. Для неё это
были самые сладкие времена, и поэтому запах книг навсегда остался для неё самым
любимым ароматом в мире.
В библиотеке она
забиралась с ногами в красное квадратное кресло, а мама буквально обкладывала
её детскими книгами. Она приносила их стопками и ставила рядом на столик. Кира
читала среди деревянных «джунглей»
бесконечных полок, и начинало волноваться море, вырастали тропические леса,
и кричали диковинные птицы. Кира сочувствовала сорванцу Тому Сойеру,
путешествовала с Незнайкой по Цветочному городу и стояла рядом со штурвалом
пятнадцатилетнего капитана.»
Диана Бош «Тигр всегда нападает сзади»
Ось такий уривок
з книги сучасної авторки нагадав про минуле і став поштовхом замислитися: а як
ми привчаємо дітей до читання? Діти не займуться читанням самі, просто
так ні з того, ні з сього. Любов до книги нікому ще від народження не давалася.
Потрібні дорослі, які показали б дитині дорогу до великого книжкового
багатства. І насамперед - це батьки,вчителі і звичайно ж ми, бібліотекарі.
Способів по залученню дітей до читання
стільки ж, скільки і дітей. Але найголовніший спосіб, щоб ми, батьки, самі не
розлучалися з книгою. Чи не так?
Доброго дня, шановні колеги. Читання наших дітей, це дійсно велика проблема. Діти читають мало і в школах не звертають на це уваги, а навпаки заохочують до роботи на комп’ютері.
ВідповістиВидалитиТак, не бажання читати у дітей насправді велике. Останнім часом взагалі спостерігаеться така тенденція, що читати книги не модно.Повернути дітей до читання можливо. На мою думку, потрібно власним прикладом довести, що читання - це цікава та корисна справа. Було б не погано, якби вчителі теж долучились до цієї благородної справи, наполягаючи аби діти готуючи домашні завдання звертались саме до книги, а не до інтернету.
ВідповістиВидалитиДо читання книг потрібно привчати дітей, як то кажуть, з пелюшок. А сучасні батьки замість того, аби почитати дитині казочку - вмикають мультфільми у будь-яких випадках, а не тільки тоді коли конче зайняті важливою справою... Це є одна з причин, але дуже серйозна. Я також цілком погоджуюся з попередніми дописувачами, бо вже протягом 24 років спостерігаю за цим сумним явищем. Власний приклад не завжди ефективний (це я знаю з досвіду виховання своїх синів). Не скажу, що вони не читають зовсім (порівняно з більшістю своїх ровеснків, вони досить начитані), але також не є занадто палкими прихильниками читання, бо поряд є й інші приклади. Також досить велику роль відіграють, так звані, нові тенденції чи віяння часу... Причин можна знайти безліч, але думаю не варто, потрібно шукати можливості виправити цю ситуацію і починати потрібно, безумовно з кожної конкретної сім'ї...
ВідповістиВидалити