Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна.
Війна. Війна. Війна.
П. Поліщук
Двадцять три роки минуло з тих пір, коли колишній
Радянських Союз вийшов із несправедливої та невиправданої афганської війни. Та
скільки б не минуло років, не зітруться із пам’яті імена воїнів-героїв. За
кожним – свій життєвий подвиг, своя доля.
Афганістан…
Він став синонімом людського горя з
присмаком смерті: палюче сонце зранку, спекотний вітер і пісок, що не дає
дихати… Це пекло назавжди закарбувалося у свідомості тих, хто його пережив.
14 лютого,
напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав,
велику читацьку аудиторію студентів Коростенського технічного коледжу зібрав
вечір спогадів «Час і досі не загоїв рану, цей одвічний біль Афганістан».
На захід були запрошені
воїни-інтернаціоналісти, які пройшли небезпечними дорогами афганської війни,
виконуючи свій військовий обов’язок – голова міськрайонної спілки ветеранів
Афганістану Олександр Георгійович Прудніков, заступник голови міськрайонної
спілки ветеранів Афганістану Поліняка Іван Васильович та майор запасу танкових
військ Лобас Олександр Георгійович.
Виступаючі змогли донести до слухачів все те,
що особисто побачили і відчули у ті жахливі роки, коли воювали у чужій країні.
Бої закінчилися. Афганська війна в пам’яті
людства буде жити ще довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів,
слізьми матерів. Ми поділяємо весь біль із тими, хто втратив на цій війні своїх
близьких і віддаємо шану всім учасникам
тих подій.
Впевнена, що захід пройшов супер-цікаво. Колись я також запрошувала воїнів-афганців на чолі з Прудніковим) і з вашими гостями знайома.Мої читачі(восьмикласники) слухали їх дійсно затамувавши подих... І екскурсію (безкоштовну)в нашу славнозвісну "Скелю" вони нам влаштували,(Іван Поліняка тоді був комендантом).Коротше кажучи справжні чаловіки... Ви,дівчатка, молодці...
ВідповістиВидалитиОлена, дійсно в нас були дуже цікаві гості і обдаровані розповідачі, всім присутнім і нам також дуже сподобались їх розповіді. Тим більше, крім серьозних спогадів про страхіття війни, вони розповідали про кумедні випадки військової служби.
ВідповістиВидалитиМолодці дівчата.Так тримати і надалі!!!!!!!
ВідповістиВидалитиВаша увага нам приємна, щиро вдячні!!!
ВідповістиВидалити